51,2 Млн. Грн. У 2003 р. Обсяги бюджетного фінансування прикладних досліджень Міністерства оборони зросли до 106,1 млн. Грн., а потім – знову стрімко зменшились.

Таким чином, наголошуючи на недостатності фінансування потреб ЗСУ в придбанні озброєнь та військової техніки і, зокрема, на недостатності фінансування їх розробки, треба мати на увазі не лише абсолютні обсяги такого фінансування, а і їх нерівномірність у часі, тобто їх значні щорічні коливання практично протягом усього періоду існування незалежної України. Зазначена нестабільність фінансування з боку держави досліджень у сфері ВПК – серйозний чинник деградації інтелектуального та науково-технічного потенціалу в цій сфері. Адже за таких умов стають неможливими серйозні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи в галузі озброєнь та військової техніки.

Як підкреслюють фахівці, не лише основні напрями розвитку вітчизняного виробництва озброєнь та військової техніки, за якими Україна має нині значні досягнення, а й основи створення цього ряду найбільш конкурентоспроможних видів озброєнь, військової техніки та техніки подвійного призначення були закладені ще в радянський період. Недостатність нинішнього фінансування вказаної сфери з боку держави означає лише перенесення на період гострих проявів того кризового становища, у якому перебуває нині вітчизняний ВПК.

Слід зауважити, що перспективи розвитку вітчизняного ВПК доцільно розглядати в їх органічній єдності з перспективами розвитку технологій подвійного призначення. По-перше, технології подвійного призначення, завдяки функціональній гнучкості в застосуванні своєї продукції, значною мірою є тим „містком”, який технологічно з’єднує воєнне й цивільне виробництво. По-друге, підприємства, що випускають продукцію подвійного призначення, мають можливість діяти як на ринках озброєнь та військової техніки, так і на ринках цивільних товарів. А це – сприяє досягненню більш рівномірного в часі продажу виробленої продукції і таким чином дає змогу істотно покращити фінансово-економічний стан підприємства-виробника. І, нарешті, масштаби поширення виробництва техніки подвійного призначення багато в чому визначають можливість розвитку та ефективність конверсії ВПК. Тому в цій роботі проблеми та перспективи розвитку українського ВПК розглядаються на основі взаємозв’язку виробництва озброєнь, військової техніки та техніки подвійного призначення.

Для покращення стану розвитку ВПК України потрібно:

1. Нормалізація економіки.

Ця оптимістична пропозиція стосується не лише ВПК, але й України в цілому. Щодо військового виробництва, то ситуація з нестабільною економікою призвела до того, що зараз на Україні нема кому фінансувати масштабні зовнішні замовлення вітчизняним підприємствам. Наприклад, коли одне з найпотужніших підприємств України, харківський завод ім. Малишева, одержавши замовлення від Пакистану на виробництво 320 танків Т-80УД, не мало початкових коштів для розгортання виробництва. Можливості спеціалізованих банків дуже обмежені, а інші фінансові структури вважають вкладання коштів у оборонну промисловість дуже ризикованою справою. Звідси, до речі, маємо наступні пропозиції.

2. Створення пільгових умов для підприємств впк.

Створивши пільгові умови, можна заохотити фінансування підприємств ВПК. Однак, як виявилось, тут треба знати міру. Коли тому ж заводу ім. Малишева (в ході передвиборчої кампанії 1999 року) був наданий статус спецекспортера з можливістю незалежного пошуку ринків експорту, ситуація вже через рік призвела до скандалу, що завершився зняттям директора заводу, оскільки, серед іншого, завод намагався вийти на індійський ринок, що ставило під загрозу налагоджене співробітництво з Пакистаном.

До того ж, зараз Україна займає своє місце на ринку зброї в значній мірі завдяки низьким цінам на свою продукцію (так, наприклад, американський танк М1А2 "Абрамс" коштує $5,5 млн., а український Т80-УД – вдвічі дешевше), а банківські кредити з високими процентними ставками можуть значно підвищити ціну вітчизняної продукції, що буде мати великий негативний вплив.