Тема 8. Міжнародні конфлікти напередодні світової війни.

(3 год.)

Мета: Охарактеризувати причини, перебіг та наслідки міжнародних криз і конфліктів на півдні Європи та на Балканах, з’ясувати їх вплив на фактичний поділ великих європейських країн на два супротивні воєнно-політичні табори.

П Л А Н.

1. Марокканська криза 1905 р. Алхесіраська конференція.

2.Угода в Бухлау та її найближчі наслідки. Проголошення незалежності Болгарії.

3.Позиція великих країн у період Боснійської кризи. “Дипломатична Цусіма” царизму.

4. Агадирська криза і європейська дипломатія.

5. Італо-турецька війна.

Джерела і література

Основна

Джерела

Извольский А.П. Воспоминания. – М., 1997.

Ключников Ю.В. Сабанин А. Международная политика новейшего времени в договорах, нотах и декларациях. Часть I. От Французской революции до империалистической войны. – М., 1925.

Колониальная политика капиталистических держав (1870-1914) / отв.ред Е.Е. Юровская. – М., 1967.

Ллойд Джордж Д. Военные мемуары. Т. І-ІІ. – М., 1934.

Сазонов С.Д. Воспоминания. – М., 1991.

Сборник договоров России с другими государствами. 1856-1917. – М., 1952.

Хрестоматія з нової історії. Частина ІІ / упоряд. В.А.Жебокрицький та ін. – К., 1972.

Хрестоматия по истории международных отношений. Вып. II. Африка и передняя Азия. – М., 1972.

Хрестоматия по новой истории / под ред. А.И. Молока и др. Ч. ІІ (1870-1918). – М., 1953.

Юровская Е.Е. Практикум по новой истории. 1870-1917 / 3-е изд. – М., 1979.

Загальні праці та довідкові видання

Дипломатический словарь. І-ІІ. / главный ред. А.Я. Вышинский. – М., 1950.

Дипломатический словарь. Т. I-III. / главный ред. А.А. Громыко. – М., 1984.

Е.В. Тарле. Сочинения. Т.V. – М., 1958.

Иванова И.И. История международных отношений от античности до конца Первой мировой войны. – Владивосток, 2001.

История дипломатии / 2-е изд. Т.2. – М., 1959.

Киссенджер Г. Дипломатия. – М., 1997.

Марущак М.Й. Історія дипломатії ХХ століття. – Львів, 2003.

Новая история стран Европы и Америки. Начало 1870-х годов – 1918 / под ред. Григорьевой. – М., 2001.

Тейлор А.Дип.П. Борьба за господство в Европе. 1848-1918. – М., 1958.

Ревякин А.В. История международных отношений в новое время. Учебное пособие. – М., 2004.

Эпоха империализма. 1871-1914. – М., 1930.

Додаткова

Монографії

Александров В.В. Борьба империалистических держав за раздел Африки (1881-1914 гг.). – М., 1963.

Астафьев И.И. Русско-германские дипломатические отношения. 1905-1911 гг. – М., 1972.

Боев Ю.А. Ближний Восток во внешней политике Франции. – К., 1964.

Виноградов К.Б. Боснийский кризис 1908-1909гг пролог первой мировой войны. – Л., 1964.

Виноградов К.Б. Девид Ллойд Джордж. – М., 1970.

В “пороховом погребе Европы” 1878-1914 / под ред. В.Н. Виноградова, В.И. Косика и др. – М., 2003.

Восточный вопрос во внешней политике России. Конец XVIII- начало ХХ в. – М., 1978.

Галкин И.С. Дипломатия европейских держав в связи с освободительным движением народов Европейской Турции в 1905-1912 гг. – М., 1960.

Гейдсон Г. Монополия. Пресса. Война. Исследования внешней политики Германии с 1902 по 1914 год. Роль прессы в подготовке Первой мировой войны. – М., 1964.

Дегоев В.В. Внешняя политика России и международные системы: 1700-1918 гг. – М., 2004.

Ерусалимский А.О. Германский империализм: история и современность. – М., 1964.

Ефремов П.К. Внешняя политика России 1907-1914 гг. – М., 1961.

Зайончковский А. Подготовка России к мировой войне в международном отношении. – М., 1926.

Звавич А.И. Обострение противоречий между империалистическими державами накануне Первой мировой войны. – М., 1962.

Игнатьев А.В. Русско-английские отношения накануне первой мировой войны (1908-1914гг.) – М., 1962.

Игнатьев А.В. Внешняя политика России 1907-1914. Тенденции. Люди. События. – М., 2000.

История внешней политики России. Конец Х1Х – начало ХХ века (От русско-французского союза до Октябрьской революции). – М., 1997.

Кирова К.Э. Итальянская экспансия в Восточном Средиземноморье. – М., 1973.

Кросс Б.Б. Румыния между Тройственным союзом и Антантой. Очерк по истории дипломатической борьбы за Румынию и ее внешней политики 1908-1914 гг. – Псков, 1996.

Лачаева М.Ю. Россия: международные отношения и военный потенциал в середине ХIХ – начале ХХ века. Очерки. – М., 2003.

Могилевич А.А. Айрапетян М.Э. На путях к мировой войне 1914-1918 гг. – М., 1940.

Писарев Ю.А. Великие державы и Балканы накануне первой мировой войны. – М., 1985.

Писарев Ю.А. Освободительные движения югославянских народов Австро-Венгрии. 1905-1914. – М., 1962.

Полетика Н.П. Возникновение мировой войны. – М., 1935.

Протопопов А.С. Козьменко В.М. Елманова И.С. История международных отношений и внешней политики России: 1648-2000. – М., 2001.

Сергеев Е.Ю. Улунян А.А. Не подлежит оглашению. Военные агенты Российской империи в Европе и на Балканах, 1900-1914 гг. 2-е издание. – М., 2003.

Серова О.В. От Тройственного союза к Антанте. Итальянская внешняя политика и дипломатия в конце Х1Х – начале ХХ века. – М., 1983.

Хальгартен Г. Империализм до 1914 года. Социологические исследования германской внешней политики до Первой мировой войны. – М., 1961.

Яхимович З.П. Внешняя политика Италии в 1908-1914 гг. – М., 1973.

Яхимович З.П. Итало-турецкая война. – М., 1967.

Статті

Авдеев В.Е. Александр Петрович Извольский. // ВИ. – 2008. – № 5.

Аветян А.С. К истории Потсдамского соглашения 1911 года// Ежегодник германской истории. – 1986.

Астафьев И.И. Военная тревога в правящих кругах России в октябре 1908 года.// ВМУ. – 1965. – № 2.

Бестужев И.В. Отношения Росии и Австро-Венгрии перед Первой мировой войной // Европа в новое и новейшее время. – М., 1966.

Виноградов К.Б., Ю.В.Жданов. Вильгельм П и внешнеполитический курс кайзеровской Германии // Монархи, дипломаты ХIХ – начала ХХ веков. – Спб., 2002.

Галкин И.С. Демарш Чарыкова 1911 года и позиция европейских держав // Из истории общественных движений и международных отношений. – М., 1957.

Григораш И. В. Россия и становление болгарской государственности (1878-1908 гг.) // НиНИ. – 2005. – №6.

Жуковская Н. В. Балканы во внешней политике США в первой четверти ХХ века // Сл. – 2004. – №5.

Исламов Т. М. Российская империя и монархия Габсбургов: основные тенденции во взаимоотношениях // Австро-Венгрия: интеграционные процессы и национальная специфика. – М., 1997.

Косик В.И. Восстановление русско-болгарских официальных отношений в освещении русской печати 1894-1896 гг. // Общественные и культурные связи народов СССР и Балкан ХVIII-ХХ веков. – М., 1987.

Мартиненко А.К. Підтримка Росією Болгарії в її боротьбі за зміцнення державного суверенітету в 1896-1899 рр. // Питання нової та новітньої історії. – 1967. – Вип. 4.

Мартыненко А.К. Позиция России в связи с провозглашением независимости Болгарии в 1908 году. // Из истории русско-болгарских отношений. – М., 1958.

Серова О.В. Франко-итальянское политическое соглашение 1902 года // Французский ежегодник (ФЕж). – 1980.

Трибунский П. А. П. Н. Милюков в Болгарии (1897-1899 гг.) // НиНИ. – 2002. – №4.

Туполев Б. М. Происхождение Первой мировой войны // НиНИ. – 2002. – № 4-5.

Хенегер Г.Й. Боротьба двох тенденцій з питання про зовнішньополітичну орієнтацію Румунії під час Боснійської кризи 1908-1909 рр. // Питання нової і новітньої історії. – 1970. – Вип. 11.

Яхимович З.П. Трудный диалог: возможности и перспективы сотрудничества России и Италии (1902-1909 гг.) // Россия и Италия. Вып.3: ХХ век. – М., 1998.

Методичні рекомендації

Розкриття першого питання доцільно розпочати зі стислого огляду суспільно-політичної ситуації в Марокко на початку ХХ ст. Далі слід з’ясувати причини, що спонукали Німеччину до активного втручання в марокканські справи. Наступним кроком має бути окреслення німецьких вимог та характеристика реакції на них з боку Франції та Англії. Роботу Алхесіранської конференції рекомендуємо досліджувати таким чином: 1. визначення складу учасників та проблем, що були винесені на обговорення міжнародного форуму; 2. висвітлення ходу дебатів та результатів голосування; 3. текстуальний аналіз Генерального акту конференції. Необхідно пояснити, чому Італія, будучи членом Троїстого союзу, не підтримала німецькі претензії на особливі інтереси в Марокко. Зрештою, потрібно сформулювати думку про наслідки марокканської кризи для міжнародної ситуації в Європі.

Друге питання передбачає акцентування уваги на активізації Австро-Угорщиною та Росією балканської політики у 1908 році. Необхідно висвітлити австрійські плани економічного та політичного утвердження у західній частині Балканського півострова, розкрити проекти Ізвольського щодо посилення російських позицій в Болгарії та в зоні проток. Також доцільно визначити роль младотурецької революції у черговій актуалізації близькосхідного питання. При характеристиці російсько-австрійських переговорів у Бухлау слід звернути увагу на те, як кожна із сторін розуміла суть досягнутих домовленостей. Поясніть причини несподіваного повороту у дипломатичних комбінаціях Ізвольського щодо анексії Боснії та Герцеговини. Друга частина питання вимагає попереднього окреслення зовнішньополітичного становища Болгарського князівства на рубежі ХІХ–ХХ ст. з акцентом на російсько-болгарські відносини. Головне завдання полягає у з’ясуванні міжнародної ситуації під час проголошення незалежності Болгарії, значення цієї події для ескалації Боснійської кризи.

Розгляд наступного питання передбачає висвітлення дипломатичної боротьби провідних держав навколо боснійської проблеми. Рекомендуємо здійснювати його у двох напрямках. В першу чергу необхідно проаналізувати протистояння держав, які були безпосередніми учасниками конфлікту. Доцільно розкрити зміст австро-турецької угоди стосовно Боснії та Герцеговини. Тут же треба наголосити на причинах і проявах загострення австро-сербських відносин, на агресивних намірах віденського уряду. Водночас слід з’ясувати реакцію Санкт-Петербурга на австрійські домагання. Сюди ж варто включити характеристику дипломатичного демаршу Німеччини на адресу Росії та відповідь на нього. Другий напрямок полягає у дослідженні позицій непрямих учасників кризи – Англії, Франції, Італії. Важливо вказати причини пасивності Парижа та ухильних маневрів Лондона у справі надання рішучої дипломатичної підтримки Росії. Зрештою, окремим завданням є визначення наслідків Боснійської кризи, серед яких обов’язково слід згадати налагодження німецько-австрійського військово-стратегічного партнерства та спробу розрядки напруги у російсько-німецьких стосунках.

У четвертому питанні головну увагу слід зосередити на франко-німецьких відносинах у період Агадирської (другої Марокканської) кризи. Необхідно вказати події, які спровокували конфлікт. Важливо з’ясувати мотиви поведінки Німеччини у проведенні курсу на свідоме загострення ситуації. Потрібно докладно простежити хід франко-німецьких переговорів в травні-листопаді 1911 року щодо даної проблеми, а також проаналізувати умови укладеного договору. Чи задовольняв він німецькі амбіції? Крім того, актуальним завданням є висвітлення зовнішньополітичних позицій інших європейських держав. Слід охарактеризувати заяву Ллойд Джорджа та з’ясувати причину глибокої різниці у діях лондонського кабінету під час Боснійської та Агадирської криз. Також варто зупинитися на позиції російської дипломатії. Насамкінець рекомендуємо здійснити порівняльний аналіз двох марокканських криз та оцінити їх роль у назріванні світової війни.

Перш ніж приступити до розгляду останнього питання доречно в загальних рисах охарактеризувати італійські плани створення колоніальної імперії, варто згадати про невдалу спробу завоювання Італією Ефіопії в кінці ХІХ ст. Докладно слід розкрити дипломатичну підготовку римського уряду до вторгнення в північно-африканські провінції Тріполітанію та Кіренаїку, здійснити аналіз договорів з Францією та Росією. Доцільно коротко описати обставини проголошення війни та хід бойових дій, пояснити, чому італійська агресія проти Туреччини не стала предметом бурхливих дискусій у європейській дипломатії. Важливо зупинитися на російсько-турецьких відносинах у період італо-турецької війни. Потрібно проаналізувати демарш Чарикова в Константинополі, дипломатичні інсинуації Ізвольського в Парижі та їх результати. На завершення необхідно висвітлити зміст Лозанського мирного договору, підсумувати наслідки війни для Італії та Туреччини.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Поясніть зміст понять “консорціум”, “дипломатичний зондаж”, “демарш”, “режим капітуляцій”, “дезавуація”.

2. Чи була задоволена Німеччина рішеннями Алхесіранської конференції? Відповідь обґрунтуйте.

3. Розкрийте спільне і відмінне у поглядах Ізвольського та Еренталя на балканську проблему під час їхньої зустрічі у Бухлау.

4. Визначте причини безумовної підтримки Німеччиною Австро-Угорщини в період Боснійської кризи 1909 року.

5. Заповніть першу частину таблиці під назвою “Назрівання світової війни (міжнародні кризи та конфлікти на початку ХХ ст.)” з такою структурою: назва кризи (конфлікту); рік; безпосередні учасники; позиції інших країн; суть та результати кризи (конфлікту).