18.Баланси ролей.

Баланс ролей. У взаєминах з колегами, партнерами, подружжям, просто з оточуючими, ми вибираємо для себе певну роль - старшого, молодшого або рівного за своїм психологічним статусом. Так само і наші партнери вибирають певні ролі собі, і намагаються всіляко їх підтримувати. Баланс ролей означає, що наш партнер приймає обрану нами роль і погоджується слідувати своїй. Найбільш комфортною роллю, з психологічної точки зору, є роль «старшого», але в той же час, вона і є найбільш більш конфліктною, оскільки часто не влаштовує партнера, якому дісталася роль «молодшого». У такому випадку, для запобігання рольового конфлікту, ідеальним стає спілкування «на рівних».

Крім того, слід враховувати, що кожен партнер може грати стосовно іншої ролі старшого, рівного чи молодшого. Якщо протилежна сторона приймає роль, яка відводиться їй, то рольовий конфлікт не відбувається. В іншому випадку баланс соціальних ролей порушується, що сприяє створенню конфліктної ситуації.

Причиною конфліктної поведінки може служити також порушення балансу взаємозалежності, коли спостерігається занадто велика залежність від партнера, що зачіпає особисту свободу дій. Для профілактики конфліктів необхідно вміти визначати, яка ступінь залежності протилежної сторони є для неї дискомфортно.

19.Методи дослідження міжгрупових конфліктів

Міжгрупові конфлікти - конфлікти між різними групами, підрозділами, у яких зачіпаються інтереси людей, об'єднаних на період конфлікту в єдині згуртовані групи. Слід зазначити, що ця згуртованість може зникнути відразу після припинення конфлікту, але в момент відстоювання загальних інтересів єдність групи може бути досить велике.

Міжгрупові конфлікти породжуються в більшості випадків розбіжністю в поглядах чи інтересах, хоча і ці розбіжності досить часто зводяться до боротьби за ресурси.

Згідно Г. Зіммеля чим більші внутрішньогрупові проблеми і частіші міжгрупові конфлікти, тим нижча ймовірність зникнення між групами межі

відмінностей

Міжгрупові конфлікти можна розглядати з позицій трьох підходів: мотиваційного, ситуаційного та когнітивного.

Мотиваційний підхід: поведінка групи й ставлення до інших груп розглядається як відображення її внутрішніх проблем. Наприклад, аутгрупова (спрямована назовні) ворожість є наслідком внутрішньої напруженості та проблем у самій групі, її власних суперечностей та конфліктів;

Ситуаційний підхід . Для нього характерний пошук детермінант психоло- гічних явищ у ситуації, контексті, особливостях зовнішніх факторів. У дослідженні міжгрупових конфліктів саме цей підхід став плідною основою як теоретичних побудов, так і емпіричних узагальнень. Проблеми внутрішніх конфліктів особливо цікавили К. Хорні, яка присвятила їм низку ос- новоположних досліджень (“Наші внутрішні конфлікти”, “Невро- тична особистість нашого часу” та ін.).

Когнітивний підхід до вивчення конфліктних ситуацій розгляда- ється у дослідженнях Н. Фригіної і М. Крогіуса, а в зарубіжній літе- ратурі — у працях скандинавських і швейцарських психологів. Ког- нітивний підхід досліджує конфлікт в аспекті впливу когнітивного, суб’єктивного світу особистості на її поведінку.

20.Стратегії виходу з конфлікту

Стратегія виходу з конфлікту являє собою основну лінію поведінки опонента під час вирішення конфлікту.

Виділяють п'ять основних стратегій (К. Томас): суперництво, компроміс, співробітництво, догляд, пристосування.

Суперництво полягає в нав'язуванні іншій стороні вигіднішого для себе рішення. Суперництво виправдане у випадках: явної конструктивності пропонованого рішення; вигідності результату для всієї групи або організації, а не для окремої особи або мікрогрупи; важливість результату боротьби для того, хто підтримує цю стратегію; відсутність часу на домовленість з опонентом. Суперництво доцільне в екстремальних і принципових ситуаціях, у випадку дефіциту часу і високої ймовірності небезпечних наслідків.

Компроміс полягає в бажанні опонентів завершити конфлікт частковими поступками. Він характеризується відмовою від частини вимог, які раніше висувалися, готовністю визнати претензії іншої сторони частково обгрунтованими, готовністю пробачити. Компроміс ефективний у випадках: розуміння опонентом, що він і суперник мають рівні можливості; наявності взаємовиключних інтересів; задоволення тимчасовим рішенням; загрози втратити все.

Пристосування або поступка, розглядається як вимушений або добровільна відмова від боротьби і здача своїх позицій. Прийняти таку стратегію опонента змушують різні мотиви: усвідомлення своєї неправоти, необхідність збереження добрих відносин з опонентом, сильна залежність від нього; несерйозність проблеми. Крім того, до такого виходу з конфлікту приводить значний збиток, який нанесено в процесі боротьби, загроза ще більш серйозних негативних наслідків, відсутність шансів на інший результат, тиск третьої сторони.

Відхід від вирішення проблеми або уникнення, є спробою вийти з конфлікту за мінімальних втратах. Відрізняється від аналогічної стратегії поведінки під час конфлікту тим, що опонент переходить до неї після невдалих спроб реалізувати свої інтереси за допомогою активних стратегій. Власне, йдеться не про рішення, а про згасання конфлікту. Догляд може бути цілком конструктивною реакцією на тривалий конфлікт. Уникнення, застосовується за відсутності сил і часу для усунення суперечностей, прагнення виграти час, наявності труднощів у визначенні лінії своєї поведінки, небажанні вирішувати проблему взагалі.