Структура і типологія влади

Елементами владних відносин є суб’єкт влади, її об’єкт та ресурси. Суб’єктом влади є той, хто здійснює владний вплив на інших. Його ха-рактеризують повноваження, які визначаються правовими актами (законами, статутами), іншими суспільними нормами. Водночас для здійс-нення влади її суб’єкт повинен мати бажання панувати, волю до влади. Для багатьох суб’єктів влади прагнення її пов’язане з можливістю одер-жання благ (прибутку, привілеїв, престижу тощо). Суб’єкт влади має також бути компетентним, краще інших бачити вихід зі складної ситуації.

Суб’єктами влади є індивіди, організації, соціальні групи. Як вже за-значалось у першому розділі, в політології розрізняють поняття суб’єктів та носіїв влади. Під першими мають на увазі соціальні групи, під носіями – індивідів, організації, установи, які виражають волю політичних суб’єктів.

Об’єкт влади – той, на кого здійснюється вплив. Об’єктами влади виступають, з одного боку, індивіди, соціальні групи, організації, з іншого – певні сфери, явища та процеси суспільного життя. Ставлення об’єкта до суб’єкта влади варіюється у діапазоні від опору до підкорення.

Н. Луман розглядає відносини влади та підкорення у трикутнику. Як-що А має владу над Б і В, то, наприклад, Б опосередковано впливає на владу, яку А має над В. Відтак об’єкт влади набуває властивостей суб’єк-та, а влада виступає також як суб’єкт-суб’єктні відносини.

Здійснення владного впливу значною мірою залежить від ресурсів влади. Останнє поняття вживається у широкому та вузькому розумінні. У широкому – це все, що суб’єкт влади може використовувати для впливу на об’єкт: особисті властивості суб’єкта та об’єкта; ситуація, в якій здійснюється влада тощо. У вузькому розумінні ресурси влади – це засоби здійснення влади. Їх можна поділити на кілька груп.

До нормативних ресурсів належать правові акти та інші суспільні норми, які регламентують повноваження органів влади, статуси суб’єктів соціальної дії, привілеї службового становища тощо.

До примусових ресурсів відносять зброю, поліцію, можливість адмі-ністративного покарання тощо. Насилля – атрибут влади. Особливостями насилля як ресурсу влади є формування у об’єкта влади почуття страху, але норми та цінності, які передаються через погрози, команди, не стають частиною внутрішніх переконань та зникають зі свідомості, лише зникає страх. Застосування насилля може викликати непокору, помсту тощо. Тому застосування насилля – крайній захід, коли інші не спрацьовують. По-друге, насилля має схвалюватись певною частиною суспільства, наприклад, тією, яка не задіяна до політичного конфлікту.

Економічними ресурсами влади є гроші, матеріальні цінності, надан-ня яких є компенсацією за готовність об’єкта підкорятися. Соціальні ресурси включають можливість сприяти просуванню службовою ієрархією, призначенню на посаду, отриманню освіти тощо. У сучасну епоху важливими є інформаційні ресурси. Розпорядження ними пов’язане з контролем над засобами масової інформації, експертним середовищем.

Типологізують владу за різними критеріями. За суб’єктом виокремлю-ють владу індивідуальну, колективну, державну, партійну тощо. Ядром по-літичної влади є державна влада. Залежно від функцій, які виконують державні органи, виокремлюють законодавчу, виконавчу та судову владу. Функція законодавчої влади (парламентів) – ухвалення законів, виконав-чої (уряд, міністерства, відомства, державні адміністрації) – управління суспільством на основі законів, судової – з’ясування відповідності законам дій соціальних суб’єктів, розв’язання конфліктів.

Залежно від методів здійснення влади розрізняють владу демокра-тичну, авторитарну, тоталітарну (варіант: тиранія – деспотична влада). Детально ці поняття аналізуються у розділі про політичну систему..

За рівнем влади виокремлюють: владу міжнародних організацій (ООН, НАТО тощо); владу на макрорівні (держава); владу на мезорівні (підпорядковані центру організації – підставою для її виокремлення є прив’язка державної влади до адміністративно-територіального устрою); владу на мікрорівні – в первинних організаціях та малих групах.

В політології також вживаються такі поняття щодо позначення влади:

- етнократія – влада етносу (етнічних лідерів, етнопартій). Проявляється у нав’язуванні культурних цінностей етносу, етнічної мови;

- теократія – влада релігійної організації суспільства;

- технократія – влада, яку здійснюють фахівці в різних галузях управ-ління. Термін вживається на противагу уряду, сформованому на партійній основі. Технократичні уряди часто виникають в періоди політичних криз;

- мерітократія – влада гідних, заслужених людей. Термін введений в обіг Д. Беллом. Означає, що влада належить людям, які мають заслуги перед суспільством в багатьох (не лише політиці) сферах. Спочатку мері-тократію вважали формою демократії, властивою постіндустріальному суспільству, за якої будь-яка людина, що володіє талантами та проявила себе, може влитися до еліти. Але Р. Дарендорф зауважує, що мерітократія теж породжує аристократичне правління;

- охлократія (грец. ohlos – натовп) – влада, що спирається на настрої юрби. На думку Платона, вона перероджується на тиранію.

В суспільстві, де інформація головним ресурсом влади, поширюється термін медіакратія – влада засобів масової інформації.