Тема 6. Близькосхідна криза 1875-1877 рр. Берлінський конгрес 1878 р.

(6 год.)

Мета: Висвітлити обставини виникнення, перипетії розвитку та кінцеві результати близькосхідної кризи 1875-1878 рр., з’ясувати її вплив на відносини між великими країнами і значення для розвитку Південно-Східної Європи.

План.

1. Початок близькосхідної кризи. Нота Андраші та Берлінський меморандум.

2.Загострення кризи навесні-влітку 1876 р.

3.Константинопольська конференція і позиція Англії.

4.Будапештська конвенція і Лондонський протокол.

5.Дипломатична боротьба у період російсько-турецької війни 1877-1878 рр. Сан-Стефанський прелімінарний договір.

6. Дипломатія Берлінського конгресу та його міжнародні наслідки.

Джерела та література

Основна

Джерела

Бисмарк О. Мысли и воспоминания. В 3-х т.. – М., 1940-1941.

Ключников Ю.В.Сабанин А. Международная политика новейшего времени в договорах, нотах и декларациях. Часть I. От Французской революции до империалистической войны. – М., 1925.

Международные отношения и внешняя политика СССР: Сборник документов / 1871-1957 гг./. – М., 1957.

Милютин Д.А. Дневник. Т.2. – М., 1949

Освобождение Болгарии от турецкого ига: Документы в 3-х томах. – М., 1961-1964.

Сборник договоров России с другими государствами: 1856-1917. – М., 1952.

Хрестоматия по истории международных отношений. Вып. II. Африка и передняя Азия. – М., 1972.

Хрестоматия по истории южных и западных словян: В 3-х томах. Т.2. – Минск, 1989.

Хрестоматия по новой истории / под ред. А.И. Молока и др. Ч. ІІ (1870-1918). – М., 1953.

Загальні праці та довідкові видання

Дебидур А. Дипломатическая история Европы: В 2-х т. Т. 2. – М., 1947.

Дипломатический словарь. Т. І-ІІ. / главный ред. А.Я. Вышинский. – М., 1950.

Дипломатический словарь. Т. I-III. / главный ред. А.А. Громыко. – М., 1984.

Иванова И.И. История международных отношений от античности до конца Первой мировой войны. – Владивосток, 2001.

История дипломатии / 2-е изд. Т.2. – М., 1959.

Киссенджер Г. Дипломатия. – М., 1997.

Краткая история Болгарии. С древнейших времен до наших дней. – М., 1987

Миллер А.Ф. Краткая история Турции. – М., 1948.

Новая история стран Европы и Америки. Начало 1870-х годов – 1918 / под ред. Григорьевой. – М., 2001.

Сто лет освобождения балканских народов от османского ига. – М., 1979.

Підкова І. Джеджора О. Світова історія ХІХ-ХХ століття. Словник. – Львів, 2000.

Тейлор А.Дип.П. Борьба за господство в Европе. 1848-1918. – М., 1958.

Ревякин А.В. История международных отношений в новое время. Учебное пособие. – М., 2004.

Додаткова

Монографії

Виноградов К.Б. Мировая политика 60-80-х годов Х1Х века. События и люди. – Л., 1991.

Виноградов В.Н. Балканская эпопея князя А.М. Горчакова. – М., 2005.

Виноградов В.Н. Британский лев на Босфоре. – М., 1991.

Внешнеэкономические связи Османской империи в новое время (конец ХVIII – начало ХХ в.). – М., 1989.

Восточный вопрос во внешней политике России: Конец XVIII – начало ХХ века. – М., 1978.

Дегоев В.В. Внешняя политика России и международные системы: 1700-1918 гг. – М., 2004.

Золотарев В. А. Противоборство империй (война 1877-1878 гг. – апофеоз Восточного кризиса). – М., 1991.

История внешней политики России: Вторая половина Х1Х века. – М., 1997.

Канцлер А. М. Горчаков. 100 лет со дня рождения. – М., 1998.

Киняпина Н.С. Внешняя политика России второй половины ХIХ века. – М., 1974.

Лачаева М.Ю. Россия: международные отношения и военный потенциал в середине ХIХ – начале ХХ века. Очерки. – М., 2003.

Нарочницкая Л.И. Россия и национально-освободительное движение на Балканах 1875-1878 гг. – М., 1979.

Новая история колониальных и зависимых стран / под. ред. С.Н. Ростовского и др. – М., 1949.

Протопопов А.С. Козьменко В.М. Елманова И.С. История международных отношений и внешней политики России: 1648-2000. – М., 2001.

Россия и Восточный кризис 70-х годов Х1Х в. – М., 1984.

Улунян А.А. Россия и освободжение Болгарии от турецкого ига 1877-1878 гг. – М., 1994.

Хевролина В.М. Российский дипломат граф Николай Павлович Игнатьев. – М., 2004.

Черкасов П.П. Геополитические факторы во внешней политике России: вторая половина ХVI – начало ХХ века. – М., 2007.

Чернов С.Л. Россия на завершающем этапе Восточного кризиса 1875-1878 гг. – М., 1984.

Статті

Бескровный Л.Г. От Сан-Стефано до Берлинского конгресса (к дипломатической истории русско-турецкой войны 1877-1878) // Международные отношения и внешняя политика СССР. История и современность. – М., 1977.

Болотина Н. В. Балканский кризис и русско-турецкая война 1877-1878 гг. в московских “Листках” // Славяноведение (Сл.). – 1999. – №4.

Виноградов В.Н. Дизраели, Гладстон и Шувалов в канун русско-турецкой войны 1877-1878 гг. // НиНИ. – 1978. – № 2.

Виноградов В.Н. Канцлер А. М. Горчаков в водовороте Восточного кризиса 70-х годов ХIХ века // Сл. – 2003. – №5.

Виноградов В. Н. Канцлер А. М. Горчаков: триумф в Лондоне и черные дни в Берлине // НиНИ. – 2003. – №.2,3.

Виноградов В.Н. Русско-турецкая война 1877-1878 годов: военный тріумф и драма умиротворения // НиНИ. – 2007. – №6.

Виноградов К.Б. Науменко О.А. Маркиз Солсбери: последний архитектор Pax Britanica // Монархи, дипломаты ХIХ – начала ХХ веков. – Спб., 2002.

Волков В.К. К вопросу о происхождении терминов “пангерманизм” и “панславизм“ // Славяно-германские культурные связи и отношения. – М., 1969.

Вяземская Е.К. Российская дипломатия и вопрос об автономии Боснии и Герцеговины в 1876 г. // Советское Славяноведение. – 1984. – № 1.

Гоков О.А. Офицеры российского генштаба в русско-турецкой войне 1877-1878гг. // ВИ. – 2006. – № 7.

Гришина Р.П. Политика России на Балканах во второй половине ХІХ- начале ХХ веков в свете проблем буржуазной модернизации.// Славяноведение. – 2006. – №5.

Исламов Т. М. Российская империя и монархия Габсбургов: основные тенденции во взаимоотношениях // Австро-Венгрия: интеграционные процессы и национальная специфика. – М., 1997.

Кондратьева В.Н. Из истории Босне-Герцеговинского восстания 1875-1877 гг. (к вопросу о положении беженцев на территории Австро-Венгрии) // Международные связи стран Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы и славяно-германские отношения. – М., 1968.

Конобаев В.Д. и др. Дипломатия России в борьбе за независимость Болгарии и образование болгарского государства. 1856-1878 гг. // НиНИ. – 1978. – № 1.

Кузнецов О. В. Р. А. Фадеев в 1875-1878 годах. Малоизвестные страницы истории Восточного кризиса // Сл. – 1998. – №1.

Нарочницкий А.Л. Берлинский конгрес, Россия и южные словяне // НиНИ. – 1979. – № 2.

Никитин С.А. Россия и освобождение Болгарии // ВИ. – 1978. – № 7.

Машевський О.П. Чинник Чорноморських проток у дипломатичній боротьбі великих держав у період від Адріанопольського перемир’я до Сан-Стефанського миру // Проблеми балканістики. сходознавства та міжнародних відносин. – Київ, 2007.

Орешкова С.Ф. Османская империя и Россия в свете их геополитического разграничения.// ВИ. – 2005. – № 3.

Павленко О.В. Панславизм // Сл. – 1998. – № 6.

Поповски В. Историко-политическое и правовое значение Берлинского договора 1878 г. для Македонии // НиНИ. – 1997. – № 5.

Русско- турецкая война 1877-1878 гг. и Балканы // Балканские исследования. – Вып.4. – М., 1978.

Трухановский В.Г. Бенджамин Дизраели // ВИ. – 1990. – № 2.

Филимонова В. В. Российский дипломат А. С. Ионин (1837-1900) // НиНИ. – 1992. – №6.

Хевролина В.М. Российский дипломат граф Н.П. Игнатьев // НиНИ. – 1992. – № 1.

Хевролина В.М. Российское посольство в Константинополе и его руководитель Н. П. Игнатьев (1864-1876) // НиНИ. – 2003. – №6.

Методичні рекомендації

Перше питання передбачає визначення характеру збройної боротьби у підвладних туркам європейських провінціях загалом та в Боснії і Герцеговині зокрема. Потрібно встановити мету й цілі повстання, вказати як реагували на збройний виступ дипломатичні служби й громадськість провідних країн. Активне зовнішнє втручання у даний конфлікт доцільно розглядати за такими напрямками: характеристика колективних ультимативних вимог великих держав турецькій владі; з’ясування суперечностей в “європейському концерті” та дипломатичних маневрів Бісмарка; висвітлення особливої позиції лондонського кабінету щодо врегулювання кризи. При розгляді ноти Андраші та Берлінського меморандуму обов’язково слід здійснити порівняльний аналіз їх положень, а також перерахувати чинники, які завадили реалізації цих проектів.

Друге питання вимагає дослідження визвольного руху болгарського народу, який в цей час теж знайшов відображення у кількох збройних виступах проти турецького панування. Слід схематично подати процес їх розгортання, боротьбу повстанців з каральними військами. Окрім того, потрібно розкрити зміст вислову “болгарські жахи” та простежити вплив подій в Болгарії на перебіг близькосхідної кризи. Доцільно охарактеризувати зовнішньополітичний курс князівств Сербії та Чорногорії у вказаний період. Необхідно з’ясувати, як вони намагалися використати повстання в Боснії та Герцеговині і чому прагнули до негайної війни з Туреччиною. Варто коротко описати хід бойових дій та їх наслідки для обох ворогуючих сторін. Неможливо оминути увагою надання Росією прихованої військової та відкритої дипломатичної і моральної підтримки Сербії та Чорногорії. При розгляді питання важливою є проблема пошуку Росією та Австро-Угорщиною спільної лінії поведінки у своїй балканській політиці влітку 1876 року. Необхідно розкрити передумови рейхштадтської зустрічі, з’ясувати причини, чому саме російська сторона виявила ініціативу і була найбільше зацікавлена в позитивних результатах переговорів. Визначте, яка була роль Німеччини в австро-російських відносинах того часу. Аналізуючи суть рішень в Рейхштадті, наголосіть на розбіжностях у російській та австрійській версіях змісту домовленостей. Вельми важливо сформулювати власну думку стосовно того, що засвідчили дані протиріччя.

Наступне питання передбачає аналіз подальшим спробам європейських країн здійснити спільний дипломатичний тиск на Туреччину. Для цього потрібно висвітлити зовнішньополітичні кроки Росії, Англії, Австро-Угорщини, Німеччини восени 1876 року щодо вирішення “близькосхідного питання”. Рекомендуємо простежити роботу Константинопольської конференції за такою схемою: узгодження позицій шести держав та характеристика вимог, поставлених турецькому уряду; реакція султанської влади на ці умови ( октроювання конституції, обіцянка широких реформ); повторне подання вимог у зміненій редакції та негативна відповідь на них. Актуальним завданням постає також дослідження зигзагів зовнішньої політики Англії в цей час, з’ясування ролі британської дипломатії в безрезультатному завершенні Константинопольської конференції.

Наступне питання передбачає аналіз процесу дипломатичної підготовки Росією воєнної кампанії проти Туреччини. Тому доцільно перш за все з’ясувати, які об’єктивні і суб’єктивні чинники штовхали царизм до війни з Османською імперією та чому російська дипломатія вважала за необхідне забезпечити невтручання інших європейських країн у конфлікт. Розглядаючи зміст Будапештських конвенцій, необхідно вказати і порівняти вигоди, які отримували Росія і Австро-Угорщина за цими домовленостями. Особливу увагу слід звернути на ситуацію навколо підписання Лондонського протоколу. Потрібно вияснити причини англо-російського компромісу, який зробив можливим черговий колективний виступ великих країн за політико-територіальні зміни в європейських володіннях Туреччини. Насамкінець варто визначити роль Лондонського протоколу у розв’язанні російсько-турецької війни.

П’яте питання вимагає глибокого осмислення суперечливих кроків європейської (особливо англійської та австро-угорської) дипломатії в час російсько-турецької війни. Для ефективного дослідження та полегшення розуміння карколомних поворотів зовнішньої політики Лондона й Відня, Константинополя і Берліна доцільно розглядати події у такій послідовності:

– охарактеризувати дипломатичний курс провідних держав на початку війни та перспективні прогнози їх провідних діячів щодо подальшої долі Туреччини;

– окреслити коливання великих країн внаслідок затягування бойових дій;

– простежити перехід Англії та Австро-Угорщини на антиросійські позиції в результаті блискучих успіхів царської армії на Балканах.

Окрім того, слід наголосити на маневрах санкт-петербурзького кабінету в даний період. Перш ніж приступити до висвітлення Сан-Стефанського прелімінарного договору, варто стисло описати становище Туреччини на початку 1878 року, російсько-турецькі переговори про перемир’я. Необхідно звернути увагу на наявність різних угрупувань в російському дипломатичному корпусі, які мали відміні погляди на мирне врегулювання. При детальному розкритті умов Сан-Стефанського договору обов’язково має здійснюватися паралельне порівняння його статей з положеннями Лондонського протоколу та Будапештських конвенцій. Метою співставлення є чітке виокремлення додаткових вимог, які Росія висунула без узгодження з західними країнами. На завершення треба з’ясувати реакцію Англії та Австро-Угорщини на укладення російсько-турецького миру та дати відповідь на проблемне питання : “В чому полягав позитив і негатив Сан-Стефанського договору для Росії?”.

У заключному питанні обов’язковим є висвітлення передумов скликання Берлінського конгресу, особливостей його проведення та наслідків прийнятих на ньому рішень. Слід з’ясувати, наскільки реальною була небезпека війни між Англією та Австро-Угорщиною з одного боку та Росією з іншого навесні 1878 року. Водночас бажано дослідити роль Німеччини в міжнародних відносинах того часу і роль Бісмарка в роботі конгресу. Важливе місце посідає аналіз змісту таємних англо-російських та англо-турецьких домовленостей, що передували міжнародному форуму в Берліні. Сам конгрес доцільно характеризувати, акцентуючи увагу на тих проблемах, що викликали гострі суперечки серед країн-учасниць (“болгарське питання”, “питання чорноморських проток”, територіальні претензії грецької та румунської делегацій). Нарешті, необхідно вказати, в яких пунктах підсумковий Берлінський трактат скасовував положення Сан-Стефанського договору та розкрити загальні наслідки близькосхідної кризи та Берлінського конгресу для кожної з великих європейських держав.

Питання та завдання для самоконтролю.

1. Розкрийте значення термінів “панславізм”, “адміністративна автономія”, “меморандум”, “октроювання”, “конгрес”, “політика “блискучої ізоляції” .

2. Назвіть основні завдання балканської політики Російської імперії в першій половині 70-х рр. ХІХ ст.

3. Розкрийте роль і місце Франції у близькосхідній кризі 1875-1878 рр.

4. Поясніть мотиви зовнішньої політики Англії в цей час.

5. Підготуйте коротке повідомлення на тему “Значення російсько-турецької війни 1877-1878 рр. у відродженні болгарської державності”.

6. Які країни можна назвати тріумфаторами на Берлінському конгресі, а які були “ображені” його рішеннями? Відповідь обґрунтуйте.

7. Відзначте на контурній карті політико-територіальні зміни на Балканах згідно з рішеннями Берлінського конгресу.