17. Грошово-кредитна політика України в світлі сучасних монетарних теорій.

Перехідний період в історії нашої країни характеризується зміною форм власності , методів господарювання , організації фінансів, виникнення нового типу відносин у всіх сферах економіки. Він передбачає і появу нового типу грошово — кредитної політики. Вона ж , у свою чергу, відображає усі недоліки і досягнення українського шляху переходу до ринку.

Перші роки незалежності України характеризувалися підтримкою державного сектора заходами бюджетної та грошово-кредитної політики яка призвела до інфляції.. Грошово-кредитна політика НБУ характеризувалася низькою ефективністю. Замість необхідної на той час політики стримування грошової маси , обмеження кредитної емісії, підвищення облікової ставки та інших заходів грошово-кредитної рестрикції, НБУ проводив експансійну грошово-кредитну політику. Банківські кредити до того періоду були дешевими і привабливими для господарників,а кредитна діяльність комерційних банків ставала невигідною і зосереджувалася на короткострокових спекулятивних операціях ; мав місце відплив капіталів з країни.

Потрібний був певний період часу, щоб переконатися в неспроможності владних структур виправити становище шляхом грошово-кредитної експансії і переконати всіх у безперспективності українського шляху переходу до ринку, що базувався на інфляційній монетарній політиці. Встановлення позитивної процентної ставки було першим успіхом антиінфляційної політики НБУ. Змінювалася і політика рефінансування, почав формуватися механізм кредитних аукціонів. Але той період характерізується виникненням суперечності між антиінфляційним спрямуванням економічної політики на макрорівні та інфляційним характером господарювання на макроекономічному рівні, внаслідок чого посилилася натуралізація звязків , продовжувалася платіжна криза та зміцнення тіньової економіки, скорочувалися обсяги виробництва в легальному секторі.

Змінити ситуацію можна було б шляхом прискорення реструктуризації і інтенсифікації виробництва, які в свою чергу , були можливі за умов зміни правової та фінансової ситуації в країні. У звязку з цим великі надії покладалися на реформу 1996 р.грошова реформа їй передували антиінфляційні заходи НБУ , що створили сприятливі умови для впровадження нової грошової одиниці.

На макрорівні грошова реформа ставила перед собою такі завдання: введення нової грошової одиниці, деномінація з врахування зручності для громадян у обміні на іноземні валюти, збереження пропорцій до долара, досягнення фінансової стабільності.

Рекомендації щодо стабілізації економіки через грошово-кредитну політику можуть мати дієвий результат у добре налагоджені й виробничій , фінансовій та банківській сферах при забезпеченні правової та державної політики.

18. Поняття грошового обороту. Субєкти грошового обороту. Основні ринки, що взаємо звязуються грошовим оборотом.

В умовах товарно-грошових відносин в процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, задоволення різного роду зобовязань у грошовій формі, а також при розподілі та перерозподілі грошових коштів виникають розрахунки і платежі.Сукупність усіх грошових платежів утворює грошовий оборот.На мікроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругообіг індивідуального капіталу. При цьому гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, є його складовою частиною і елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу.

На макроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому його називають ще сукупним грошовим оборотом.

У сукупному грошовому обороті гроші функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу. Субєктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі,, обміні та споживанні валового національного продукту. Їх можна обєднати в такі групи: Фірми — субєкти, що забезпечують створення і реалізацію ВНП Домашні господарства — субєкти, які забезпечують виробництво ВНП основними факторами робочою силою, засобами виробництва тощо і є кінцевими його споживачами Державні структури — субєкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього Фінансові посередники — субєкти грошового ринку,, що спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників. Грошовим оборотом взаємоповязуються такі основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними субєктами:

Ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт

Ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси робочу силу, капітал, інформацію та природні ресурси

Фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти,

Світовий ринок, через який здійснюється звязок внутрішньої економічної системи із зовнішнім світом.

Усі розрахунки і платежі, які становлять грошовий оборот, можна згрупувати в кілька великих потоків залежно від їх призначення у відтворювальному процесі. Це дає можливість схематизувати весь грошовий оборот у вигляді кількох взаємоповязаних потоків руху грошей, які здійснюються циклічно, за колом. У наведеній схемі для зручності показано лише грошові потоки і не показано зворотні потоки товарів і послуг. Окрім того, допускається, що всі ресурси, необхідні фірмам для підтримання їх діяльності, як і самі фірми, повністю перебувають у приватній власності сімейних господарств.