41.Специфіка обряду в системі традиційної культури.

Обряд – традиційні символічні дії, що в образній формі виражають соціально визначні події в житті людини та соціуму. Першооснову обряду етнографи вбачають у виробничій діяльності та соціальних відносинах.

Первісне буття людини як родово-суспільної одиниці було повністю підпорядковане нормам і правилам існуючих обрядів та звичаїв. І обряд як феноменальне явище культури своїм корінням сягає часів первісного буття. С. Безклубенко вбачає в обряді один із способів фіксації досягнень людської спільноти. Д. Угринович розглядає обряд як символічну дію, метою якої є розпалювання в його учасників визначних ідей, образів, уявлень. Він підкреслює символічність обряду як в атрибутах, так і в самих діях. С. Токарєв вважає обряд різновидом звичаю, у якому безпосередні дії замінюються символічними. А Ю. Бромлей бачить смисл обряду не в сукупності складових його дій, а в тому, що ці дії символізують. Хведір Вовк вважає обряд кінцевим наслідком вірувань людини.

53.Яку роль в процесі сприйняття відіграє образ?

Сприйняття (перцепція, від лат. perceptio) – психічнопізнавальний процес, який полягає у відображенні людиною предметів і явищ, в сукупності всіх їхніх якостей при безпосередній дії на органи чуття.Сприйняття - низка процесів, в ході яких інформація сполучається в сенсорний образ та інтерпретується як інформація породжена об'єктами або подіями оточуючого середовища.

На основі інформації, яка надходить через органи чуттів, формуються образи предметів і явищ. Процес формування цих образів називається сприйманням, або перцепцією. Окремі відчуття при цьому впорядковуються і об’єднуються в цілісні образи предметів і явищ, які завжди мають певне змістовне значення. Таким чином, сприймання не зводиться до суми окремих відчуттів, а являє собою якісно новий рівень чуттєвого пізнання і тісно пов’язане з мисленням.

Формування перцептивного образу проходить стадійно і включає виявлення об’єкта на фоні, розпізнавання об’єкта серед інших та виділення суттєвих ознак об’єкта і віднесення його до певного класу. Тривалість цих стадій залежить від складності діючих сигналів.

Сприймання залежить від минулого досвіду людини, змісту її психічної діяльності. Ця особливість сприймання називається аперцепцією. Це означає, що за умови неповних, неоднозначних або суперечливих даних людина інтерпретує їх відповідно до наявних у неї системи образів, знань, потреб, мотивів, емоційного стану, змісту і завдань трудової діяльності.

83.Людська свобода і страх. Філософсько-психологічний вимір.

Свобода - можливість чинити вибір відповідно до своїх бажань, інтересів і цілей на основі знання об'єктивної дійсності. Відсутність вибору, варіантів розходження події рівносильна відсутністю свободи, неволі, рабству. Свобода є одним з проявів випадковості, керованої свободою волі (навмисність волі, усвідомлена свобода) або стохастичним законом (непередбачуваність витоку події, неусвідомлена свобода). У цьому значенні, поняття «свобода» протилежно поняттю «необхідність».

Свобода є фундаментальною характеристикою людського існування, оскільки свобода не те, чим володіють люди, а те, чим вони є за своєю суттю. Як універсальна характеристика людського буття, свобода стосується здатності людини обирати своє буття та керувати ним і безпосередньо пов'язана з відчуттям залежності, відчуження та відповідальності.

У суспільних стосунках розрізняють два типи особистої (індивідуальної) свободи:

-негативна свобода, коли зосереджуються на відсутності втручання з боку інших людей,

-позитивна свобода, коли увага зосереджується на спроможності особи самостійно приймати рішення щодо вчинення власних дій. Іншими словами, позитивна свобода передбачає не свободу «від», а свободу «для» — свободу вести певний передбачений особою спосіб життя.

Страх - внутрішній стан, що обумовлений загрозою реального або передбачуваного лиха. З точки зору психології вважається негативно забарвленим емоційним процесом.

Саме усвідомлення скінченності свого існування, грубіше - страх смерті, рітуалізірованний життя первісної людини. Ритуал, нівелюючи страхи, дозволяв збирати культурну інформацію, удосконалюючи способи її консервації. Способи, регулятори і результати людського існування змінювалися. Не останню роль зіграв страх в появі держави. Можна сказати, що одним з факторів створення громад був комплекс страхів. Наслідком цього комплексу стало прагнення до об'єднання, з тим щоб боротися проти небезпек спільно.

Якщо говорити про релігії, таке значне місце займали (і займають) в житті людини, то в кожній з них ключове місце займає також страх.

Перебіг емоції страху в різних ситуаціях у різних людей може істотно відрізнятися, як за силою, так і за впливом на поведінку.

Страх може проявлятися у вигляді порушеної або пригніченого емоційного стану. Дуже сильний страх (наприклад жах) часто супроводжується саме пригніченим станом.

Такі психічні розлади як фобії, можуть призводити до частого і сильному переживання страху людиною.