Iіi. Мотивація навчальної діяльності учнів,оголошення теми і мети

уроку.

- А щоб урок був успішним і приніс бажаний результат, будемо працювати під девізом:

«Ти зосередься, до праці мерщій, усі перешкоди здолати зумій.

Працюй наполегливо, швидко, старанно, щоб кожна хвилинка не втратилась марно».

- Сьогодні наш урок розпочнемо слуханням вірша (П. Тичина '' Всі його ми батьком звемо'').

- Вслухайтеся у його зміст і скажіть, про кого він?

Павло Тичина «Шевченко»

Всі його ми батьком звемо,

Так від роду і до роду:

Кожний вірш свій і поему

Він присвячував народу.

Він любив усе прекрасне,

Все ненавидів потворне, -

І його ім'я незгасне,

Світлий образ – неповторний.

Чисту матір і дитину

Він прославив серцем чистим,

Всю осяяв Україну

Поглядом він променистим.

Ясен досвіт ще не сходив, -

А йому перед очима

Дружба радісна народів,

Як зоря , палала зрима.

Ось чому в сім’ї великій

У цвіту садів прекрасних

Буде жити він вовіки,

Як безсмертний наш сучасник

- Так про кого цей вірш? Його автор Павло Тичина.

(Слайд).

- Сьогодні ми продовжимо знайомство з творчістю Т. Г. Шевченка.

Тема нашого уроку: «Поезія, що стала піснею. Т. Г. Шевченко «Реве та стогне Дніпр широкий», В. Скомаровський «Кобзарі».

Ваше завдання : вивчити напам’ять вірш « Реве та стогне Дніпр широкий», прочитати вірш В. Скомаровського «Кобзарі», удосконалювати виразність читання віршованих творів, цінувати історію українського народу, Шевченківське слово.

- Відкриємо «Кобзар». Перщі слова поеми «Причинна»: «Реве та стогне Днір широкий»…

- Який це яскравий, символічний образ могутньої ріки – долі українського народу. Яким треба бути генієм, щоб сягнути такої вершини мислення. Ця поезія настільки мелодійна, що перейшла в пісню. Музику на слова Шевченко написав композитор Д. Крижанівський.

Vі. Первинне сприйняття і усвідомлення матеріалу.

1. Слухання пісні. Перегляд відео.

- Послухайте пісню у виконанні хору. Зверніть увагу на ілюстрації, що демонструватимуться на екрані. Особливо на зображення Дніпра.

- Скажіть, який настрій пісні? (Урочистий, піднесений). Чи змінювався він протягом звучання? (Змінювався на спокійний, мінорний). (Питання на дошку).

2. Розширення поля читання.

- Перш ніж ви прочитаєте вірш самостійно, пропоную повправлятися у читанні пірамідок слів у парах. Один, дивлячись на крапочки, читає всі слова, інший спостерігає за тим, щоб очі товариша не рухались під час читання. Потім помінятись ролями.

Ві тер

Па вні

Чо вен

Мі сяць

Скри пів

Гомо нів

Спі вали

Вири нав

3. Читання вірша мовчки.

– Прочитайте вірш мовчки. Які картини природи малює ваша уява? (Дніпро бурхливий у негоду і чарівний під час тиші. У небі сяє місяць. Іноді завиває вітер і примушує скрипіти ясен. Нагинає віти кучерявих верб до води). (Слайд).

4. Осмислення змісту вірша.

– Як зображено природу у вірші? (Як живу істоту ).

– За допомогою яких слів автор зобразив природу, як живу істоту? ( Реве, стогне, завива, виглядав, сердитий).

– Перенесення рис живої істоти на предмети чи явища природи у літературі називають уособленням.

5. Читання ‘’ луною ‘’.

– Я починаю рядок, ви повторюєте за мною і дочитуєте його до кінця.

– На скільки уявних картин можна поділити вірш? (3).

6. Аналіз змісту вірша.

– Прочитайте першу строфу. – Що поет змальовує? ( Бурю на Дніпрі).

– Прочитайте другу строфу. – Що зображено у другій строфі? (Неспокій у природі).

– Прочитайте третю строфу. – Яка третя картина?(До ранку поволі буря вщухла).

7. Фізкульхвилинка.

У класі родині ми разом живем.

Образ життя всі здоровий ведем.

Творчість Шевченка гарно вивчаєм,

З його творів глибокі знання ми черпаєм.

Голівками вправо і вліво покрутим,

І, відпочивши, вірш знов вчити будем.

8. Робота над образними висловами

- Як розумієте вислови?

‘’Реве та стогне Дніпр широкий ‘’(Сильна буря спричиняє дуже гучний шум і гуркіт води).

‘’Вітер завива ‘’( Сила вітру створює звуки, схожі на завивання).

‘’Горами хвилю підійма ‘’ ( Сила вітру підіймає воду високо вгору).

– З чим порівнює автор місяць? (З човном).

– Як розумієте слова : ‘’ Човен у хмарах то виринав, то потопав ?’’ ( Вітер гнав хмари, вони то відкривали місяць, то знову закривали).

9. Самостійне напівголосне читання. Заучування напам'ять.

10. Читання з відновленням пропущених слів.

– Читаємо разом, відновлюючи пропущені слова, вчимо вірш

напам'ять.

Реве та … … широкий, І блідий … на ту … Ще треті півні …,

Сердитий … … , Із хмари … …, Ніхто ніде …,

Додолу … гне …, Неначе … в … морі, Сичі в … …,

Горами хвилю … . То …, то … . Та … раз у раз … .

11. Підготовка до виразного читання.

– Який темп та інтонацію виберемо для читання першої строфи, щоб передати бурю на Дніпрі?

– Як читатимемо другу частину? А третю? (На дошці таблиці).

Інтонація Темп

Грізно Спокійний

Піднесено Повільний

Голосно Помірний

Тихо Швидкий

Ніжно Сповільнений

12.Виразне читання вірша напам’ять.

– Які почуття у вас викликав цей вірш? (Патріотичні почуття: любов до рідного краю, до своєї Батьківщини) Мотивація оцінювання.

– Що навіває вірш? (Сум, біль, тугу за рідним краєм).

Опрацювання вірша В. Скомаровського “Кобзарі”.

1. Вступна бесіда.

– Як називали в народі Т. Г. Шевченка?

– Хто такі кобзарі? (Кобзарями називали співців, народних поетів, які ходили селами та містами, складали й виконували пісні та думи про життя і долю народу. Шевченко теж оспівував це у своїх віршах. Ілюстрація).(Слайд).

– Чому сааме кобзарями називали цих людей?( Бо грали на кобзі чи бандурі).

Кобза - струнно- щипчиковий музичний інструмент. (Ілюстрація). (Слайд).

Бандура - схожий на кобзу музичний інструмент.( Ілюстрація).(Слайд).

– Щоб ви мали уявлення, як звучить цей інструмент, послухайте уривок пісні у виконанні відомого бандуриста Віктора Мішалова.(Відеозапис).

3. Мовчазне читання вірша ''Кобзарі''.

– Прочитайте вірш мовчки. – Де відбувається описана подія?

4. Читання вголос ‘’ланцюжком’’ по строфі.

– Хто були ці кобзарі? Подивіться на ілюстрацію в підручнику.( Дід, батько, онук).

5. Аналіз змісту вірша.

- Хто слухав пісні кобзарів? Про що вони могли співати?( Про життя, про долю, про мрії).

6. Робота над образними висловами.

- З’єднайтее частини висловів вірша.

Посідали кленів мовчазних Злетіла зачаровані гаї

Вище під вербою Слухали її пісня вгору

– Які вирази вжиті в переносному значенні?

‘’Злетіла пісня’’( Слова пісні линули дуже далеко).

‘’Гаї слухали ‘’

– Що автор хотів ними показати?( Пісню кобзарів слухали всі. Вона линула

дуже далеко, була близька і рідна всім).

7. Виразне читання вірша ‘’Кобзарі’’.

– У якому темпі треба читати вірш?

– З якою інтонацією?

– На яких словах треба робити логічні наголоси?

– Хто бажає прочитати вірш виразно?

V. Домашнє завдання.

Прочитати виразно вірш ‘’Кобзарі’’;

Довчити вірш ‘’Реве та стогне Дніпр широкий’’;

Намалювати ілюстрацію до вірша;

Учням , які працюють творчо, скласти текст – міркування ‘’Чому ми любимо твори Т.Г. Шевченка?’’. Почніть свій твір так: ''Ми любимо твори Шевченка, тому що він…''

VI. Підсумок уроку.

Підсумкова бесіда

Багатогранна поезія Шевченка. Вона є частинкою духовного буття народу.

Минають віки, стираються написи на каменях, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка – живе і вічно. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти.

- Чого вчить поезія Шевченка?

- Що сьогодні дізналися на уроці?

- Що вчилися робити?

- Кому можете подякувати?

- Що цінного взяли для себе?

- Я вам дякую за співпрацю на уроці. Ви сьогодні показали свої знання та вміння. Я отримала задоволення від уроку.

Висновок

У наш час місце книги в житті підростаючого покоління змінюється, оскільки на їх використання впливають як інформаційні технології, так і телебачення. Найчастіше як джерело інформації замість книг учні використовують персональний комп’ютер. Але всім давно відомо, що знання, фантазія, логіка думки і міркувань, любов до рідної мови, уміння логічно й образно розмірковувати виховуються лише читанням. Уміти читати, бути читачем ─ це високе мистецтво, йому треба наполегливо вчитися. Дитяча художня книга ─ це особливий світ, який юний читач осягає і розумом, і серцем. Дуже важливо, щоб книга увійшла в життя дитини якомога раніше, тому що вона є незамінною у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності тощо. В.О.Сухомлинський писав, що "Читання як джерело духовного багатства не зводиться до вміння читати, з цього вміння воно тільки починається. Дитина може читати вільно, безпомилково, але книжка не стала для неї тією стежкою, що веде до вершини розумового, морального, естетичного розвитку."

Від початкової школи значною мірою залежить, чи полюблять діти читання, чи можливо залишаться байдужими до літератури. Саме у молодших школярів треба сформувати читацькі інтереси та закласти міцний фундамент етичної культури особистості. Навичка читання ─ це основа, яка в майбутньому дозволить нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості. Щоб душа дитини відгукнулась на художній твір, задзвеніла чарівною музикою, треба, як зазначив В.О. Сухомлинський, "зуміти торкнутися її струн."

Сучасні діти ─ це діти нового середовища, і вони не розуміють мови старих ідеалів високої моралі. Їх життя треба наповнити живим і дієвим сенсом, багатством емоцій.

Зміст і методика предмета "Читання" мають величезний потенціал для морально ─ етичного, естетичного виховання; мовленнєвого, інтелектуального і творчого розвитку дітей засобами художнього слова. Хоча уміння читати розвивається на всіх уроках і життєвих ситуаціях, однак лише на уроках читання воно є об’єктом цілеспрямованого, системного опрацювання, що дозволяє умінню стати повноцінною навичкою, яка є інструментом неперервної освіти людини упродовж життя.

У процесі залучення дітей молодшого шкільного віку до читання ми маємо підготувати вдумливого читача, який буде емоційно включеним до процесу навчання, спроможний до діалогу з автором художнього твору, до активного обговорення проблем, що торкнулися його душі у процесі читання.

Отже, як зазначалося, основне завдання сучасної літературної освіти ─ це формування уважного читача з розвинутими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором, максимально наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої оцінки, обстоювання власної думки, при цьому врівноваживши у своїй свідомості інші точки зору на предмет обговорення.

Щоб сформувати у молодших школярів читацьку компетенцію необхідно вирішити такі завдання:

• зацікавити учнів читанням;

• розвивати цей інтерес до створення постійної потреби у читанні;

• навчити вибирати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси;

• створити належні психолого ─ педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;

• формувати навички аналізу художнього твору;

• організовувати дослідницьку роботу школярів;

• розвивати усне та писемне мовлення учнів;

• працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку школярів.

Якщо комплексно підходити до вирішення цих завдань,

то у справі формування справжнього читача можна досягнути бажаних успіхів. На успішність учнів впливає значна кількість різноманітних факторів. Але одним із найважливіших є вміння свідомо, правильно, виразно та швидко читати. У дитини, яка не вміє добре читати, виникають певні труднощі під час виконання домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкування з книгою, тому що читання приносить йому не задоволення, а муку. Читання являє собою процес, який базується на використанні розумової діяльності, певних способах кодування інформації, що надходить під час її обробки в мозок. І тому, якщо ставиться завдання підвищити ефективність читання, його продуктивність, якомога повніше потрібно враховувати можливості кожної дитини, допомогти їй в організації цілеспрямованої діяльності щодо формування і розвитку навички читання.

Практика показує, що читацький інтерес успішно розвивається там, де навчання не зводиться до викладу готових істин, а активізує пізнавальну діяльність дітей, ставить їх перед необхідністю шукати відповідь на певне запитання. Завжди пожвавлюють навчальний процес і активізують клас ігрові моменти на уроках читання. Особливо це стосується першокласників, де гра, як провідний вид діяльності дошкільника, ще не втратила свого значення і в початкових класах. Тому добитися бажаного результату можна через гру.

Ігрова діяльність ─ один із ефективних засобів підвищення якості сприймання молодшими школярами художніх творів на уроці читання. У структурі уроку читання ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи. Гра активізує психічні процеси діяльності молодшого школяра (відчуття, сприймання, мислення, уяву, пам’ять, увагу, волю, мову), які призводять до позитивних зрушень у розвитку дитини. Використання на уроках дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий, творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Звертання до гри як до засобу організації процесу читацького сприймання продиктоване не лише віковими особливостями молодшого школяра, але й, по ─ перше специфікою літературного твору, яка є дуже близькою до художніх умовностей гри, і, по ─ друге, специфікою сприйняття літератури, яка теж співзвучна природі ігрового моменту, потребує відриву від реальності, переживання іншого світогляду, інших почуттів.

Перевага організації ігрового навчання в структурі уроку читання полягає в системності використання літературних ігор, змістом яких є початкові літературознавчі поняття та явища, у проблемно ─ пошуковому підході до їх засвоєння у процесі аналізу літературного твору, у ході літературно творчої ігрової діяльності молодших школярів на уроці читання.

Коли дитина починає розмовляти, то в неї розвивається потреба в оволодінні мовою як засобом спілкування. Розширення мовного спілкування учнів з дорослими зумовлює виникнення у них інтересу до мови та читання, що сприяє розвиткові усного і писемного мовлення. Зразком для дітей у цей період має бути бездоганна, правильна, чітка, змістовна і в міру емоційна мова педагога. Адже, щоб виховати любов до книги, потрібно перш за все навчити дітей уважно слухати її, розуміти ідейно ─ художній зміст твору. Від того, як вчитель прочитає твір, як зуміє розкрити дітям його зміст, залежить їх інтерес до твору. Якщо вчитель зацікавить учня і дитина перейметься настроєм вчителя, то таке читання надовго залишиться в її пам’яті. Головним засобом виразного читання є інтонація. Інтонацією голосу вчитель звертає увагу на найважливіше, що дає дітям можливість краще осмислити окремі фрази, пережити певну ситуацію. Читати педагог повинен всюди, де трапляється нагода, щоб діти звикли до пізнання нового, незвіданого в процесі постійного спілкування з книгою. Творчо використовуючи пораду В.Сухомлинського можна розвивати читацькі інтереси на "Уроках мислення серед природи". Саме спілкування з навколишнім дивосвітом вчить дітей висловлювати почуття через казки, оповідання, вірші, які вони складають про все, що бачать. На таких уроках діти пригадують знайомі їм книги, вчаться мислити, вільно висловлюватись, опановувати образну літературну мову.

Таким чином, тільки постійним знайомством і вправляннями з книжкою можна, з однієї сторони викликати в дитини інтерес до книги, а з іншої ─ навчити усвідомлено і виразно читати. Однак, ніяк не можна змушувати дитину читати більше, ніж вона може і бажає, бо надмірна вимогливість тільки відбиває бажання вчитися.

Важливе значення на уроці читання має розповідь вчителя, яка повинна бути цікавою, емоційною, зрозумілою для дітей, торкатися до глибини серця, пробуджувати їхні почуття, але не перенасичена фактами, складними термінами. Цим вчитель може зацікавити дитину, привернути її увагу до нової книжки. Враховуючи психологію молодших школярів, потрібно добиватися активної, свідомої участі кожного на уроці, щоб діти могли як би переживати долю героїв.

Важливим засобом виховання читацьких інтересів є систематичне голосне читання учнів, тому що у дітей молодшого шкільного віку переважає слухова пам’ять, підкріплена зоровим сприйняттям. І для того, щоб вони усвідомлено сприймали те, про що читають, їм необхідно почути, побачити, проаналізувати, запам’ятати. Читання вголос ─ це не тільки метод розвитку в учнів пізнавальної активності, але чи не єдиний метод, який допомагає викликати у дітей глибокі переживання, збудити потребу у духовному спілкуванні з іншими. Воно розкриває вміння прислухатись до тексту і запам’ятовувати його, осмислювати зміст прочитаного, образно уявити описувані картини, збагачує мислення і мову дітей. Трохи пізніше більше уваги треба приділяти мовчазному читанню, бо саме воно має стати головним видом читання в майбутньому.

Готуючись до уроку читання, вчитель повинен продумати кожен елемент уроку, використовуючи різні методи підготовчої роботи учнів до читання, зокрема бесіди, розповідь, робота з малюнком, картиною, діяльність по збагаченню словникового запасу дітей за кадрами кінофільму, вчитель тим самим може зосередити увагу учнів, викликати інтерес до нового матеріалу, краще ознайомити з лексикою твору. Головне, щоб протягом уроку дитина активно і творчо мислила. В.О.Сухомлинський радив учителям початкових класів: "Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати і думаючи читати". Уміння читати треба довести до автоматизму, щоб сприймання зором, очима і свідомістю випереджало вимовляння вголос. Чим значніше це випередження, тим тоншою буде здатність думати під час читання ─ а це надзвичайно важлива умова успішного навчання й розумового розвитку взагалі. Отже, уміння читати повинно стати автоматичною навичкою, за якої сили учня були б спрямовані не на виконання самої дії, а на глибоке осмислення змісту прочитаного. Щоб досягти такого рівня читання, треба учнів навчити аналізувати текст, тобто осмислювати його тему, ідею, ставлення автора до того, що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного, бачити в тексті художньо ─ виражальні засоби мови, запам’ятовувати їх з метою збагачення власної мовної культури.

Відомо, що аналіз твору потребує багаторазового перечитування. Як зацікавити дитину, щоб для неї це було захоплюючою справою? Для цього перед кожним читанням треба ставити нове завдання, причому таке, щоб шукаючи відповідь на нього, дитина відкривала для себе щось нове, чого не помітила раніше. Даючи запитання, які вимагають роздумів, учитель створює мовну ситуацію, спонукає учня до висловлення. У процесі аналізу діти проходять довгий шлях пошуку, сперечаються, відстоюють свою точку зору, вчаться розуміти інших людей. Учні вчаться висловлювати своє ставлення до прочитаного, оцінювати вчинки дійових осіб, виявляти мотиви їх поведінки, зіставляти вчинки персонажів, вибирають правильний вихід з тієї чи іншої ситуації. Оцінюючи інших, діти вчаться оцінювати й себе, а отже, у них виробляється уміння жити серед людей, удосконалюються навички спілкування.

Важливим завданням початкового курсу з мови є формування у молодших школярів навичок зв’язного мовлення. Воно здійснюється в початкових класах з метою успішного засвоєння знань, закріплення та подальшого вдосконалення навичок свідомого, правильного, швидкого, виразного читання, розвитку вміння працювати з текстом, самостійно читати книги. У сучасній програмі з мови для початкових класів ставиться вимога, щоб робота по формуванню в учнів правильної вимови, чіткості й виразності усного мовлення, по збагаченню словника, виробленню вміння правильно і точно вживати слова, словосполучення, речення, по оволодінню орфографічними навичками стала основою кожного уроку.

Великого значення слід надавати оволодінню школярами технікою мовлення, зокрема, такими її елементами, як постановка голосу, чіткість вимови звуків, складів, правильна літературна вимова. Адже без глибокого засвоєння елементів техніки мовлення не можна досягти виразності читання.

Вагоме місце у вихованні читацьких інтересів відводиться позакласному читанню. Позакласне читання ─ складова частина навчального предмету початкової ланки ─ читання і розвитку мовлення. Це різновид читання, в якому поряд з класним читанням відведено окреме місце в системі початкової освіти. Успіх формування читацьких інтересів лежить в правильному поєднанні занять (уроків позакласного читання) з індивідуальною і масовою читацькою діяльністю. Щоб вчитель міг враховувати і оцінити ефективність навчання з цієї точки зору, сучасна методика позакласного читання дає систему спеціальних занять:

• на підготовчому і початковому етапі ( уроки ─ ранки);

• на основному етапі (уроки ─ звіти);

• на заключному етапі (усний журнал).

Урок ─ ранок демонструє активність дітей як майбутніх

читачів, їх загальний і читацький розвиток, і таким чином, служить об’єктивним показником ефективності керівництва дитячим читанням для вчителя. Основою уроків ─ ранків є ті матеріали із занять і уроків позакласного читання, які мимоволі запам’яталися дітям, ввійшли в їхнє життя. Після кожної зустрічі з книгою в класі, вчитель спонукає дітей на початковому, а також на підготовчому етапах приносити в куточок читання книги, які їм сподобалися, виготовляти різних героїв цих книг, ставити живі картини.

На основному етапі навчання для учнів ─ читачів методикою позакласного читання рекомендується дещо складніша форма прояву ініціативи і самодіяльності. Це уроки ─ звіти, до них і тему, і матеріал підбирають діти і готують виступ у постійних групах.

На заключному етапі найбільш вдалою формою читацької самостійності і ініціативи, що вбирає в себе весь найцікавіший літературно ─ публіцистичний матеріал є усний журнал. Це театралізована дія, яка зберігає всі зовнішні ознаки журналу: "обкладинку", назву, емблему, музичну заставку, сторінки, рубрики.

Надійним помічником вчителя у формуванні читацьких інтересів дітей є літературні ігри, які можна проводити для будь ─ якого класу. За змістом і формою вони досить різноманітні і можуть практикуватися під час обговорення прочитаної книги, проведення літературних ранків і свят, походів чи екскурсій. Вони сприяють створенню бадьорого настрою в школярів, збагаченню їх знань, розвитку творчої уяви, образної пам’яті та мислення. Можна використовувати ігри, в основі яких лежить впізнавання творів за окремими малюнками чи уривками, постановка і розгадування "хитрих" питань по прочитаних книгах, відгадування імен літературних героїв, прізвищ письменників, складання літературних ігор за принципом "чого не вистачає". В процесі літературних ігор розвиваються інтелектуальні, моральні, вольові риси особистості, проявляється і удосконалюється кругозір, активізуються задатки і здібності.

Не менш значимі і показові для загального і літературного розвитку молодших школярів художні конкурси на кращий малюнок за прочитаними творами, на знання віршів і прози, на вміння декламувати, читати по книзі.

Дуже важливим засобом розвитку активності , самостійності школярів у пошуках нового є літературні екскурсії. Вони допомагають глибше ознайомитись з місцями, де жили і працювали видатні письменники, з пам’ятками мистецтва, з літературно ─ меморіальними музеями. Такі екскурсії дають учням можливість зримо уявити життя письменника або його героїв, ту епоху, подіям якої присвячений художній твір.

Важливою формою масової позакласної роботи, засобом збудження у школярів інтересу до книги є проведення літературних вечорів:

• вечори, присвячені ювілеям письменників;

• актуальним літературним темам;

• вечори байки, казки;

• вечори обговорення книг.

Різноманітність форм позакласної роботи з дитячою книгою, раціональний підбір методів їх проведення, тісний зв’язок з життям сприяють розвитку в учнів інтересу до творів мистецтва, до літературної і усної народної творчості.

З метою раціонального проведення уроків роботи з дитячою книжкою крім класних занять вчитель має передбачати бібліотечні заняття у шкільній та міській дитячій бібліотеці. Обізнаність в доступному колі читання розширює сферу пізнавальних інтересів школярів. Бажання прочитати книгу, яку вибрав сам, вміння користуватися нею розширює творчу уяву дитини, привчає думати про книги і їх героїв, про тих, хто пише книги, про людей, про своє місце серед них.

Тому незаперечним є той факт, що виховання в учнів любові до книги, вироблення в них глибоких читацьких інтересів ─ одне з головних завдань, яке необхідно розв’язати на сучасному етапі реформи загальноосвітньої школи. Дуже важливо правильно організувати дитяче читання, спрямувати його так, щоб дитина не розгубилася в книжковому морі, щоб до її рук потрапляли найнеобхідніші книги, щоб спілкування з ними стало звичним, щоденним і, що дуже важливо, приємним заняттям. Ми маємо допомогти дитині зрозуміти, що скільки б вона не отримувала інформації з різних мас ─ медіа, тільки читання надасть справжню насолоду від слова, образу, краси. Звичайно, діти мають зрозуміти, що читання ─ це напружена праця, але вона, коли вмієш її виконувати, приносить справжнє задоволення від спілкування з мистецтвом слова. Саме дорослі повинні свідомо й цілеспрямовано виховувати у дитини інтерес до читання, починаючи з сім’ї, дитячого садка, молодших класів.

Творчість вчителя породжує творчість учня. Якщо на кожний урок намагатися підбирати такі види навчальної діяльності, які дають матеріал для роздумів, можливість виявити ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості, творчості, це зацікавить дітей, викликає позитивні емоції, сприятиме пошуку, формуванню школяра як читача. Без високої культури читання, наголошував В.О. Сухомлинський, немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту.