- •Питання з курсу «Актуальні проблеми господарського законодавства»
- •1.Поняття та основні ознаки господарського законодавства. Принцип на якому господарське законодавство поєднується із комерційним правом інших країн.
- •2. Класифікація нормативно-правових актів господарського законодавства за юридичною силою та за змістом.
- •3.Основні сфери господарювання щодо яких здійснюється регуляторна політика.
- •4.Відносини, що є сферою регулювання Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
- •5.Основна проблематика правозастосування Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України
- •6.Співвідношення норм цку та гку в частині регулювання господарських відносин.
- •8. Порядок регулювання Цивільним та Господарським Кодексами України питання щодо форм юридичних осіб які здійснюють господарську діяльність.
- •9. Поясність основну суперечність поняття перетворення юридичної особи за цку та гку.
- •10. Законодавча термінологія України стосовно розуміння іноземної юридичної особи.
- •Види іноземних юридичних осіб які відповідно до діючого законодавства України можуть господарювати в Україні, відмінність їх правового статусу.
- •12. Поняття та зміст цивільної правоздатності юридичної особи.
- •13. Обмеження цивільної правоздатності юридичних осіб в цивільному та господарському законодавстві
- •14. Юридичні колізії в господарському законодавстві та правила їх подолання.
- •15. Нормативно-правовий акт господарського законодавства. Порядок набрання ними чинності та способи припинення їх дії.
- •16. Порядок визначення строку і терміну в господарському законодавстві.
- •17. Порівняльна характеристика суб’єктів господарських та цивільних відносин.
- •18. Поняття позовної давності. Межі диспозитивності позовної давності. Наслідки спливу строку позовної давності.
- •19. Позовна давність в господарському законодавстві, порядок її застосування. Межі імперативності та диспозитивності позовної давності.
- •20.Правило, за яким м необхідно розглядати суперечності щодо застосування строків, встановлених в цку та гку.
- •22.Функція процентів в господарському законодавстві. Порядок застосування облікової ставки нбу.
- •23. Поняття акціонерного товариства та правовий аналіз їх типів.
- •24. Приватне розміщення акцій акціонерних товариств. Заочні збори акціонерів.
- •26. Ознаки, за якими визначається статус дочірнього підприємства та неоднозначність його визначення.
- •27. Правовий аналіз поняття корпоративного підприємства за гку та поняття корпоративного підприємства в розумінні зу «Про холдингові компанії»
- •28. Види залежності за цку та гку, проблемні питання щодо їх виникнення.
- •29. Поняття цивільно-правового та господарського договорів, їх співвідношення.
- •30. Договір комерційної концесії (франчайзингу) та його види. Проблемні питання правового регулювання договору франчайзингу.
- •31. Мораторій у справі про банкрутство. Проблемні питання щодо його застосування.
- •32. Особливості виконання рішень третейських судів.
- •33. Поняття правового захисту, способи та форми його здійснення.
- •34. Поняття самозахисту в господарському законодавстві та його ознаки.
- •35. Судові рішення в системі господарського законодавства.
- •36. Поняття неустойки, особливості нарахування пені, встановлені законодавством.
- •37. Система нормативно-правових документів, що регулюють порядок набрання чинності нормативно-правових актів господарського законодавства.
- •38. Види відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання.
- •39. Характеристика органів державної регуляторної політики в Україні
- •40. Способи захисту порушених прав та законних інтересів суб»єктів господарювання при вирішенні господарських спорів.
- •Питання з курсу «Правове регулювання неплатоспроможності та банкрутства»
- •1. Загальна характеристика інституту банкрутства.
- •2. Процедура розпорядження майном боржника :
- •3. Особливості банкрутства відсутнього боржника - передбачені ст. 52 Закону.
- •4. Заходи запобігання банкрутству боржника та види позасудових процедур.
- •5. Повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії, передбачені ст. 25 Закону, а саме:
- •6. Ознаки неплатоспроможності (банкрутства):
- •7. Особливості банкрутства фермерських господарств передбачені ст. Закону . До них відносяться:
- •8. Державний орган з питань банкрутства та його повноваження:
- •9. Строки неплатоспроможності у законодавстві про банкрутство залежать від різних чинників:
- •10. Особливості банкрутства місто утворюючих підприємств. Передбачені ст. 42 Закону.
- •11. Оцінка майна боржника регулюється ст. 29 Закону
- •13. Процедура санації, як захід щодо відновлення платоспроможності боржника регулюється ст. Ст.17,18,19,20,21 Закону.
- •13. Наслідки визнання боржника банкрутом передбачені у ст. 23 Закону.
- •15. Кредитори у справі про банкрутство.
- •Коло учасників у справі про банкрутство це:
- •18. Види кредиторів:
- •19. Ліквідатор у справі про банкрутство .
- •20. Припинення провадження у справі про банкрутство регламентується ст. 40 Закону.
- •21. Поняття грошових зобов'язань
- •22. Попереднє засідання господарського суду у справі про банкрутство ст. 15 Закону.
- •23. Черговість задоволення вимог кредиторів регулюється ст.31 Закону і передбачає шість черг.
- •24. Мораторій на задоволення вимог кредиторів, (ст. 12 Закону) вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
- •25. Звільнення працівників боржника регулюються ст. 33 Закону
- •26. Принципи відносин неплатоспроможності.
- •28. Джерела дисципліни «Правове регулювання неплатоспроможності та банкрутства»:
- •29. Підготовче засідання господарського суду (ст. 11 Закону) проводиться не пізніше ніж на зо день від порушення справи.
- •30. Поняття ліквідаційної маси (ст. 26 Закону)
- •31. Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів (ст.46 Закону).
- •34. Судові процедури, що застосовуються до боржника
- •35. Заява про порушення справи про банкрутство ст.7 Закону
- •36. План санації (ст. 18 Закону)
- •37. Забезпечення вимог кредиторів здійснюється наступним чином:
- •38. Комітет кредиторів та його повноваження у справі про банкрутство
- •1. Місце правового регулювання біржової діяльності в системі права України
- •2. Етапи розвитку правового регулювання біржової діяльності в Україні:
- •3. Правове регулювання біржової діяльності на сучасному етапі.
- •4. Поняття, зміст і принципи регулювання біржової діяльності
- •Державне регулювання біржової діяльності
- •6. Саморегулівні організації: поняття, функції, повноваження, правове регулювання
- •8. Основні функції та завдання державних органів у сфері регулювання біржової діяльності в Україні.
- •9. Особливості правового регулювання діяльності товарних бірж за
- •Правове регулювання діяльності фондових та валютних бірж- зарубіжний досвід
- •11. Особливості діяльності бірж праці за кордоном
- •12. Історія зародження і становлення біржового ринку.
- •13. Функції біржових інститутів
- •14. Видова характеристика бірж
- •15.Організація біржового управління.
- •16. Відмінність громадської та стаціонарної структури управління бірж
- •17. Учасники біржових торгів
- •18. Типові правила біржової торгівлі, їх зміст та значення
- •19.Поняття й ознаки біржових угод
- •20. Порядок укладання біржових угод
- •21. Реєстрація, оформлення та розірвання біржових угод
- •22. Забезпечення виконання біржових угод
- •23. Загальна характеристика нормативно-правових актів, що регулюють біржову діяльність в Україні.
- •24. Правовий статус та функції товарної біржі
- •Поняття фондового ринку та фондової біржі
- •26. Класифікація, принципи і функції фондового ринку
- •Учасники фондового ринку
- •Правові основи створення та діяльності фондової біржі, права членів біржі.
- •Статут, вимоги, організація торгівлі та правила фондової біржі
- •Функціонування фондового ринку та його регулювання в Україні.
- •31 . Класифікаційна характеристика цінних паперів.
- •Процедура лістингу її правове регулювання.
- •33. Котирування цінних паперів.
- •Поняття валюти та валютних цінностей
- •35. Функції валютного ринку.
- •36. Суб'єкти валютного ринку
- •37. Поняття та методи валютного регулювання та валютного контролю
- •38. Розвиток та становлення бірж праці в Україні
- •39. Державна реєстрація фондової біржі, її правове регулювання.
- •40. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері біржової діяльності
Види іноземних юридичних осіб які відповідно до діючого законодавства України можуть господарювати в Україні, відмінність їх правового статусу.
Відповідно до ч.2 ст.129 ГК встановлено, що іноземні юридичні особи (мається на увазі створені за межами України) при здійсненні господарської діяльності в Україні мають такий самий статус, як і юр. особи України, з особливостями, передбаченими цим кодексом та міжнародними договорами.
Незважаючи на встановлені ГК особливості статусу іноземних суб»єктів господарювання (утворені за законодавством інших держав) слід звернути увагу щодо правового статусу юридичних осіб, який визначається цивільним законодавством (юр. особи приватного та публічного права).
Слід розуміти, що стосовно юридичних осіб інших держав не можуть застосовуватись поняття юр. осіб приватного або публічного права, оскільки такий статус юридичних осіб має визначатися за законодавством тієї держави, де вони створені та перебувають на обліку.
Це положення поширюється і на випадки, коли на відповідні цивільні відносини з участю юр. осіб інших держав поширюється законодавство України.
Якщо відповідно до ст..82 ЦК встановлені спеціальні правові норми, які регулюють цивільні відносини з участю юр. осіб публічного права, то вони не можуть застосовуватися до юридичних осіб інших держав, які за цивільним законодавством України мають ознаки юр.осіб публічного права, оскільки законодавство України не може застосовуватися для визначення правового статусу юр. осіб інших держав (поширення статусу юр. осіб України на юр. осіб інших держав (ст..129 ГК) не означає автоматичного визначення статусу таких юр. осіб, як юр. осіб України).
Правило застосування правового статусу юридичних осіб інших держав у відносинах із юр. особами України:
До відносин між юридичними особами приватного права України, з одного боку, та юридичними особами - нерезидентами (незалежно від їх статусу за національним законодавством), - з іншого боку, завжди застосовуються загальні норми цивільного законодавства, тобто ті, що регулюють цивільні відносини між юридичними особами приватного права України.
12. Поняття та зміст цивільної правоздатності юридичної особи.
Правоздатність. ЦК 1963 року встановлював для юридичних осіб спеціальну правоздатність, тобто правочини юридичних осіб, що не відповідали їх цілям визнавалися недійсними.
Новація змісту цивільної правоздатності полягає в тому, що ч.1 ст.91 ЦК 2003 року визнає всіх юридичних осіб здатними мати такі ж права та обов»язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (природне право).
Обмеження цивільної правоздатності юридичної особи допускається лише за рішенням суду.
Частина 3 ст.91 ЦК встановлює єдине законодавче обмеження цивільної правоздатності юр. осіб на відміну від фіз. осіб – обмеження на здійснення юр. особою певних видів господарської діяльності, які можуть здійснюватися лише на підставі дозволу (ліцензії) (ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» ,ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ).
Це обмеження є загальним, тобто поширюється на юр. осіб, так і на фіз. осіб – підприємців.
Але, незважаючи на вказану цивільно-правову норму, існують особливості, які потрібно враховувати при застосуванні цивільної правоздатності суб»єктами господарювання ( юр. особами приватного права):
У зв»язку із введенням в дію нового ЦК та ГК не перебачалося, що раніше прийняті законодавчі акти підлягають застосуванню лише в тій частині, в якій вони не суперечать названим кодексам (прикінцеві положення кодексів цього не передбачають, а також за змістом ч.2 ст.9 ЦК).
Тому всі закони, які встановлюють спеціальну правоздатність юр. осіб або в будь-який спосіб обмежують її зберегли свою чинність і після введення в дію кодексів. Окрім того, чинними є і ті закони, які були введені в дію після набрання чинності кодексами та встановлюють в будь-який спосіб обмеження на здійснення юр. особами певних видів підприємницької діяльності (ЗУ «Про пожежну безпеку», «Про ветеринарну медицину» «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення») та на вчинення відповідних правочинів.
Невідповідне застосування змісту цивільної правоздатності може призвести до суперечності змісту правочину суб»єкта господарювання актам цивільного законодавства. При застосуванні правил, що встановлюють зміст цивільної правоздатності юр. осіб, необхідно враховувати, що ЦК передбачає можливість регулювання особливостей майнових відносин іншими законодавчими актами (ч.2 ст.9 ЦК). Це стосується і визначення змісту правоздатності суб»єктів господарювання. На відміну від ст. 91 ЦК, що встановлює зміст цивільної правоздатності юридичних осіб, ст..207 ГК («господарське зобов»язання, що укладене з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб»єктності), може бути визнано недійсним» господарська компетенція – ст.55 ГК – сукупність прав та обов»язків суб»єкта господарювання) виходить з того, що учасники господарських відносин наділяються спеціальною правоздатністю. Тому відповідні положення ГК і спеціальних положень, що визначають зміст цивільної правоздатності (господарської компетенції) суб»єктів господарювання, повинні застосовуватися до всіх правочинів, які здійснюють суб»єкти господарювання.
Необхідно враховувати, що ГК (ст..6) визнає свободу підприємницької діяльності в межах, визначених законом, а тому не відповідало б дійсності твердження, що суб»єкт господарювання має право вчиняти тільки ті правочини, що відповідають предмету його діяльності, визначеному, зокрема, відповідно до ч.4 ст.57 ГК. Не порушуючи закон чи встановлений законом порядок визначення змісту правоздатності суб»єкта господарювання, останній вправі вчиняти будь-які правочини.
Стосовно юридичних осіб публічного права – їх цивільна правоздатність має кваліфікуватися як суто спеціальна (оскільки способом утворення юр. особи публічного права є розпорядчий акт органу державної влади, то юр. особи публічного права створюються та набувають правового статусу не за положеннями ЦК, а за нормами публічного права, тому їх цивільна правоздатність має визначатися розпорядчими актами чи законами, тобто є спеціальною).