- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни київський національний університет будівництва і архітектури
- •Політологія
- •Політологія як наука та навчальна дисципліна
- •Політика як соціальне явище
- •Предмет, методологія, категорії та функції політології
- •Історія політичної думки
- •Політична влада
- •Поняття влади
- •Структура і типологія влади
- •Легітимність
- •Механізми здійснення влади
- •Демократія як форма влади та демократизація
- •Політична система суспільства та держава
- •Поняття політичної системи суспільства
- •Держава як головний інститут політичної системи
- •Центральні органи державної влади
- •Нормативно-правова система
- •Форми державного правління та устрою
- •Державна політика та державне управління
- •Регіональна політика та місцеве самоврядування. Політика в сфері будівництва та архітектури
- •Політичні еліти та політичне лідерство
- •Політичні еліти
- •Політичне лідерство
- •Громадянське суспільство та політичні партії
- •Групи у політиці
- •Громадянське суспільство
- •Політичні партії – структура, функції, типологія
- •Партійні системи країн світу
- •Становлення партійної системи України
- •Політична суб’єктність етносів та націй
- •Етноси та етнічні групи, особливості етногенезу
- •Нації – поняття, теорії, типологія
- •Етнічна та національна ідентичність та свідомість
- •Етнонаціональні відносини та етнополітика
- •Особливості етнополітичного розвитку України
- •Політична свідомість та політична культура
- •Політична свідомість
- •Політична ідеологія
- •Політична культура
- •Політична участь та політична соціалізація
- •Політичні комунікації
- •Політичні комунікації: сутність та особливості
- •Масові політичні комунікації
- •Політичні процеси
- •Поняття політичного процесу
- •Політичні конфлікти та кризи
- •Виборчий процес та виборчі системи
- •Світові політичні процеси
- •Міжнародні відносини та зовнішня політика
- •Глобалізація
- •Міжнародні організації
- •Україна в системі міжнародних відносин
- •Словник політологічних термінів
- •Антрепренерська система – система рекрутування політичної еліти, джерелом якого виступають будь-які суспільні групи.
- •Гільдійна система – система рекрутування політичної еліти, джерелом якого виступає сама еліта.
- •Соціальна політика – державна політика, спрямована на стабільний розвиток соціальної сфери суспільства, задоволення соціальних потреб основних суспільних груп.
- •Трансферт – передача коштів з місцевого до державного бюджету або навпаки.
Політична влада
План
1. Поняття влади.
2. Структура і типологія влади.
3. Легітимність.
4. Механізми здійснення влади.
5. Демократія як форма влади та демократизація.
Поняття влади
Наявність влади – властивість будь-яких соціальних організмів. Де хоча б два індивіди вступають у відносини, останні набувають, зокрема, характеру влади та підкорення. Інша справа, що володарювання може базуватись на різних підвалинах – наказі, насиллі, моральному авторитеті тощо. Тому різними є й організація, й механізми функціонування влади.
Проблема політичної влади досліджувалась ще стародавніми мисли-телями. Арістотель поставив питання про природне її походження. У піз-ній античності постає інша парадигма, в якій влада осмислюється як опанування індивідом власного життя.
Для Середньовіччя властиве виокремлення онтологічно різносутніс-них влад. Проекцією їх боротьби та компліментарності є й суспільство (Місто Земне та Місто Боже), й людська душа (гріх та благодать). Почина-ючи з гуманістів Ренесансу, ідея влади набуває вигляду всезагальної вла-ди розуму, яка отримує соціальний еквівалент у верховенстві права. Марксизм наголошує на ролі матеріального інтересу в боротьбі за владу.
Значний внесок в теорію влади зробив М. Вебер. Відправним пунктом він визнав волюнтативну парадигму влади, вирішальну роль легітимації.
Нині в політології є низка підходів до проблеми влади. В структурно-му функціоналізмі (Т. Парсонс, Е. Шілз) влада розглядаєься як засіб са-моорганізації суспільства, зумовлений розподілом соціальних ролей. Ре-ляціоністські теорії розглядають владу як відносини між агентами, за яких один справляє вплив на іншого. В системному підході (К. Дойч) влада роз-глядається як здатність мобілізувати суспільні ресурси для досягнення суспільнозначущої мети. Біхевіоралізм (Г. Ласуел) зводить поняття влади до суб’єктивної мотивації, взаємодії індивідів. Прихильники психологічно-го підходу розглядають владу з огляду суб’єктивного сприйняття її інди-відом, якостей носія влади, психологічної природи людини в цілому.
Вихідним пунктом соціологічного аналізу влади є питання про соці-альні групи, інтереси яких влада представляє. Недоліком цього підходу є можливе перебільшення ролі соціальних груп в угоду політичним силам. Представники філософського напряму розглядають владу як можливість та здатність суб’єкта впливати на діяльність людей, використовуючи авторитет, право, примус тощо. «Воля до влади» – одна з основних тез філософії Ніцше. Життя він тлумачив як засіб реалізації «волі до влади».
О. Тоффлер впровадив у науковий обіг поняття «розмивання влади». У сучасному суспільстві влада не зосереджується в одному центрі, а по-ширюється по мережах соціальних взаємодій. М. Фуко описав сучасну владу як приховану, розпорошену, яка організовує соціальний простір за принципом «повного нагляду». Навіть індивідуальна свідомість формується владою. На думку М. Фуко, не існує відносин влади без поля знання і не існує знання, яке не конституювало б відносин влади.
Підсумовуючи, запропонуємо таке визначення влади. Влада – це вплив однієї частини суспільства (індивіда, групи, організації тощо) на поведінку іншої у бажаному для першої напрямі.
До ознак політичної влади дослідники зазвичай відносять: легаль-ність у використанні примусу в межах держави; верховенство щодо інших видів влади; публічність (політична влада від імені всього суспільства звертається до всіх громадян); моноцентричність; розмаїття ресурсів (не лише примус, а й економічні, соціальні, інформаційні ресурси). Але, як ми могли побачити, сучасні тенденції піддають сумніву деякі з цих ознак.