Контрольні питання:

1. Предмет та завдання курсу „ Пенітенціарна політика і пенітенціарна системи

України”.

1. Предмет курсу „Пенітенціарна політика і пенітенціарна система України”, його основні елементи;

2. Мета вивчення курсу „Пенітенціарна політика.і пенітенціарна система України”;

3. Завдання курсу „Пенітенціарна політика і пенітенціарна система України”.

4. Як ставиться суспільство до кримінального злочину та його покарання. Що є метою покарання;

5. Поняття політики, її структура.

6. Розкрити зміст поняття «політичний волюнтаризм».

7. Розкрити зміст поняття «політичний авантюризм».

2. Поняття пенітенціарної політики як соціально-юридичного явища

1. Зміст та поняття соціальної політики держави;

2. Зміст та поняття правоохоронної політики держави;

3. Зміст та поняття кримінальної політики держави;

4. Зміст та поняття пенітенціарної політики держави.

5. Правова основа реалізації пенітенціарної політики України.

6. Розкрити зміст предмету пенітенціарної політики України.

7. Поняття юридичної політики.

8. Найактуальніші завдання, що стоять перед кримінально-виконавчою політикою.

3. Принципи сучасної пенітенціарної політики України

1. Принцип невідворотності виконання і відбування покарань;

2. Принцип законності;

3. Принцип справедливості;

4. Принцип гуманізму;

5. Принцип демократизму;

6. Принцип рівності засуджених перед законом;

7. Принцип поваги до прав і свобод людини;

8. Принцип взаємної відповідальності держави і засудженого;

9. Принцип диференціації та індивідуалізації виконання покарань;

10. Принцип раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки;

11. Принцип поєднання покарання з виправним впливом;

12. Принцип участі громадськості в діяльності органів і установ виконання покарань

Заключне слово викладача

В заключному слові викладач підводить підсумки заняття і звертає увагу курсантів на наступне:

- чи досягнута мета заняття;

- на загальний рівень підготовки курсантів до заняття;

- обґрунтовує та оцінює відповіді курсантів;

- відмічає курсантів, які продемонстрували добрі та відмінні знання;

- дає рекомендації тим курсантам, які показали низький рівень підготовки до заняття;

- звертає увагу на культур мови, вміння самостійно робити висновки та логічно мислити, обґрунтовувати ті або інші положення;

- робить методичні вказівки щодо самостійної роботи під час підготовки до наступних занять.

Методичні вказівки щодо самостійної роботи під час підготовки до наступних занять

1. Повторити навчальний матеріал теми.

2. Самостійно опрацювати контрольні питання, які не були розглянуті на семінарському занятті згідно рекомендованої літератури до теми № 1.

3. Самостійно опрацювати питання наведені в таблиці.

4. При необхідності доповнити конспект лекції навчальним матеріалом згідно контрольних питань.

Методичні рекомендації для підготовки до теми:

Поняття „політика” походить від грецького слова „politikа”, що у дослівному перекладі визначається як державні або громадські справи; в більш загальному розумінні - це мистецтво управляти державою. Вперше це поняття зустрічається в трактаті Аристотеля „Політика”, який був написаний в IV сторіччі до нашої ери. Сучасний енциклопедичний довідник визначає політику як сферу діяльності, пов’язану із відносинами між класами, націями та іншими соціальними групами, основою якої складають проблеми завоювання, утримання та використання державної влади, участі, участі в справах держави, визначення форм, завдань та змісту цієї діяльності. Державна політика поділяється на зовнішню та внутрішню. Зовнішня відноситься до сфери відносин між державами, внутрішня охоплює основні напрями діяльності держави та політичних партій і поділяється на економічну, соціальну, культурну, технічну тощо.

До предмету курсу входять такі основні елементи:

• історичне формування пенітенціарної політики і пенітенціарної системи України;

• пенітенціарна політика і пенітенціарна система України сьогодення;

• принципи пенітенціарної політики України та діяльності уповноважених на виконання кримінальних покарань установ та органів, участі громадських, міжнародних організацій та окремих громадян в кримінально-виконавчих правовідносинах;

• джерела формування пенітенціарної політики і пенітенціарної системи України;

• суб’єкти пенітенціарної політики України та їх повноваження;

• пенітенціарна політика України щодо персоналу та його соціально-правовий захист;

• основні напрямки державної діяльності в галузі реформування пенітенціарної системи України.

Зокрема, поняття злочину і покарання здавна привертали пильну увагу прогресивних мислителів, політичних і громадських діячів, правознавців-професіоналів і філантропів, які навіть не мали юридичної освіти. Проблеми злочинності, її попередження, зменшення та усунення гостротою хвилюють і сьогодні світове співтовариство.

Злочин, як найбільш суттєве порушення законності і правопорядку, що тягне за собою кримінальне покарання, з’явився разом з виникненням людського суспільства. Сучасна юриспруденція визначає злочин як передбачене законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Сукупність ознак, при наявності яких визначене діяння вважається злочином, називають складом злочину. Головні ознаки злочину – його суспільна небезпечність та кримінальна протиправність. Ці ознаки відбивають політичні, ідеологічні, моральні погляди, пануючі в даному суспільстві. Від ступеню розвиненості суспільства залежить і визначення ознак злочину, міра покарання за його вчинення.

Покарання – особлива міра державного примусу, що застосовується судом від імені держави за вчинення злочину.

Предметом кримінально-виконавчої політики є відносини, що виникають при виконанні (відбуванні) всіх видів кримінального покарання, при застосуванні до засудже­них заходів впливу, які передбачені в ст. 6 КВК. Безпосередньо до основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених відноситься встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Кримінально-виконавча політика – це комплекс заходів державного, громадського, приватного та іншого характеру, спрямованих на виконання та відбування кримінальних покарань, створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави.