Послідовність розробки мсбо:

1. Створення Керівного комітету – здійснює первісне дослідження, в процесі якого визначаються всі питання, пов’язані з темою стандарту; розглядає застосування Концептуальної основи щодо визначених питань; вивчає регіональні та національні вимоги та практику щодо облікових підходів, які є доречними.

2. Публікація проекту викладів принципів визначення облікових принципів, які покладені в основу; розгляд альтернативних підходів та причини їх прийняття або відхилення.

3. Узгодження викладених принципів з Радою МСБО для ухвалення остаточного викладу принципів.

4. Підготовка проекту МСБО, ухвалення його Радою МСБО та його публікація.

5. Період обговорення проекту (1-3 місяці), розгляд коментарів, підготовка проекту для перегляду Радою.

6. Затвердження Радою міжнародного стандарту та його публікація.

Практика свідчить, що використання міжнародних стандартів бухгалтерського обліку забезпечує:

• зменшення ризику для кредиторів та інвесторів;

• зниження витрат кожної країни на розробку власних національних стандартів;

• поглиблення міжнародної кооперації в галузі бухгалтерського обліку;

• однозначне розуміння фінансової звітності та зростання довіри до її показників у всьому світі.

Програмою реформування системи бухгалтерського обліку, затвердженою Кабінетом Міністрів України, передбачено запровадження на підприємствах і організаціях країни МСБО.

1.5 Технологічний процес і процедури фінансового обліку

Згідно з вимогами П(С)БО до функцій фінансового обліку належить суцільна реєстрація господарських фактів (операцій), які мали місце у звітному періоді, за хронологічними та системними ознаками.

Методологія бухгалтерського обліку включає сукупність загальнонаукових, спеціальних, притаманних лише цій науці методів, що застосовуються для здійснення процедури обліку та розкриваються в окремих методиках. Технологічний процес фінансового обліку повинен відповідати основним правилам обліку, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності. Принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності, які в Україні законодавчо закріплені є складовою методології бухгалтерського обліку і базою для створення єдиних правил організації та ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності.

Технологічний процес фінансового обліку забезпечується елементами методу бухгалтерського обліку. Складовими елементами технологічного процесу фінансового обліку є: документування, інвентаризація, оцінка, калькулювання; рахунки; подвійний запис; бухгалтерський баланс; фінансова звітність. Елементи технологічного процесу фінансового обліку це не тільки технічні , але й контрольні прийоми ведення фінансового обліку (рис.1.3).

Порядок використання елементів обліку в технологічному процесі фінансового обліку: (рис.1.3).

1. Початок і основа облікового процесу - документування.

2. Метод контролю облікового процесу з фактичними даними – інвентаризація.

3. Грошове вимірювання об’єктів фінансового обліку при їх придбанні, власному виробництві, використанні, вибутті, на дату балансу – оцінка.

4. Обґрунтування, визначення, розподіл витрат, які належать до конкретного об’єкта калькулювання – калькуляція.

5. Інформаційна система для групування інформації економічно однорідних об’єктів обліку – бухгалтерські рахунки.

6. Техніка бухгалтерського обліку – подвійний запис.

7. Фінансова звітність - метод узагальнення фінансово-господарської інформації за звітний період – бухгалтерський баланс.

Рисунок 1.3 - Послідовність технологічного процесу відображення фінансово-господарських операцій у фінансовому обліку

Для відображення господарських операцій застосовують систему рахунків фінансового обліку (рис.1.4). Вся сукупність рахунків може бути поділена на дві групи.

• балансові (реальні) рахунки;

• н омінальні (тимчасові) рахунки.

Рисунок 1.4 – Групи рахунків

Балансові рахунки мають залишки на кінець звітного періоду, на їх основі складається баланс підприємства. В свою чергу вони поділяються на такі рахунки:

• рахунки активів, на яких відображаються наявність та зміни (рух) активів підприємства, рахунки активні;

• рахунки зобов’язань, на яких відображається наявність та зміни короткострокової та довгострокової заборгованості підприємства, рахунки пасивні;

• рахунки власного капіталу – відображається наявність та зміни власного капіталу підприємства за звітний період, рахунки пасивні.

Номінальні (тимчасові) рахунки призначені для обліку витрат підприємства за їх елементами та доходів за видами. Номінальні рахунки поділяються на такі підгрупи:

- рахунки витрат – це активні рахунки, які використовуються для обліку, накопичення витрат за їх елементами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного періоду витрати з цих рахунків переносяться на рахунок фінансових результатів, після чого ці рахунки закриваються і не мають залишків;

- рахунки доходів – вони є пасивними рахунками та призначені для обліку, накопичення доходів за їх видами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного періоду доходи з цих рахунків переносяться на рахунок фінансових результатів, після цього вони закриваються та не мають залишків.

Бухгалтерський облік ґрунтується на первинній інформації. Законом передбачено, що власник підприємства несе відповідальність за організацію робіт на підприємстві таким чином, щоб всі господарські операції, які відбуваються були задокументовані.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських процесів, є підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом їх подвійного запису на взаємопов’язаних рахунках.

Згідно Закону підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядок і спосіб реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних вимог та з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних; розробляє систему та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу та технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: Баланс; Звіт про фінансові результати; Звіт про рух грошових коштів; Звіт про власний капітал, Примітки до звітів.