1. Сутність раціоналістичної та еволюційної концепції походження грошей. Роль держави у створенні грошей, розвитку форм грошей.

Гроші — складна економічна категорія. Їх особливість полягає у системному багатофункціональному характері. Так визначення економічної категорії можливо надати за наступним визначенням.

Гроші — це специфічний товар, що має властивості обмінюватись на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Концепції походження грошей: раціоналістична Аристотель, Самуельсон, еволюційна Сміт, Рікардо, Маркс.

Раціоналістична — гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу.

Еволюційна — гроші виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми товарного вир-ва й обігу. Ця концепція підкреслює обєктивний характер виникнення грошей.

Обєктивний характер появи грошей засвідчив тривалий процес розвитку форм грошей від простих товарів худоба, сіль тощо до найпростіших сигналів у компютерній системах.

З розвитком форм грошей змінювався механізм визначення носіїв грошових функцій та роль держави у цьому механізмі.

Наведене вище не значить, що держава — творець грошей, що її роль у цьому процесі визначальна, а самі гроші — виключно продукт, створений державою.

Аргументами обєктивності появи грошей є:

1. саме ринок спричиняє обєктивну потребу в грошах, з якою держава повинна рахуватись

2. ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна вибирати носія, який здатний найповніше задовольнити ці вимоги

3. кількість грошей в обігу визначається обєктивними закономірностями, які повинні враховуватись державою в її регулятивних діях.

Гроші — не декретуються державою, а спричиняють власне ринковою економікою.

Роль держави — не визначальна, а коригувальна в їх створенні.

2. Сутність грошей. Гроші як особливий товар. Мінова і споживча вартість грошей як товару.

За своїм місцем в товарному виробництві й обміні гроші — специфічний товар, що має властивість обмінюватись на б.-я. інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

До суттєвих рис специфічного товару — гроші можна віднести наступні:

Маючи здатність обмінюватися на б.-я. цінності, гроші перетворюються в абстрактного носія вартості, в абсолютну ліквідність, як абстрактну цінність чи багатство; гроші не здатні прямо задовольняти б.-я. фізичні чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано — через відчуження їх на купівлю звичайних товарів та послуг.

Грошам на відміну від інших товарів притаманна абсолютна ліквідність.

Ліквідність визначається як:

1. можливість використання певного активу в ролі засобу платежу

2. здатність даного активу зберігати свою номінальну вартість незмінною.

Абсолютна ліквідність — здатність активу негайно обмінюватися на б.-я. блага.

Споживча вартість — здатність грошей опосередковано задовольняти б.-я. потреби людини.

Мінова вартість — кількість тих цінностей, які можна одержати за одиницю грошей.

Як самостійна форма мінової вартості гроші принципово відрізняються від звичайних товарів. Вони мають не конкретну, а загальну споживану вартість, тобто здатні задовольняти б.-я. потреби людей, попередньо обмінявшись на відповідні блага. Тому ринок сприймає гроші як абстрактну цінність, бажану саму по собі для б.-я. його субєкту, незалежно від його конкретних поточних потреб. Отже, гроші стають абсолютним товаром, який протистоїть на ринку всім іншим товарам, стає мірилом вартості останніх і безпосереднім втіленням багатства взагалі.

Як такі гроші виходять в окремих своїх функціях далеко за межи сфери товарного обміну й обслуговують усі сфери економіки, зокрема нагромадження вартості, перерозподіл та використання, у тому числі на потреби інвестування.

3. Звязок грошей з іншими економічними категоріями.

Гроші — складна економічна категорія. Їх особливість — у системному багатофункціональному характері.

Гроші — це товар товарів , бо кожний товар у процесі реалізації висвічує свою вартість у грошах

Гроші — це специфічний товар, що виконує роль загального еквіваленту

Гроші — це головна і діюча особа в ринковій економіці

мова ринку.

3. Форми грошей та їх еволюція. Причина та механізм демонетизації золота.

Появі грошей передувала епоха натурального або бартерного обміну. Передумови становлення грошових відносин було наступне:

1. поглиблення суспільного поділу праці

2. багаторівнева спеціалізація виробництва та суспільної діяльності людини.

Згодом грошовий обмін починає переважати над бартером.

Для теоретичного осмислення історичного процесу виникнення грошей товарних, паперових, кредитних та електронних дамо класичний за змістом аналіз розвитку форм вартості простої, розгорнутої, загальної і грошової.

До першої форми власності належала проста, яка повязана з безпосереднім бартерним обміном товарів інших споживчих вартостей, а саме один товар обмінювався на інший, третій на четвертий і т.д. Т1-Т2, Т3-Т4, Т3-Т4.

До наступної форми вартості — розгорнутої, коли товар міг одночасно обмінюватися на кілька товарів, тобто обмін був регулярний. Ця форма властива більш високому ступеню розвитку розподілу праці.

При загальній формі вартості один товар, що систематично обмінюється на інші, стає загальним

еквівалентом. До нього прирівнюється решта товарів.

І, нарешті, грошова форма вартості, це коли товар в загальній формі володіє ознаками, що притаманні грошовій одиниці.

Існують різні епох прояву грошей:

1. епоха товарних грошей

2. епоха паперових грошей, яка вміщує кредитні та електронні гроші.

Причиною появи товарних грошей було:

3. локальність ринків

4. функціональна відокремленість призводила до множинності товарів, що претендували на роль грошей.

Формою грошей в цей час був продукт спеціалізації певного ринку худоба, тютюн, риба, різні види металів тощо, а також металеві монети.

Поява повноцінних монет передбачала реальний ваговий вміст, що відповідав їх номінальній вартості. При емісії вилучалися з обігу ті монети, вага яких не відповідала номіналу.

З другої половини ХІХ століття становище змінюється:

1. номінальна вартість монет починає віддалятися від їх реальної вагової вартості

2. в обігу зявляються розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищує їх вагову вартість

3. емісія таких грошей стає прибутковою справою.

Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію, отримав назву сеньйораж.

Роль загального еквіваленту закріпилась за благородними металами — золотом та сріблом. Це відбулося завдяки їх фізичним властивостям.

Демонетизація срібла — втрата ним грошових функцій, завершилася наприкінці ХІХ століття, коли в ролі грошового товару монопольно затвердилось золото. З 30-х рр. ХХ ст. кредитні гроші перестали обмінюватися на золоті та срібні гроші. Відбувається процес демонетизації золота.

Причинами демонетизації золота були:

1. монополізація вир-ва, яка призвела до того, що: на зміну товарному вир-вуприходить усуспільнене вир-во; стихійне ціноутворення звільняє місце монополістичному ціноутворенню; золото витісняється кредитними грішми із обігу в скарб.

2. двояка природа грошей як суспільного загального еквівалента. Єдність і протиріччя золота в тому, що воно поєднує унікальну властивість загального еквіваленту вартості з рисами цінного сировинного товару.

3. золоті гроші стали стримувати експансію монополій.

Епоха паперових грошей — епоха грошей, що розвиваються на кредитних засадах. Це епоха і банківських грошей, що функціонують значною мірою на безготівкових засадах, грошей, які поступово трансформуються в електронні системи і знаки.

Розглянемо види грошей:

1. готівка — металеві золоті монети, срібні монети, білонна монета; паперові банкноти, казначейські монети.

2. безготівкові гроші — це гроші, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах з урахуванням взаємних вимог.

Спершу металеві гроші виступали у формі злитків срібла та золота.

Монета лат. — топеіа — грошовий знак, випущений державою та виготовлений з металу золото, срібло, нікель тощо. Монета вважається повноцінною, якщо лігатура домішок до металу не перевищує 10%. Нині карбують лише неповноцінну монету, названою білонною чи розмінною монетою або популярною — більйоном.

Паперові гроші — спершу виступали знаками дійсних золотих або срібних грошей, випущених державою в обіг. Отже, паперові гроші — це знаки, які заміщають в обігу повноцінні гроші. Сучасні готівкові гроші мають відносну вартість. Відносна вартість грошей повязана з характеристикою їх економічної корисності.

Емітенти паперових грошей — державне казначейство або ЦБ.

Кредитні гроші — вексель, банкнота, чек — це узагальнена збірна назва різних видів грошей, що виникають як заміщення майнових боргових зобовязань приватних осіб та держави. Кредитні гроші виникли внаслідок розвитку кредитних відносин.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобовязаня векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя векселедержателю.

Векселі бувають прості і переказні

Простий вексель — виписується боржником: на імя кредитора із зобовязанням виплати йому в зазначений термін вказану суму.

Переказний вексель — виписується кредитором як наказ боржнику виплатити у зазначений термін йому чи вказаній ним третій особі певну суму грошей.

Банкнота — банківський білет, грошовий знак, що випускається в обіг центральним емісійним банком. Забезпечений усіма активами банку та масою товарів, що належать державі.

Чек — письмовий наказ власника поточного рахунку банку про виплату певній особу вказаної в ньому суми грошей.

Електронні гроші — умовна назва фінансових коштів, які використовує їх власник на основі електронної системи банківських послуг. Приводяться в рух не за допомогою паперових носіїв банківських білетів, чеків, векселів, а завдяки запровадженні в сфері розрахункових операцій, компютерів у сучасних систем звязку.

До електронних грошей відносять кредитні картки, дебетові картки, картки для банкоматів.

Кредитні картки — виникли на основі електронних грошей. Сприяють скороченню платежів готівкою, обслуговують роздрібну торгівлю та сферу послуг, служать засобом розрахунків, є інструментом кредиту.

Дебетові картки — платіжні інструменти, які випускаються фінансовими установами, і надають клієнту можливість проводити трансакції за власним банківським розрахунком, користуватися іншими послугами.

Картки для банкоматів. Банкомати встановлюються у фінансових установах, супермаркетах, магазинах, аеропортах, гаражах й офісах. Банкомати багатофункціональні — видача готівки і депозитів, перекази за рахунками, авансування готівки, прямий доступ до рахунків за кредитними картками, оплата рахунків, запити про фінансове становище і про стан балансу.

4. Ідеальні форми грошей та їх кредитна природа. Різновиди сучасних грошей, їх особливості.

Епоха паперових грошей — епоха грошей, що розвиваються на кредитних засадах. Це епоха і банківських грошей, що функціонують значною мірою на безготівкових засадах, грошей, які поступово трансформуються в електронні системи і знаки.

Готівка — представлена у вигляді грошових знаків банкнот, купюр, монет і використовується як засіб обігу та платежу. Сучасні готівкові гроші мають відносну вартість. Відносна вартість грошей повязана з характеристикою їх економічної корисності.

Безготівкові гроші — це гроші, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах з урахуванням взаємних вимог.

Кредитні гроші — це узагальнена збірна назва різних видів грошей, що виникають як заміщення майнових боргових зобовязань приватних осіб і держави. Кредитні гроші виникли внаслідок розвитку кредитних відносин.

Кредитні гроші поділяються: Вексель, Банкнота, Чек.

Електронні гроші — умовна назва фінансових коштів, які використовує їх власник на основі електронної системи банківських послуг.

Електронні гроші: Кредитні картки, Дебетові картки, Картки для банкоматів.

Кредитні картки — виникли на основі електронних грошей. Сприяють скороченню платежів готівкою, обслуговують роздрібну торгівлю та сферу послуг, служать засобом розрахунків, є інструментом кредиту. Дебетові картки — платіжні інструменти, які випускаються фінансовими установами, і надають клієнту можливість проводити трансакції за власним банківським рахунком, користуватися іншими послугами. Картки для банкоматів. Банкомати встановлюються у фінансових установах, супермаркетах, магазинах, аеропортах, гаражах й офісах. Банкомати багатофункціональні — видача готівки і депозитів, перекази за рахунками, авансування готівки, прямий доступ до рахунків за кредитними картками, оплата рахунків, запити про фінансове становище і про стан балансу.

5. Специфічний характер вартості грошей. Купівельна спроможність, як вираз вартості грошей за різних їх форм. Вплив зміни вартості грошей на економічні процеси.

Гроші — це товар, що має власну внутрішню вартість на етапі зародження та становлення ринкових відносин. Завдяки цьому гроші можуть:

- виконувати у світі товарів роль загального вартісного еквівалента

- будучи у формі паперових грошей, розмінних на золото, розглядатися як знаки вартості монетарного характеру

- розмінні паперові гроші, які не мають власної внутрішньої вартості, представляти в обіг вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державою масштабу цін вагової частки золота.

Сучасні готівкові гроші банкноти або чекові депозити мають відносну вартість. Завдяки цьому:

- гроші функціонують в обігу законний платіжний засіб тому, що вони є грішми, декларованими державою

- їх вартість формується під впливом ринкових сил, стихійно.

Сучасна монетарна теорія виходить з того, що відносна вартість грошей повязана з характеристикою їх економічної корисності.

Корисність грошей визначається опосередковано через корисність інших товарів та економічних послуг, які можна отримати на ці гроші. Корисність грошей повязана з рідкістю, тобто постійним попитом на них.

Відносна вартість грошей не є константою — вона змінюється в часовому просторі.

Вартість грошей — визначається їх купівельною спроможністю, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс.

Відносна вартість грошей у функції засобу обігу визначається опосередковано як їхня купівельна спроможність. Їх цінність порівнюється із вартістю товарів і послуг, які можна на них купити.

Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін. Ці величини знаходяться в обернено пропорційній залежності.

Підвищення вартості грошей = підвищення купівельної спроможності = зниження загального рівня цін.

Вартість грошей може визначатися одним із показників:

- на основі індексу роздрібних цін

- на основі індексу оптових цін

- через дефлятор ВНП тобто порівняння номінальної та реальної величини ВВП.

Маса товарів, які можна купити за одиницю грошей, визначається рівнем їх цін: чим ціни вище, тим менше товарів можна купити на грошову одиницю, і навпаки. Отже, між вартістю купівельною спроможністю кредитних грошей та рівнем цін на товари існує обернена залежність. Тому зміну вартості грошей за певний період можна визначити за формулою: Ів.г=1іс, де Ів.г. — зміна вартості грошей; Іс — індекс середнього рівня цін за певний період.

Зміна вартості грошей Ів.г — надзвичайно важливий економічний показник, що відчутно впливає на всі сфери життя суспільства. Рівень вартості грошей, як і ті економічні процеси, що його визначають, не може залишатися незмінним. Зниження вартості грошей називається інфляцією, а збільшенню — дефляцією.

6. Функція міри вартості, її суть, сфера використання. Масштаб цін. Ідеальний характер міри вартості.

Функція міри вартості — функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їм форму ціни.

Функція міри вартості — логічно вихідна і є центральною у системі грошових відносин.

Вона постачає товарній масі необхідний матеріал для виразу її вартості. Вартість породжує функцію міри вартості і виявляє себе у ціні товару на основі даної функції.

Поза цією функцією вартість існує лише потенційно. Існує нерозривна єдність понять вартість товару та міра вартості.

Міра вартості — це грошова одиниця, що використовується для вимірювання та порівняння вартостей товарів та послуг.

На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товару. Ціна залежить від вартості товару і від величини вартості самої грошової одиниці.

Ціни на товари змінюються прямо пропорційно до вартості власне товарів і обернено пропорційно до вартості грошей.

Гроші реалізують свою функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін.

Масштаб цін — суто технічна функція. Це — рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях.

З масштабом цін повязані девальвація і ревальвація грошових одиниць.

Девальвація — це офіційне зниження, а ревальвація — збільшення курсу грошової одиниці щодо валют інших країн.

Сучасні кредитні гроші по-особливому виконують функцію міри вартості. Сучасні кредитні гроші — це гроші для рахунку, які виражають вартість сукупної товарної маси, що знаходиться в обігу в певний конкретний момент часу на ринку.

Між сукупною товарною масою і окремими товарами встановлюється цінове співвідношення. Саме це співвідношення і визначає рівень цін.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Виробник заздалегідь, до появи з товаром на ринку, визначає ціну, за якою вигідно продати його. Але й при зустрічі з покупцем на ринку, де остаточно вирішується ціна товарів, наявність грошей в б.-я. Формі не обовязково. Продаж, взагалі, може відбуватися в борг, під майбутні гроші, але ціна визначається в момент операції купівліпродажу. Тим більше не потрібна наявність реальних грошей у разі встановлення товарних цін державними органами. Проте, ці органи повинні мати чітке уявлення про мінову вартість грошей, яка фактично склалася і діє на ринку, щоб установити ціну, адекватну вартості товару.

7. Функція засобу обігу, її суть, сфера використання. Реальність і кількісна визначеність грошей у цій функції.

Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Процес товарного обігу виражається формулою: Т-Г-Т1, тобто продаж здійснюється заради купівлі. У цьому процесі гроші відіграють роль посередника між продавцем і покупцем. Переваг товарного обігу. Опосередкованого грішми, полягає у тому, що він не вимагає: взаємної відповідності потреб двох власників, які обмінюються товарами; збіг за часом актів продажу та купівлі; збіг акту купівліпродажу в просторі.

Основою функціонування грошей, як засобу обігу, є рух товарів.

Роль грошей тут тимчасова. Виконавши свою функцію, гроші переходять від одного субєкта до іншого.

Для виконання цієї функції потрібні реальні та сталі гроші. Кількість грошей, що повинна бути в обігу М визначається сумою цих товарів та послуг, що підлягають реалізації протягом певного періоду як правило, одного року.

Цей висновок можна представити за допомогою формули: М=Pіqi, де Р — ціна і-го товару,q — кількість і-го товару.

Кількість грошей мала б дорівнювати цій величині за умови, що кожна грошова одиниця використовувалася лише один раз. Однак, кожна грошова одиниця використовується в процесі обігу не лише один раз.

Кількість грошей в обігу, необхідних для обігу змінюється прямо пропорційно сумі змін товарів та послуг, що реалізуються і обернено пропорційно швидкості обороту грошей.

Важливою ознакою грошей, як засобу обігу, є те, що вони являють собою реальне втілення мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і в замін одержує гроші. При цьому зовсім не має значення, в якій формі вони виступають. Важливо лише те, що гроші як засіб обігу забезпечують перебіг товарів від виробника до споживача, після чого товари виходять із сфери обігу.

Проте самі гроші залишаються в обігу, переходячи від одного субєкта до іншого.

Ця важливість засобу обігу визначає характер звязку обігу грошей і товарів. Так, в обігу завжди перебуває певна маса грошей, які протистоять товарній масі, що підлягає реалізації. Якщо їх співвідношення розглядати на якийсь момент, то маса грошей повинна приблизно дорівнювати сумі товарних цін. Функцію засобу обігу гроші виконують миттєво.

8. Функція засобу платежу, її суть, відмінність від функцій засобу обігу, сфера використання, еволюція.

Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобовязань між субєктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення. Ця функція відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівліпродажу у кредит з відстрочкою оплати.

У цьому випадку засобом обігу виступають не саме гроші, а виражені у грошах зобовязання.

Гроші у цій функції — засіб погашення боргу. На використанні функції засобу платежу базуються такі грошові платежі: платежі за безготівковими розрахунками підприємств, установ, організацій за товари та послуги; оплата праці; податки; видача та погашення банківських позик; розрахунки, повязані зі страховими, адміністративно-судовими зобовязаннями та ін.

Історично ця функція походить із товарообороту, поява її була зумовлена продажем товарів у кредит, оскільки при цьому виникав борг, погашення якого здійснювалось грошима. Це вже були істотно інші гроші, відмінні від засобу обігу. Така відмінність пояснюється фактором часу, який виділяє реалізацію товару в борг від платежу в рахунок погашення заборгованості. Економічні відносини, що виникають при погашенні боргів відображають багато явищ, що відбулися в економіці за час користування кредитом: зміну вартості грошової одиниці, втручання держави в

грошову сферу, зміну позичкового проценту тощо. В міру поглиблення економічних відносин, перетворення їх у суто грошові, а нархоза — в грошове та широкого розвитку кредитних і фінансових звязків гроші як засіб платежу поступово вийшли за межі товарного обігу і стали обслуговувати погашення різноманітних зобовязань у суспільстві, якщо вони виражаються в грошовій формі. Як платіжний засіб гроші стали здійснювати самостійний рух без прямого звязку з обігом товарів.

Гроші як засіб платежу відрізняються від грошей як засобу обігу тим, що лише затверджують купівлюпродаж, а не є посередником купівліпродажу.

Роль грошей у функції засобу платежу: допомагають контролювати правильний кругообіг виробничих фондів; забезпечують безперервність виробництва; здійснюють контроль за своєчасністю розрахунків в економіці.

9. Функція засобу нагромадження, її суть, сфера використання. Вплив часу на функцію засобу нагромадження.

Засіб нагромадження — це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.

Функція засобу нагромадження обслуговує нагромадження вартості, що знаходиться в розпорядженні субєктів економіки у процесі відтворення. Процес нагромадження — процес обєктивний.

Для виконання цієї функції гроші повинні бути реальними.

У сучасних умовах сфера функціонування грошей як засобу нагромадження вартості розділилася на дві частини. У тій із них, де нагромадження вартості зумовлюється потребами розширеного відтворення, оборотом капіталу, має конкретно цільове призначення і є відносно короткочасним, цю функцію гроші виконують у формі знаків вартості. У тій же частин, де нагромаджується абсолютне багатство, необхідне за межами усталеного процесу суспільного відтворення, воно має форму скарбу й обслуговується справжніми грошима — золотом. Такий підхід до розуміння сфери функціонування грошей як засобу нагромадження вартості дає можливість визначити механізм звязку золотих запасів з грошовим обігом. Загальновідомо, що золоті запаси в сучасних умовах виконують функцію страхування нагромаджень вартості у формі нерозмінних грошей від інфляційного знецінення останніх. Таке страхування саме по собі свідчить про наявність звязку золотих запасів із грошовим обігом, де якраз і формуються інфляційні процеси. Конкретніше цей звязок виявляється через вплив зміни золотих запасів на нагромадження грошових знаків.

Нагромадження грошей — необхідна умова безперервного розвитку товарного виробництва.

Формування нагромаджень та збережень призводить до певних втрат для їх власників не отримують доходів від своїх грошей. Такі втрати називають зумовленими витратами зберігання грошей.

Зумовлені витрати зберігання -це сума доходу, який власник грошей не одержує тому, що зберігає їх у ліквідній формі, а не вкладає у фінансові активи.

10. Світові гроші. Еволюція золота як світових грошей. Передумови використання національних та колективних валют як світових грошей.

Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального купівельного засобу і засобу загального втілення суспільного багатства. Отже, світові гроші — це комплексна функція, що повторює, по суті, всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку. Функція загального платіжного засобу використовується у випадку, коли обсяг платежів перевищує обсяг надходжень із-за кордону використовується золото. Функція загального купівельного засобу застосовується у випадку, коли виникає необхідність необхідність імпорту окремих товарів з негайною платою їх золотом. Функція загального втілення суспільного багатства діє тоді, коли гроші виступають засобом перенесення багатства з одної країни в іншу у разі надання зовнішніх позик і кредитів тощо.

Якщо в середині окремої країни можуть обертатися не тільки повноцінні гроші, а й неповноцінні, то на світовому ринку знаки вартості, які є обовязковими до прийому в даній державі, за виключенням грошових одиниць провідних держав світу, втрачають свою силу.

Світові гроші спочатку виступали у вигляді злитків благородних металів.

Сучасний розвиток ринкових відносин у світі призвів до виникнення різноманітних міжнародних засобів розрахунків:

- національні валюти економічно найсильніших країн світу — долар США, німецька марка, англійський фунт стерлінгів, японська ієна та ін., тобто ВКВ

- міжнародні грошові одиниці СПЗ, євро, які використовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Золото залишається досить надійним резервним активом центральних банків провідних країн світу.

Не зменшуються масштаби приватної тезаврації нагромадження приватними особами золота як скарбу.

Золото сьогодні — досить високоліквідний актив.

11. Роль грошей у ринковій економіці.

Роль грошей у ринковій економіці полягає у тому, що вони перетворюються в капітал або само зростаючу вартість. Гроші стають капіталом у відтворенні індивідуального капіталу. Це стає можливим тому, що : їх функціонування включено в кругооборот промислового капіталу; вони є відхідним пунктом у реалізації кругообороту капіталу. Гроші обслуговують виробництво та реалізацію суспільного капіталу.

У проблемі ролі грошей у розвитку економіки можна розрізняти якісні і кількісні аспекти.

В якісному аспекті роль грошей виявляється у тому, що сама їх наявність, саме грошове середовище, в якому діють економічні агенти, позитивно впливає на розвиток суспільного виробництва.

По-перше, знімаються фізичні межи виробництва, що визначаються особистими потребами самих виробників. Виробляти можна стільки, скільки вдасться реалізувати, а надлишок вартості можна зберігати в грошовій формі чи перетворити в позичковий капітал.

По-друге, реалізація вироблених продуктів за гроші, замість бартеру, значно спрощує, прискорює і здешевлює доведення їх до споживачів. Суспільство одержує значну економію на реалізованих витратах, скорочуються потреби в обіговому капіталі, краще задовольняються потреби споживачів.

По-третє, завдяки грошам ринок набуває загального характеру, його механізм стає могутнім важелем економічного прогресу, передусім завдяки конкуренції, стимулюванню ефективного виробництва та економічного споживання — вироб-го, державного, особистого.

Кількісний аспект ролі грошей полягає в тому, що через зміну кількості грошей в обороті можна активно впливати на економічні процеси, зокрема на результати діяльності економічних агентів як виробників і як споживачів. Цю можливість широко використовують всі держави з ринковою економікою для регулювання економічного життя в країні. Збільшуючи чи зменшуючи масу грошей в обороті, ЦБ, які діють від імені своїх держав, забезпечують зміну таких економічних інструментів, як платоспроможний попит, ціни, процент, валютний курс, курс цінних паперів тощо. Завдяки цьому забезпечується вплив на такі вирішальні економічні процеси, як інвестиції, зростання виробництва, зайнятість, розвиток експорту й імпорту та їх збалансування тощо

12 . Класична кількісна теорія грошей, її сутність, характеристика основних постулатів.

Суть кількісноі теорії грошей полягає в поясненні вартості грош. і рівня цін кількістю грош. в обігу (чим більше грош. в обігу, тим вище ціни, тим нижча вартість грош.). Формування кількісної теорії припало на XV1-XV111ст.. Класична теорія базується на 3-х постулатах:1) постулат причинності – маса грошей в обігу спричинює зміну товарних цін.2) постулат пропорційності – зміна цін відбувається пропорційно до зміни грош. маси.3) постулат однорідності. На відміну від своіх попередників ЮМ стверджував, що пропорційні зміни між грош масою і цінами досягаються не відразу, а з деякими терміновим лагом. Поширення кількісної тео- рії грош. було викликано об'єктивними причинами. Вона була реакцією на поширену в XV1-XV11ст. металістичної теорії грош.. Прихильники металістичної теорії ототожнювали гроші з дорогоцінними металами і вважали джерелом сусп. багатства збільшення запасів золота і срібла в країні. Згодом під час становлення кап-зму металістична теорія стала загальмовувати розви- ток вир-ва. На противагу металістичній теорії у XV11- XV111 cт. поширюється номіналістична теорія грошей, представники якої (Стюарт,Берклі) вважали гроші звичайними рахунковими одиницями, вартість яких визначається тим, що на них написано. Вартість грош. визначається кількісним співвідношенням товар. і грош. маси, а так як гроші мають загрозу знецінення немає сенсу перетворювати іх у скарб, більш доцільно перетворити їх у функціонуючий капітал. В цьому виявилась прогресивність класичної кількісної теорії. Також вона заклала теоретичний фундамент вивчення вартості папер. грош. Розвиток економіки виявив багато доказів обмеженості класичної кількісної теорії. Ії представники лише констатували залеж- ність між масою грошей і цінами, але не вивчали механізмів зв'язку між ними. Представники трудової теорії вартості вважали, що вартість визначається витратами праці на виготовлення товару. Адам Сміт і Рікардо вважали гроші звичайним товаром, який виступає посередником в обміні товарів.