Землевпорядна документація та оплата користування

Слід зазначити, що ст. 35 Закону України «Про землеустрій» визначено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 26 зазначеного Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (зокрема на підставі договору суперфіцію). У нашому випадку землевпорядна документація повинна бути виготовлена у порядку, аналогічному для правовідносин оренди земельної ділянки. Таким чином, необхідно замовити розробку зазначеної вище документації (у відповідній землевпорядній організації) та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (у місцевому органі земельних ресурсів), на підставі яких буде розраховуватися розмір плати за землю щодо земель державної або комунальної власності. Що стосується земель приватної власності, то оплата за суперфіцій може бути встановлена за згодою сторін. 

Зміст договору

Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право:

• на одержання плати за користування нею;

• володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем;

Землекористувач має право:

• власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

Землекористувач зобов’язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.

Землекористувач також зобов’язаний:

• володіти, користуватися нею відповідно до її цільового призначення;

• не погіршувати стан земельної ділянки, а у випадку погіршення її стану, відшкодувати збитки, завдані власнику земельної ділянки;

• додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

• не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

• своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

• дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

• зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі:

1. поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2. спливу строку, на який було надано право користування;

3. викупу земельної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю в разі користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб;

4. невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення. Якщо домовленість між ними не досягнуто, то власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам’ятки історії та культури тощо) або є недоцільним у зв’язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.