Висновки

1. При виборі методів психофізіологічного забезпечення діяльності та їх дозування необхідно виходити із завдання, що ставиться перед забезпеченням діяльності, враховувати наявний ПФС та індивідуальні особливості людини, особливості виду діяльності, особливості соціального оточення, взаємодію різних методів та інші фактори, що можуть вплинути на ефективність застосовуваних заходів. Наприклад, у процесі моніторингу ПФС різні заходи можуть застосовуватись як для негайної оптимізації ПФС, за наявності критичного відхилення від його оптимального значення, так і з метою профілактики подібних відхилень; як для підтримки певного рівня ПФС упродовж певного часу, так і тільки у разі потреби з метою його поліпшення.

2. Трудовий процес - це процес впливу робітника на предмет праці з метою виготовлення продукції або виконання робіт, супроводжуваних витратами фізичної та нервової енергії людини. З розвитком техніки і технології в змісті праці робітників відбуваються суттєві зміни: зменшується безпосередній фізичний вплив на предмет праці, переважаючими стають функції спостереження, керування і т.п.

Основним елементом трудового процесу є операція - частина виробничого процесу, що здійснюється одним працівником або групою на одному робочому місці і включає всі їхні дії з виконання одиниці заданої роботи над одним предметом праці.

3. Аналізатори мають ряд властивостей:

— висока чутливість до адекватних подразників. Мірою кількісної оцінки чутливості є порогова інтенсивність подразника,, дія якого викликає відчуття;

— диференціальна (розрізняльна) чутливість. Аналізатори мають здатність виявляти відмінності за інтенсивністю подразника. Існує диференціальний поріг (найменша величина, на котру необхідно змінити силу подразника, щоб викликати мінімальну зміну відчуття).

Фізіолог Е. Вебер та фізик Г. Фехнер (Німеччина, середина минулого століття) встановили, що інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника, тобто існує кількісний взаємозв'язок між інтенсивністю відчуття та інтенсивністю подразника;

— аналізатори пристосовують рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника (адаптація). Завдяки адаптації при високих інтенсивностях подразників чутливість знижується, а при низьких підвищується;

— здатність аналізаторів тренуватися, що знаходить прояв і у підвищенні чутливості та в прискоренні адаптації;

— здатність певний час зберігати відчуття після припинення і дії подразника.

Список використаної літератури

1. Макарену, Т. А. Організація і планування виробництва. Навчальний посібник / Т. А. макарену. - Таганрог: ТТІ ПФУ, 2007. - 204 с.

2. Організація і нормування праці. Підручник для вузів / під ред. Ю. Г. Одегова. - М.: Видавництво «Іспит», 2005. - 464 с.

3. Організація праці: Підручник / Т. В. Ємельянова, С. Н. Лебедєва, Л. В. Міснікова та ін. - Мн. Обчислюємо. шк., - 302 с.

4. Недоспасов В.О. Физиология центральной нервной системы. М.,ООО УМК «Психология» .

5. Физиология человека. под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. М.: Мир.

6. Физиология человека/ под редакцией В.М.Покровского, Г.Ф.Коротько. Учебная литература для студентов медицинских вузов. - М.

7. Методы исследований в психофизиологии. / Под ред. А.С. Батуева – СПб.

8. Хессет. Введение в психофизиологию. - М.

9. Физиология человека/ под ред. Покровского В.Н. - М.

10. Психофизиология: Учебник для вузов / Под. ред. Ю.И. Александрова. - 3-е изд. - СПб.: Питер, 2004. - 464 с.