37 Причини виникнення міжетнічних конфліктів

  Міжетнічні конфлікти є конфліктами, які відбуваються між окремими представниками, соціальними групами різних етносів, і конфронтацією двох чи декількох етносів. Як типи міжетнічного конфлікту можна виділяти міжособистісні, етносоціальні і міжетнічні конфлікти у прямому розумінні терміну.    У міру розв'язання головних ідеологічних конфліктів XX ст. затяжні етнічні конфлікти неодмінно стануть помітними і запеклими (Р. Ставенхаген). Важливо вміти розібратися в джерелах міжетнічних конфліктів, знати шляхи їхнього врегулювання.    Причини міжетнічних конфліктів. Міжетнічні конфлікти не виникають зненацька, а визрівають протягом тривалого часу. Причини, що ведуть до них, різноманітні. їхнє поєднання в кожному конкретному випадку особливе. Для виникнення конфлікту необхідна наявність трьох факторів. Перший пов'язаний з рівнем національної самосвідомості, який може бути адекватним, заниженим і завищеним. Два останніх рівні і сприяють появі етноцентристських прагнень. Другий фактор — наявність у суспільстві “критичної” маси проблем, що роблять тиск на всі сторони національного буття. Третій фактор — наявність політичних сил, здатних використовувати в боротьбі за владу два перших фактори.    Об'єктивний аналіз причин міжетнічних конфліктів можливий за умови аналізу всіх аспектів цього явища: етнопсихологічного, соціально-економічного, політичного, соціокультурного.    Стратегічні рішення орієнтовані на попередження криз у міжнаціональних відносинах на основі завчасного створення правових, політичних, економічних і соціально-психологічних умов безболісного вирішення проблем.

38 Когнітивний дисонанс в системі внутрішньоособистісного конфлікту

Аналіз теоретичних та методологічних джерел, присвячених проблемі внутрішньоособистісного конфлікту виявив існування різноманітних поглядів на цей предмет, недостатню чіткість вироблених понять та термінології. В зарубіжній та вітчизняній психології зазначений феномен розглядається виходячи з теорії особистості, яка існує в тій або тій психологічній школі. Прибічники психоаналітичної концепції внутрішньоособистісного конфлікту акцентують свою увагу на його біопсихологічному трактуванні.Гуманістична психологія вважає, що в підґрунті внутрішньоособистісних конфліктів особистості лежать протиріччя однакової сили, але протилежного спрямування. Когнітивна психологія розглядає зазначений феномен через когнітивний дисонанс. Прихильники біхевіоризму пояснюють внутрішньоособистісний конфлікт як погану звичку, результат помилкового виховання. Необіхевіористи під ним розуміють фрустрацію. Інтеракціонізм зводить це явище до конфлікту ролей. Така неоднозначність поглядів вимагає більш поглибленого розкриття особливостей функціонування внутрішньоособистісних конфліктів та пошуку прийомів попередження їх негативного прояву.

39 Поняття і види внутрішньополітичних конфліктів

Внутрішньополітичні конфлікти.

Особливість політичного конфлікту - боротьба за політичний вплив у суспільстві чи на міжнародній арені. Це зіткнення протилежних суспільних сил, обумовлене різноспрямованими політичними цілями та інтересами.

- зовнішньополітичні (міждержавні)

- внутрішньополітичні

Політичне життя держави та суспільства - це особлива форма реалізації політичних інтересів людей (класів, соціальних груп, партій...) Воно знаходить свій вираз у владних відносинах, спрямованих на захист, закріплення та розвиток досягнутих завоювань, створення передумов для покращення становища певних політичних сил, досягнення балансу між ними.

Боротьба ця має різні форми - від парламентських дебатів, до путчів, переворотів, громадянських війн.

Види внутрішньополітичних конфліктів:

1. класові - починаються із соціально-демографічного рівня, нерідко стають загальногромадянськими. Антагоністичний характер.

2. між політичними партіями (громадськими рухами)

3. конфлікти між різними угрупованнями за лідерство в державі, партії, русі...

Особливе місце серед видів внутрішньополітичних конфліктів належить, класовій боротьбі — міжкласовим конфліктам. Класова боротьба — це боротьба між класами, інтересами, інтереси яких не збігаються або суперечать одні одним. Нині по-різному оцінюють місце і роль класової боротьби в розвитку суспільства. Але історія, весь хід розвитку людського суспільства беззаперечно доводять наявність такої боротьби, таких конфліктів, які відігравали і відіграють відповідну роль у прогресивному розвитку суспільства. Історія знає різні форми класової боротьби. Особливе місце в міжкласових внутрішньополітичних конфліктах належить таким їх видам: повстання, політичний страйк, путч, громадянська непокора, заколот, змова, переворот.

До внутрішньополітичних конфліктів належить і змова, під якою розуміють таємну угоду вузького кола осіб про збройний виступ з метою посилити або повалити владу, підірвати існуючий лад. Змова військових переважно чиниться реакційними соціальними прошарками, які не можуть розраховувати на підтримку народних мас. Демократичне суспільство виключає змову як форму боротьби за владу. Для демократичного суспільства прийнятнішою є така форма конфлікту, як громадянська непокора, яка може проявлятись у різноманітних формах: ненасильницький виступ якоїсь соціальної групи чи партії проти суспільно-політичного порядку, проти існуючих соціальних норм (правових, морально-етичних правил людського співжиття). Громадянська непокора проявляється мітингами, демонстраціями, політичними страйками, а також протистоянням урядові.