
- •Семестр 2. Практичне заняття 14. Зондові маніпуляції
- •Дослідження секреторної функції шлунку
- •Зондовий метод отримання шлункового вмісту з використанням ентерального подразника
- •Зондовий метод отримання шлункового вмісту з використанням парентерального подразника
- •Беззондовий метод дослідження секреторної функції шлунку за допомогою методики "Ацидотест"
- •Експрес—методика внутрішньошлункової рН-метрії
- •Дуоденальне зондування
- •Трифазне дуоденальне зондування
- •П'ятифазне дуоденальне зондування
- •Сліпе зондування (тюбаж)
- •Можливі проблеми, що виникають у пацієнта під час зондових маніпуляцій
- •План навчання пацієнта у разі порушення функції жовчного міхура (застій у жовчному міхурі)
- •Протокол проведення первинної та поточної оцінки до плану
Семестр 2. Практичне заняття 14. Зондові маніпуляції
ПЛАН
Дослідження секреторної функції шлунку 1
Зондовий метод отримання шлункового вмісту з використанням ентерального подразника 2
Зондовий метод отримання шлункового вмісту з використанням парентерального подразника 3
Беззондовий метод дослідження секреторної функції шлунку за допомогою методики "Ацидотест" 4
Експрес—методика внутрішньошлункової рН-метрії 5
Дуоденальне зондування 5
Трифазне дуоденальне зондування 5
П'ятифазне дуоденальне зондування 7
Сліпе зондування (тюбаж) 7
Можливі проблеми, що виникають у пацієнта під час зондових маніпуляцій 7
План навчання пацієнта у разі порушення функції жовчного міхура (застій у жовчному міхурі) 8
Протокол проведення первинної та поточної оцінки до плану 8
|
Промивання шлунка.
|
Дослідження секреторної функції шлунку
Дослідження шлункового соку здійснюють для визначення секреторної (кислотоутворювальної) і моторної (евакуаторної) функцій шлунку.
Протипоказанням є:
нещодавно перенесена шлунково-кишкова кровотеча;
стенокардія;
гіпертонічна хвороба III стадії;
розширення вен стравоходу;
загострення гастриту, виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки.
Для шлункового зондування використовують ентеральні та парентеральні подразники.
Як ентеральні подразники використовують:
м'ясний бульйон (1 кг нежирної яловичини відварюють у 2 л води). Для дослідження потрібно 300 мл;
4
Взяття шлункового соку на дослідження
% відвар сухого листя капусти — 300 мл;
• 5 % розчин етилового спирту — 300 мл.
Як парентеральні подразники застосовують:
0,1 % розчин гістаміну в ампулах з розрахунку 0,08 мг на 10 кг маси тіла хворого, але максимальна кількість препарату не повинна перевищувати 0,5 мл. Після введення гістаміну у хворих може виникнути запаморочення, тахікардія, відчуття жару, почервоніння шкіри. Щоб зменшити вираженість подібної реакції, за 30 хв до введення препарату вводять протигістамінний препарат: димедрол (1 мл 1% розчину), супрастин;
0,025 % розчин пентагастрину в ампулах з розрахунку 0,1 мл на 10 кг маси тіла хворого. Під час введення пентагастрину подібної алергічної реакції не спостерігається, тому немає потреби вводити димедрол;
• інсулін з розрахунку 2 ОД на 10 кг маси тіла хворого.
Нормальні показники дослідження шлункового соку. Шлунковий сік — прозора рідина без запаху і домішок. У нормі натще у шлунку міститься до 50 мл секрету. Загальна кислотність 10 ОД. Вільна хлоридна кислота у багатьох осіб відсутня.
Після введення ентерального подразника загальна кислотність може бути від 40 до 60 ОД, вільна кислотність — від 20 до 40 ОД.
Показники кислотності шлункового вмісту після введення парентеральних подразників у здорових людей вищі, ніж при використанні ентеральних. Кількість ферменту (пепсину) 40—60 ОД.