3. Правове регулювання біржової діяльності на сучасному етапі.

Беручи до уваги складність регулювання біржової діяльності, викликану особливістю виникнення, зміни та/або припинення біржових правовідносин науковці сходяться в думці систематизувати її правове регулювання на сучасному етапі у дві групи:

- джерела, правові норми яких визначають загальні правила поведінки учасників біржових правовідносин;

- джерела, правові норми яких визначають безпосередню поведінку учасників біржових правовідносин, зокрема при укладанні і виконанні біржових угод.

До першої групи джерел біржового права належить Конституція України, Цивільний кодекс України, Митний кодекс України, Закони України “Про акціонерні товариства”, “Про господарські товариства”, “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, “Про інформацію”, “Про захист від недобросовісної конкуренції” та ін.

Основний закон України є визначальним актом (ст.ст. 1, 8, 9, 41‑43, 56, 58, 67) у правовому регулюванні біржової діяльності і таким, що має найвищу юридичну силу та містить норми прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Важливість Конституції України визначається тим, що у ній містяться конституційно-правові норми, які є основоположними для усіх інших джерел біржового права і які юридично оформляють важливі інститути біржового права. У Конституції знайшли своє втілення принципи біржової діяльності, загальногалузеві принципи біржового права, а також ключові принципи ряду найважливіших інститутів біржового права – фондового ринку, валютного ринку, біржового договору та деяких інших.

Важливе значення у правовому регулюванні біржових правовідносин належить кодифікованому законодавчому акту – Цивільному кодексу України, норми якого зокрема регулюють відносини цивільно-правових зобов’язань, а саме механізм їх виникнення, зміни та/або припинення, вимоги до суб’єктів зобов’язань, правила та способи забезпечення їх виконання.

Правові норми глав 52‑54 ЦК України визначають поняття та умови договору, порядок укладення, зміни і припинення договору, а також договору купівлі-продажу, що за своєю юридичною природою відповідає форвардному біржовому договору. Відтак всі вимоги, що ставляться до порядку укладення, зміни і припинення договорів поставки та купівлі-продажу, можуть застосовуватись і до форвардних договорів.

Загальні питання правосуб’єктності учасників цивільних правовідносин також визначаються нормами ЦК України та Законів України “Про акціонерні товариства”, “Про господарські товариства”, “Про товарну біржу”, що має важливе значення і для визначення правосуб’єктності учасників біржових правовідносин та сторін біржових угод.

Друга група джерел біржового права представлена Господарським кодексом України, Законами України “Про товарну біржу”, “Про цінні папери та фондовий ринок”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, окремими нормативним атами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства аграрної політики, Міністерства праці та соціальної політики, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та ін.

Правові норми Господарського кодексу України займають особливе місце в регулюванні біржових правовідносин, зокрема визначають правові умови створення та діяльності товарних бірж, а також основні правила здійснення торговельно-біржової діяльності, що має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб’єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій.

Біржова діяльність як один із різновидів некомерційної господарської діяльності регламентується нормою ГК України (ст. 54), згідно якої на суб’єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб’єктами господарювання.

Правові норми ГК України (ст. 185) визначають також особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах, основний зміст яких полягає у тому, що до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України визначає Закон України “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 р.

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку є предметом регулювання правових норм Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р.

Для регулювання вітчизняного фондового ринку і координації діяльності його учасників створена Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Законом України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку надано статусу державного органу

Правовою основою становлення та розвитку біржової торгівлі сільськогосподарської продукції став Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення формування й функціонування аграрного ринку» від 6 червня 2001 р. та Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вдосконалення регулювання ринку зерна» від 20 липня 2000 р., які визначають основні напрями розвитку та механізм функціонування ринку сільськогосподарської продукції.

Основу правового регулювання вітчизняних валютних бірж визначають норми, що складають зміст законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» , «Про Національний банк України» , «Про банки і банківську діяльність», «Про митну справу в Україні», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Основні напрями валютного контролю закріплені Постановою Правління НБУ «Про затвердження Положення про валютний контроль» від 8 лютого 2000 р.

З метою врегулювання аграрного ринку в Україні спільним наказом Міністерства сільського господарства й продовольства та Міністерства фінансів України від 3 квітня 1996 р. затверджені Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією.

Значна роль у правовому регулюванні біржових правовідносин належить і нормам, що складають зміст міжнародних договорів, а саме міжнародних конвенцій з економічних питань, що ратифіковані Україною.

Неабияке значення у регулюванні біржових правовідносин належить локальним нормативно-правовим актам, дія яких поширюється лише в рамках відповідної біржі. Такими зокрема є Правила біржової торгівлі та Статут біржі, а також Засновницький договір. Відповідно до ч.2. ст. 17 Закону України “Про товарну біржу” Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до чинного законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв’язання спорів з цих питань. До того ж, Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим. Складну структуру має також Статут біржі як локальний правовий акт, що визначає загальні положення, мету та завдання створення біржі, напрями діяльності біржі, порядок формування та зміни статутного капіталу, фондів і прибутків біржі та ряд інших напрямів діяльності біржі.