Центральні органи державної влади

В сучасних державах існують такі органи державної влади.

1. Глава держави. Найчастіше це монарх (король, імператор, цар, султан тощо), влада якого успадковується, або президент, який обираєть-ся (населенням, парламентом). Типові повноваження президентів, залеж-но від форми правління, включають: призначення уряду, реорганізацію органів виконавчої влади; призначення суддів; здійснення внутрішньої та зовнішньої політики; право законодавчої ініціативи, підписання та оприлюднення законів; призначення виборів та розпуск парламенту; призначення референдуму; нагородження, помилування; здійснення функцій головнокомандуючого, оголошення надзвичайного стану.

В Україні Президент, за Конституцією, є гарантом державного сувере-нітету, територіальної цілісності, дотримання Конституції, прав та свобод громадян, Головнокомандуючим Збройними Силами, главою Ради націо-нальної безпеки та оборони. Він призначає членів уряду, голів місцевих держадміністрацій, підписує закони чи накладає на них вето, представляє Україну на міжнародній арені. Обирається він населенням на 5 років. Од-на людина не може бути обраною Президентом більше ніж на 2 терміни поспіль. Діяльність глави держави забезпечує адміністрація Президента.

Існує система відповідальності Президента. Ключовий її елемент – вибори. Також вона включає інститут імпічменту – дострокового від-сторонення Президента з посади з визначених законом підстав (дер-жавної зради, правопорушення тощо). Ця процедура виникла в Англії, де імпічмент здійснювався щодо осіб, недосяжних для парламенту. Часто імпічмент має складну процедуру – щоб зробити політичні відносини стійкими та не використовувати його в політичних цілях. В Україні для імпічменту необхідні кілька етапів розгляду питання у парламенті, Верховному Суді, врешті голосування за імпічмент 338 депутатів (з 450).

2. Парламент – законодавчий орган. Виник в Англії. У США назива-ється Конгресом, Росії – Федеральними Зборами, ФРН – бундестагом, Польщі – сеймом, Україні – Верховною Радою. Крім законодавчої, до функцій парламентів належать установча (ухвалення Конституції), контрольна (утворення комісій з розслідування певних явищ) тощо.

До повноважень Верховної Ради України належать ухвалення Конс-титуції та законів, визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, призначення виборів Президента, усунення його з посади в порядку імпічменту, ухвалення бюджету та Програми діяльності Кабінету Міністрів, надання згоди на призначення Президентом Прем’єр-міністра тощо.

Парламенти бувають однопалатними та двопалатними. Останні скла-даються з верхньої та нижньої палат. Верхня найчастіше віддзеркалює інтереси регіонів держави на противагу нижній, що виражає національні інтереси. Явище двопалатного парламенту отримало назву бікамера-лізму. Двопалатний парламент існує в США, Росії, ФРН тощо (близько 40% країн). У Великобританії він пов’язаний з традицією – до верхньої палати (палати лордів) входять власники дворянського статуса.

В Україні існує однопалатний парламент – Верховна Рада. Її консти-туційний склад нараховує 450 депутатів. Термін повноважень – 4 роки (за Конституцією 1996 р.; редакція 2004 р. передбачала 5-річну каденцію).

Очолює парламент (окремі палати) спікер. В західних країнах його роль переважно організаційна, а не політична. У Великобританії спікер па-лати громад навіть не голосує за закони (його голос враховується, коли за та проти закону висловилась однакова кількість депутатів). В Україні Голова Верховної Ради відіграє й політичні функції. Це пов’язано з його роллю при вирішенні питань, виносити чи ні закон на голосування, традицією щодо переголосування законів тощо.

В парламенті діють галузеві комітети, які готують закони та здійсню-ють контроль у сфері своєї компетенції. У нинішній Верховній Раді 26 ко-мітетів – з питань держбудівництва та місцевого самоврядування, з пи-тань бюджету, з питань економічної політики тощо. Питання будівництва належать до компетенції, зокрема, Комітету з питань будівництва, місто-будування і житлово-комунального господарства та регіональної політики.

Парламент може утворювати комісії для розслідування важливих сус-пільних подій. В останні роки в Україні діяли комісії щодо розслідування вбивства Гонгадзе, діяльності київської влади, отруєння В. Ющенка. Ре-зультати їх роботи оприлюднюються на засіданнях парламенту або в пре-сі, використовуються при підготовці парламентських рішень. Водночас во-ни можуть використовуватися політичними силами проти опонентів. Так, розслідування витрачання кредиту МВФ було використане для дискре-дитації В. Ющенка, який на час отримання кредитів очолював Нацбанк.

В демократичних державах у парламенті діють фракції, які створю-ються на партійній та іншій основі. Згідно з Конституцією України, у складі парламенту можуть діяти партійні фракції та непартійні депутатські групи.

3. Уряд та інші центральні органи виконавчої влади. Уряд – орган (часто вищий) виконавчої влади у державі (в Україні – Кабінет Міністрів). Формується на партійній, коаліційній (кілька партій, представлених у пар-ламенті) чи безпартійній основі. Порядок формування залежить від фор-ми правління. У парламентських державах (монархіях, республіках) фор-мується лідером партії, що має найбільшу фракцію (у нижній палаті при двопалатному парламенті), у президентських республіках – президентом. Очолюється Прем’єр-міністром чи Президентом. До уряду входять мініст-ри та глави відомств. В Україні, згідно з Конституцією, члени уряду призначаються Президентом (Прем’єр – за згоди Верховної Ради).

Міністерство – назва найважливіших центральних органів виконавчої влади. В Україні є міністерства: оборони; внутрішніх справ; закордонних справ; освіти і науки, молоді та спорту тощо. Питання будівельного комплексу належать до компетенції Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Інші центральні органи виконавчої влади – комітети, служби, агент-ства тощо. В Україні діють Державна податкова служба, Антимонополь-ний комітет (нагляд за дотриманням антимонопольного законнодавства), Фонд державного майна (управління державною власністю та привати-зація), Служба безпеки (захист державної безпеки), Національна комісія регулювання електроенергетики (зокрема, визначення тарифів) тощо. Ці органи мають особливий порядок призначення. Серед інших таких орга-нів, зокрема, Державна архітектурно-будівельна інспекція, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

4. Існують інші центральні органи влади. В Україні – Рада національ-ної безпеки та оборони (сфера компетенції – оборона, нацбезпека; голова РНБОУ – Президент, указами якого затверджуються рішення Ра-ди), Національний банк (головне завдання – стабільність грошової оди-ниці), Рахункова Палата (контроль за держвитратами) тощо. Органами державної влади є суди, які аналізуються у наступному підрозділі.