22.Функція процентів в господарському законодавстві. Порядок застосування облікової ставки нбу.

Інститут зобов»язального права України включає в себе загальні положення щодо захисту прав суб»єктів господарювання шляхом забезпечення виконання зобов»язання (гл.49 ЦК), а крім того, законодавство встановлює правові наслідки за порушення зобов»язання (гл. 51 ЦК) - відповідальність.

зобов»язання також у вигляді сплати інфляційних втрат, а також трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поняття процентів:

Чинний ЦК та ГК не містять визначення терміна «проценти». Відповідно до ч.1.10 ст.10 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» під процентами визначається дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. Тобто проценти визначаються наявністю наступних умов:

1. Плати за використання залучених коштів або майна

2. Залучення майна здійснюється на визначений строк

3. Передбачається наявність позичальника та кредитора.

Ст.536 ЦК відносить до категорії процентів платежі за користування чужими коштами. За змістом цієї статті розмір процентів встановлюється законом, договором або іншими актами цив. законодавства.

Якщо розмір процентів не встановлений договором, він визначається на рівні облікової ставки НБУ (Облікова ставка Національного банку — один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку)

Окрім встановленої законом платіжної функції, проценти застосовуються в якості відповідальності. В цьому разі підставою для застосування процентів є порушення зобов»язання. Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК за порушення грошового зобов»язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором, а також повернути борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Проценти, передбачені ст..536 ЦКУ(плата) та проценти, передбачені ст..625 ЦКУ (відповідальність) є різним правовим явищем, а тому кожен із названих видів процентів нараховується за наявності відповідних підстав, які є різними.

Відповідно, проценти, передбачені ч.3 ст.692, ч.3ст.693, ст..1048, 1057 ЦК, як правові явища, не є тотожними процентам, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК.

З урахуванням цього, за наявності правових підстав можливе одночасне застосування процентів в якості платежу і в якості відповідальності.

Господарський кодекс не містить такого поняття, як проценти взагалі. Натомість в кодексі застосовується поняття відсотків (ч.3 ст.198 ГКУ). Разом з цим, смислове значення термінів «проценти» та «відсотки» дає підстави стверджувати, що вказані поняття фактично є тотожними.

Облікова ставка Національного банку — один з монетарних інструментів, за опомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку. Відповідно до ст. ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (ст.3) встановлено, що подвійна облікова ставка НБУ є граничним розміром для нарахування пені, тобто подвійна облікова ставка НБУ застосовується в господарських правовідносинах як максимально можливий ( обмежуючий ) розмір пені, який відповідно до законодавства може бути нарахований (сплачений) контрагенту за договором.