1.8. Основні та додаткові послуги в туризмі

У структурі туристичних послуг розрізняють основні і додаткові послуги.

Основні послуги, що пропонуються туристичним підприємством, включають:

- послуги по організації перевезення;

- розміщення;

- харчування туристів.

До додаткових послуг відносяться:

- послуги по організації екскурсій;

- послуги по страхуванню туристів;

- послуги гідів-перекладачів;

- послуги по перевезенню туриста від місця його прибуття в країну (місце його тимчасового перебування) до місця розміщення і назад (трансфер), а також будь-якому іншому перевезенню в межах країни (місця тимчасового перебування), передбаченої умовами подорожі;

- послуги з ремонту техніки;

- послуги з прокату;

- обмін валюти;

- телефон;

- пошта,

- послуги побутового обслуговування;

- право користування пляжем т. п.

Такий розподіл умовний, оскільки істотних відмінностей, з погляду споживчих властивостей, між ними немає. Послуги, включені в основну програму й оформлені путівкою, відносять до основних. Додаткові послуги турист здобуває самостійно в місці перебування, вони не входять у вартість путівки.

У більшості випадків туристичні основні послуги складаються з транспортних послуг, послуг розміщення і харчування. Однак при організації подорожей з пізнавальними, професійно-діловими, спортивними, релігійними цілями послуги, що традиційно відносяться до додаткових, можуть бути основою туру.

Таким чином, різниця між основними і додатковими послугами полягає в їхньому співвідношенні із придбаним пакетом послуг.

1.9. Вимоги держстандарту до турпослуг

Туристичні послуги – це послуги суб'єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів.

На території України діють нормативно-правові документи, щодо структури, якості та безпечності таких послуг для споживачів, тобто туристів. Такі вимоги виписані в Державних стандартах.

Туристичним відомством України спільно з Державним науково-дослідним інститутом "Система" у 2003 р. були розроблені та наказом Держспоживстандарту України від 08.12.2003 р. № 225 затвердженні національні стандарти України:

ДСТУ 4268 : 2003 "Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги".

ДСТУ 4269 : 2003 "Послуги туристичні. Класифікація готелів".

Стандарти набули чинності з 01.07.2004 р.

Наказом Держспоживстандарту України від 28 лютого 2006 року № 54 затверджено новий національний стандарт ДСТУ 4527:2006 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення”. Стандарт набрав чинності з жовтня 2006 року.

Стандарт максимально погоджений з Європейським стандартом EN №18513:2003 «Готелі й інші типи розміщення туристів. Термінологія». Новий стандарт дає визначення для всіх основних типів засобів розміщення, що можуть бути використані для розміщення туристів. У ньому надані визначення типам номерів, типи тарифів і типи ліжок.

Термінологія встановлена цим стандартом обов'язкова для використання у всіх ділових, нормативних документах, науковій, довідковій і учбово-методичній літературі.

Окрім того до стандартів національного значення, належать:

• ДСТУ 3862-99 "Общественное питание. Сроки и определение";

• ДСТУ 4281:2004 "Учреждения ресторанного хозяйства. Классификация";

• ДСТУ 4527:2006 "Услуги туристические. Средства размещения. Сроки и определение" (утвержден приказом Госпотребстандарт от 28.02.06 №54, введение в действие 1 октября 2006 г. (Этот стандарт максимально согласован с Европейским стандартом ЕИ № 18513:2003 "Отели и прочие типы размещения туристов. Терминология".).

За умови поновлення фінансування з державного бюджету науково-дослідних розробок буде продовжено розробку проектів національних стандартів:

ДСТУ “Послуги туристичні. Туризм сільський. Загальні вимоги”;

ДСТУ “Послуги туристичні. Знакування туристичних шляхів активних видів туризму”;

ДСТУ “Послуги туристичні. Туристичні агентства та туристичні оператори. Терміни та визначення”.

Розроблено та затверджено в установленому порядку постанову Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. №297 “Про порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)”.

Завдяки оприлюдненню проекту вищезазначеної постанови у 2004 році, ще до затвердження постанови почався процес детинізації ринку послуг з тимчасового розміщення. За даними Держкомстату у 2005 році відбулося збільшення у 5 разів кількості фізичних осіб, що надають послуги з тимчасового розміщення, які зареєструвалися як суб’єкти підприємницької діяльності, а саме 1053 фізичні особи (порівняно із 2004 роком – 199 ). Які надали послуг більше ніж на 40,0 млн. грн.

Державна служба туризму і курортів приділяє велику увагу розвитку співробітництва з іншими країнами з огляду на можливості просування національного туристичного продукту на іноземному ринку, залучення до інформаційного простору, передового досвіду організації туристичної діяльності.

До групи стандартів міжнародної дії відносяться:

• ГОСТ 28681.1-95 "Туристско-экскурсионное обслуживание. Проектирование услуг";

• ГОСТ 28681.2-95 "Туристско-экскурсионное обслуживание. Туристские услуги. Общие требования";

• ГОСТ 28681.3-95 "Туристско-экскурсионное обслуживание. Требования по обеспечению безопасности туристов и экскурсантов";

• ГОСТ 30335-95 "Услуги населению. Термины и определения";

• ГОСТ 30390-95 "Общественное питание. Кулинарная продукция, реализуемая населению. Общие технические условия";

• ГОСТ 30523-97 "Услуги общественного питания. Общие требования";

• ГОСТ 30524-97 "Общественное питание. Требования к обслуживающему персоналу".