Семестр 2. Практичне заняття 14. Зондові маніпуляції

ПЛАН

Дослідження секреторної функції шлунку 1

Зондовий метод отримання шлункового вмісту з використанням ентерального подразника 2

Зондовий метод отримання шлункового вмісту з використанням парентерального подразника 3

Беззондовий метод дослідження секреторної функції шлунку за допомогою методики "Ацидотест" 4

Експрес—методика внутрішньошлункової рН-метрії 5

Дуоденальне зондування 5

Трифазне дуоденальне зондування 5

П'ятифазне дуоденальне зондування 7

Сліпе зондування (тюбаж) 7

Можливі проблеми, що виникають у пацієнта під час зондових маніпуляцій 7

План навчання пацієнта у разі порушення функції жовчного міхура (застій у жовчному міхурі) 8

Протокол проведення первинної та поточної оцінки до плану 8

Термін/поняття Виз на чення Зонд Медичний інструмент у вигляді трубки або жолоба, який вводять у трубчасті й порожнисті органи для дослідження Зондування Дослідження зондом Інтубація Уведення в гортань спеціальної трубки рН-Метрія Визначення рН вмісту різних відділів шлунка та дванадцятипалої кишки Стеноз Звуження

Промивання шлунка. Показання: Протипоказання: Отруєння лікарськими препаратами, недоброякісною їжею, грибами. Затримка їжі в шлунку внаслідок стенозу воротаря. Атонія шлунка з явищами застою харчових мас. Гострий гастрит Стенокардія. Цироз печінки. Шлунково-кишкові кровотечі. Тяжка форма гіпертонічної хвороби

Дослідження секреторної функції шлунку

Дослідження шлункового соку здійснюють для визначення секреторної (кислотоутворювальної) і моторної (евакуаторної) функцій шлунку.

Протипоказанням є:

• нещодавно перенесена шлунково-кишкова кровотеча;

• стенокардія;

• гіпертонічна хвороба III стадії;

• розширення вен стравоходу;

• загострення гастриту, виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки.

Для шлункового зондування використовують ентеральні та парентеральні подразники.

Як ентеральні подразники використовують:

• м'ясний бульйон (1 кг нежирної яловичини відварюють у 2 л води). Для дослідження потрібно 300 мл;

• 4

  

  Взяття шлункового соку на дослідження

  % відвар сухого листя капусти — 300 мл;

• 5 % розчин етилового спирту — 300 мл.

Як парентеральні подразники застосовують:

• 0,1 % розчин гістаміну в ампулах з розрахунку 0,08 мг на 10 кг маси тіла хворого, але максимальна кількість препарату не повинна перевищувати 0,5 мл. Після введення гістаміну у хворих може виникнути запаморочення, тахікардія, відчуття жару, почервоніння шкіри. Щоб зменшити вираженість подібної реакції, за 30 хв до введення препарату вводять протигістамінний препарат: димедрол (1 мл 1% розчину), супрастин;

• 0,025 % розчин пентагастрину в ампулах з розрахунку 0,1 мл на 10 кг маси тіла хворого. Під час введення пентагастрину подібної алергічної реакції не спостерігається, тому немає потреби вводити димедрол;

• інсулін з розрахунку 2 ОД на 10 кг маси тіла хворого.

Нормальні показники дослідження шлункового соку. Шлунковий сік — прозора рідина без запаху і домішок. У нормі натще у шлунку міститься до 50 мл секрету. Загальна кислотність 10 ОД. Вільна хлоридна кислота у багатьох осіб відсутня.

Після введення ентерального подразника загальна кислотність може бути від 40 до 60 ОД, вільна кислотність — від 20 до 40 ОД.

Показники кислотності шлункового вмісту після введення парентеральних подразників у здорових людей вищі, ніж при використанні ентеральних. Кількість ферменту (пепсину) 40—60 ОД.