1. Західна Європа

Загальна кількість зайнятих щорічно коливається в межах 4-7,5 млн. чоловік. Їх питома вага в загальній чисельності працюючих в деяких країнах становить: Люксембург – 33%; Швейцарія – 20%; Австрія – 9%; Бельгія – 9%; Німеччина – 8%; Франція – 8%; Нідерланди – 5%; Данія – 4%; Італія – 2%

2. США

Іноземці складають більше 7% від загальної чисельності, причому 75% від загальної чисельності іноземців-резидентів, які народжені за межами США (близько 26 млн. осіб), мешкають у семи штатах: Каліфорнії, Нью-Йорку, Техасі, Флориді, Нью-Джерсі, Іллінойсі, Массачусетсі. В Каліфорнії на них припадає 22% населення. Серед країн-експортерів робочої сили до США слід назвати Мексику, на яку припадає 12% прибулих, а також Китай, Філіппіни, В’єтнам, Індію, колишні республіки СРСР і Домініканську Республіку. Протягом 1950-1990 рр. в США емігрувало 25 млн. чол.

3. Нафтодобувні країни Близького Сходу

Міграція робочої сили почалась тут у 50-ті роки, коли внаслідок стрімкого зростання цін на нафту і необхідності реорганізації національних господарств в країнах Близького Сходу із збільшенням видобутку нафти потреба в робочій силі. Міграція робочої сили в цей регіон швидко зростала після 1973 p., коли великі прибутки від нафти дали змогу здійснювати масштабні програми розвитку і немісцеве населення шести основних центрів імміграції в регіоні (Бахрейн, Кувейт, Оман, Катар, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати) становило 2 млн. чол. Наприкінці 1990-х років у цих шести країнах, а також у Лівії налічувалося вже 5 млн. чол. іммігрантів, частка яких становить понад 50% сукупної робочої сили. В регіон щорічно прибуває близько 4 млн. іноземців, в основному з Індії, Пакистан, Бангладеш, Єгипту, Іраку, Сирії, Йорданії, Палестини, а також Греції, Туреччини, Філіппін та Італії. Крім того, значний потік мігрантів-будівельників з Південної Кореї та Таїланду.Питома вага іммігрантів: Катар – 95%; Саудівська Аравія – 48%; Бахрейн – 46%; Оман – 40%; ОАЕ – 37%.

4. Латинська Америка

Динамічним є також обмін робочою силою між самими латиноамериканськими країнами, особливо у формі сезонної та нелегальної міграцій. Загальна чисельність прибулих дорівнює 7-8,5 млн. чоловік. Найбільше притягує до себе Аргентина. Серед інших країн, з точки зору тяжіння, можна також виділити Венесуелу.

5. Австралія

Країна стає все більш привабливою для іноземців. Сьогодні одна чверть населення Австралії – іммігранти з більше ніж 100 країн світу

6. Азійсько-Тихоокеанський регіон

Головними країнами-реципієнтами виступають Південна Корея, Японія, Бруней, Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Тайвань, в які прибувають вихідці з Китаю, Таїланду, Лаосу, В’єтнаму, Індії та Філіппін. Частка нелегальної міграції в цьому регіоні дуже висока. Країни з високою часткою мігрантів – Сінгапур (28%) та Малайзія (16%), де мігранти задіяні, здебільшого, в будівництві, рибальстві та надомній праці.

7. Африка

В Північній Африці центром тяжіння виступає Лівія, що приймає, насамперед, єгиптян.

Регіонами тяжіння робочої сили є країни Південної та Центральної Африки: ПАР, Зімбабве, Гана, Камерун, Кенія, Ліберія, в яких у середині 90-х років працювало понад 3 млн. чол., які іммігрували з сусідніх африканських країн, в першу чергу з вихідців з Мозамбіку та деяких інших сусідніх країн. Певну привабливість має також Нігерія, здебільшого для вихідців з Гани, Чаду та Беніну. Загальна чисельність мігрантів у всіх країнах Африки досягає 19,2 млн. чол.

Напрямки міжнародної міграції робочої сили:

1. міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинутих країн;

2. міграція в межах промислово розвинутих країн;

3. міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;

4. міграція робочої сили з колишніх соціалістичних країн у промислово розвинуті країни;

5. міграція наукових працівників, кваліфікованих спеціалістів із промислово розвинутих країн у країни, що розвиваються

Кількісні та якісні виміри сучасної трудової міграції

1. У 2005 р. чисельність міжнародних мігрантів сягнула 191 млн. чол., з яких 115 – проживає у промислово розвинутих країнах, і лише 75 – у країнах, що розвиваються. До 2010 р. їх кількість сягне 210 млн. осіб (128 млн. та 82 млн. відповідно)

2. У 1990 р. 3/4 всіх мігрантів проживали у 30 країнах світу, у 2005 р. – у 28, у 2010 – у 27.

3. У 2010 р. 61% всіх мігрантів будуть проживати у розвинених країнах світу. 33% - у Європі, 28% - у Азії, 24% - у Північній Америці, 9% - у Африці, по 3% - у країнах Латинської Америки та Океанії.

4. Мігранти складали 20% населення у 41 країні світу 2005 р., 2010 – 20% населення у 47 країнах світу.

5. Очікується, що 20% всіх мігрантів 2010 р. припадатиме на США, 6% - на РФ, 5% - на Німеччину, по 3% - Канаду та Саудівську Аравію.

6. Жінки-мігранти складають половину всіх міжнародних мігрантів, до 2010 р. їх частка в міграції до розвинених країн зросте до 52%.

Тенденції міжнародної міграції станом на 2009 рік

• На 2009 р. кількість міжнародних мігрантів сягає 3% від чисельності населення землі або 210 млн.;

• 128 млн. (або 61%) проживає в розвинутих країнах;

• На Європу припадає 33% міжнародних мігрантів, Азію – 28%, Північну Америку – 24%, Карибський Басейн і Океанія – 3%;

• У Азії число мігрантів-чоловіків значно перевищує кількість мігрантів-жінок, що пояснюється зростанням попиту на роботу за контрактом;

Основний регіон	Число міжнародних мігрантів (млн. осіб)		Приріст (млн.осіб)	Процентний розподіл		Процентна частка жінок-мігрантів
	1990	2010	1990-2010	1990	2010	1990	2010
Весь світ	155	210	55	100	100	49	49
Більш розвинені регіони	82	128	46	53	61	52	52
Менш розвинені регіони	73	82	9	47	39	45	45
Найменш розвинені країни	11	12	1	7	6	47	48
Африка	16	19	3	10	9	46	48
Азія	50	58	8	32	28	45	44
Латинська Америка та Карибський басейн	7	7	0	5	3	50	50
Північна Америка	28	50	22	18	24	51	50
Європа	49	70	20	32	33	53	53
Океанія	4	6	2	3	3	49	51

Завдання 4. За даними www.oecd.org дозаповніть табл.8.1 та проаналізуйте основні тенденції міграції сезонних працівників до країн ОЕСР та визначте основні особливості

Таблиця 8.1.

	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Тренерів	85	97	105	121	138	136	142	138
Робота на вихідних	187	208	221	225	245	274	285	279
Трансферт усередині компанії	85	86	85	98	116	118	125	120
Сезонні працівники	537	594	615	605	619	642	650	648
Інші тимчасові роботи	985	1147	1136	1313	1303	1148	1160	1155
Всі категорії	1879	2133	2163	2362	2421	2319	2362	2340
Річні зміни		13	1	9	3	-4	43	-22
Швеція	10	8	5	5	9	14	17	15
Канада	103	113	123	139	165	193	211	198
Австралія	152	159	183	219	259	300	321	303
Бельгія	2	2	5	16	30	34	38	35
Іспанія	56	108	97	167	164	183	199	186
Данія	5	5	5	5	7	7	9	8
Австрія	23	21	18	15	15	16	19	17
Фінляндія	14	15	19	22	24	25	29	27
Португалія	3	13	8	7	5	5	8	7
Нова Зеландія	63	68	78	87	99	99	106	102
Японія	217	230	202	164	165	161	168	166
Німеччина	402	406	390	353	349	332	342	339
США	326	361	367	426	484	443	452	446
Швейцарія	142	116	104	117	109	99	108	105
Корея	26	26	29	39	53	47	51	48
Норвегія	41	61	51	73	86	74	83	77
Мексика	45	42	46	40	28	23	28	25
Великобританія	117	239	275	266	225	184	192	187
Франція	25	26	27	29	30	22	28	26
Італія	69	70	85	98	66	40	46	44
Нідерланди	39	45	47	75	52	17	48	44
Всі країни	1879	2133	2163	2362	2421	2319	2503	2405

Основними тенденціями та особливостями міграції сезонних працівників до країн ОЕСР є:

1. Різниця в рівнях економічного розвитку окремих країн;

2. Нерівномірність у темпах і обсягах нагромадження капіталу на різних ділянках світового господарства;

3. Наявність національних відмінностей у розмірах заробітної плати; діяльність ТНК і пов'язана з нею міжнародна мобільність капіталу;

4. Масове хронічне безробіття в слаборозвинутих країнах.

5. Поглиблення регіональної та світової економічної інтеграції;

6. Зростання попиту з боку лідерів світової економіки на інтелектуальну робочу силу; стрімкий розвиток сучасних засобів зв'язку, комунікацій та транспорту;

7. Інформаційний фактор, а також чинники неекономічного характеру: воєнні та релігійні конфлікти, розвал федеративних держав, національні, сімейні та етнічні проблеми.

Завдання 5. За даними таблиці 8.2. виокремте регіональні особливості міжнародних міграційних процесів

Таблиця 8.2.