Іноземні інвестиції – користь і проблеми , економічний ефект.

Іноземні інвестиції - сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей , що вкладаються в об’єкти інвестування іноземними інвесторами для отримання прибутку. Користь від імпорту капіталу зводиться до:

1. Отримання нових технологій при порівняно низьких витратах;

2. Легше здійснення й розширення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок;

3. Порівняно швидкий розвиток виробництва;

4. Розширення експорту;

5. Підвищення рівня кваліфікації робітників;

6. Розвиток сфери послуг;

7. Створення нових робочих місць;

8. Поповнення національного бюджету;

9. Набуття передового іноземного досвіду в господарюванні.

Негативні наслідки імпорту капіталу:

1. Можливе вивезення сировинних ресурсів;

2. Іноземне втручання у національну банківську справу;

3. Посилення конкуренції з виробниками ;

4. Захоплення іноземним капіталом основних сфер економіки країни, що приймає, а це може призвести до однобокого розвитку нац. е-ки;

5. Втрата контролю над частиною національного ринку з боку вітчизняних виробників;

6. Вивезення прибутків з країни;

7. Деякі втрати політичної свободи.

Виникає первинний (прямий) ефект,а також може виникати вторинний (непр) ефект, який виявляється у розвитку супровідних вир-цтв. Розмір цього ефекту може у декілька разів перевищувати розміри прямого ефекту. Суттєва додаткова вигода країн-експортерів капіталу може виявитися у створенні нових ринків збуту, гарантованому забезпеченні своїх підприємств дешевою сировиною, можливості обійти тарифні та нетарифні бар´єри.Для країн — імпортерів капіталу вторинний ефект має багато проявів, часто суперечливих. Імпорт капіталу супроводжується виникненням численних внутрішніх та зовнішніх проблем. На нього впливають структура та спеціалізація виробництва, стан фінансових ринків, рівень конкуренції, становище у соціальній сфері, курс національної валюти. Залежно від цих чинників імпорт капіталу може приводити до тіснішого співробітництва та виступати однією з його форм або загострювати існуючі економічні суперечності між державами, особливо тими, що знаходяться на різних ступенях економічного розвитку.

№38

Кризи новітньої фінансової системи.

Першою фінансовою кризою стала криза в Мексиці 1995 p. Для подолання кризи було надано грошову допомогу з Фонду валютної стабілізації, та із із спеціального фонду для підтримки американських інвесторів. І це тільки у сфері акційного капіталу. Потім була криза в Японії. Уже влітку – восени 1998 p. поширювалися думки, що «азійська» хвороба може поширитися на весь світ. Вибух фінансової кризи в Росії в серпні–вересні 1998 p. прискорив події. Цей процес уже досяг Латинської Америки. Бразилія підвищила норму відсотка до 50 %, щоб ослабити негативні тенденції в економіці. Колумбія здійснила девальвацію своєї валюти. Кризові явища загрожують стабільності ЄВС.Таким чином, фінансова криза поширюється на всю глобалізовану фінансову систему. В умовах розгор­тання кризи необхідно здійснити інституційні реформи з перебу­дови економіки і рекапіталізації банківської системи. Саме це має бути пріоритетним напрямом подолання фінансової кризи. Чимало аналітиків і політиків вважають, що дедалі повніша інформація про фінансову систему, її прозорість є переконливою гарантією проти кризових явищ. Нині дедалі більше утверджується переконання, що без регулювання і контролю міжнародних потоків капіталів украй важко запобігти кризовим явищам, а тим більше зменшити збитки від їхньої дії. Таким чином, світова фінансова система й у XXI ст. розвивається через суперечності між її дедалі глобальнішим характером і інтересами держав, регіонів, ТНК. Актуальними залишаться проблема інтеграції всіх елементів світової економіки, а також потреба її зв'язку з реальною економікою, виробництвом, нейтралізації фінансових криз. Інфляція у світі також є кризою світової фінансової системи. Різке збільшення інфляції відбувається в періоди фінансових криз: • 1992-1993рр.-в ЄС; • кін. 1994 р. - поч. 1995 р. - в Мексиці, переросла на всю Латинську Америку; • 1997 р. - Таїланд, переросла на Сх. і Пд.-Сх. Азію, а потім - і на весь світ; • серпень - вересень 1998 р. – Росія Види фінансових криз: Валютна -зумовлює девальвацію національної валюти. Банківська — Вимагає великої державної фінан­сової підтримки. Боргова -пов'язана із загост­ренням проблеми внутрішнього або зовнішнього боргу. Системна — охоплює всю фінансову систему. Причини фінансових криз:1) неспроможна макроекономічна політика;2)слабка національна фінансова система;3) несприятливі зовнішні умови (напр, падіння цін на основні товари національного експорту;4)неправильний обмінний курс (як правило,завищений); 5)політична нестабільність.

№35