15. Сучасний монетаризм та роль держави в регулюванні економіки. Внесок Фрідмена в розробку монетарної політики на основі неокласичного варіанта кількісної теорії.

Сучасний монетаризм сформувався в 60-70 ті роки , коли особливо загострилася проблема інфляції, а проблема безробіття та спаду відійшли на другий план. Вирішити цю проблему за кейнсіанськими рецептами було не можливо, потрібні були нові підходи.

Разом з тим сучасний монетаризм не є принципово новою теорією. Він, по суті , є відродженою й осучасненою неокласичною кількісною теорією. У процесі розвитку цієї теорії моентаристи спиралися на кейнсіанські дослідження грошового механізму і безумовно, запозичили з нього те , що не суперечило реальній дійсності. Тому між сучасним монетаризмом і кейнсіанством є певна наступність , тим більше , що і саме кейнсіанство принципово не відкидало кількісної теорії. Якраз остання була методологічним підґрунтям формування обох цих напрямів, що , безперечно, сприятиме їх взаємному зближенню.

Вважається , що формування сучасного монетаризма було започатковано виходом у світ наукових робіт представників чиказької школи на чолі з М. Фрідманом : Дослідження в галузі кількісної теорії1956 та Історія грошей Сполучених штатів

Усупереч базовому положенню кенсіанської теорії, що ринкова економіка внутрішньо не збалансована і її механізм не здатний до саморегулювання , монетаристи дотримуються прямо протилежного погляду — вільна ринкова економіка , що базується на приватній власності , є потенційно гармонійною, здатною до повного саморегулювання, якщо певні зовнішні сили не стануть на заваді. Тому якщо в реальній дійсності в економіці є такі явища , як періодичні кризи безробіття інфляція, то це результат дій саме таких зовнішніх сил.

Теорія Фрідмена є різновидом теорії попиту і пропозиції , застосованої до грошей. Він вважав, що пропозиція грошей визначається кількістю грошей , що створюються державою або банківською системою , а зміни попиту на гроші проходять повільно , на відміну від грошової пропозиції , яка змінюється часто і незалежно від попиту. Отже, попит на гроші приймається за величину, близьку до постійної. а визначальним стає надлишок пропозиції грошей.

Між монетаризмом і кейнсіанством існують спільні позиції . які відводять грошам важливе місце в економічній структурі суспільства. Поряд з цим можна виділити ряд відмінностей між цими теоріями. Кейнс визначає внутрішню нестабільність господарської системи , а монетаристи методологічно базуються на внутрішній структурній збалансованості і здатності до саморегуляції ринкової економіки. а з іншого боку — на відносній автономності грошової системи, яка може виступати зовнішнім генератором дестабілізації процесів розвитку.

16. Синтез кейнсіанських та неокласичних позицій у сучасній кількісній теорії грошей.

Сьогодні вже більшість економістів визнають активний вплив кількісного фактора (М) на перебіг процесів у сфері реальної економіки на коротких інтервалах та на рівень цін – на довгострокових. Визнають вони і важливу роль дер-жави в регулюванні економіки, тільки дещо по – різному розставляють акценти при визначенні механізму регулю-вання. Представники обох напрямів монетаристської теорії погоджуються з тим, що зупинити інфляційну спіраль важко, шо легше її попередити, ніж потім перебороти. Тому вони єдині в тому, що кожна країна мусить вибирати таку стратегію монетарної політики, яка б не дала змоги інфляції вийти з- під контролю. Для цього центральні банки повинні мати високий рівень самостійності. Більшість економістів сходяться на тому, що визначення стратегічних цілей та чіткого "коридору" руху до них буде заспокійливо діяти на економічних суб’єктів. Багато спільного досягнуто в підходах до використання інструментів монетарного регулювання.