Використання зорових можливостей учнів

   а) Пізнавальні можливості сліпих

   Сліпота губить свої позиції перед широким фронтом атакуючих знань, умінь і навичок. Спостереження за пізнавальною діяльністю інвалідів по зору й матеріали спеціальних досліджень показують, що основні ознаки предметів й явищ доступні пізнавальним можливостям сліпих. Наприклад, невидющий, взявши в руки предмет (портфель), миттєво скаже, що це таке. Без праці він визначить основні ознаки предмета: форму, розміри, ваги, матеріал, характер поверхні. За полем сприйняття виявиться кольори портфеля, однак цей пробіл не має істотного значення.

   І. М. Сєченов писав: «Рука, що обмацує зовнішні предмети, дає сліпому все, що дає нам око, за винятком кольору предметів і відчування вдалину, за межі довжини руки».

А якщо до цього додати слух, нюх, смак і залишковий зір, то виявиться, що невидющі в принципі мають пізнавальні можливості, близькими до можливостей видючих.   Доторкаючись до предметів, невидющий сприймає їхні різноманітні ознаки й властивості: величину, пружність, щільність, температуру, відстань і швидкість, вагу, форму й т.д. «Видючий розпещений зором у справі пізнання форми, величини, положення й пересування навколишніх його предметів; тому він не розвиває дорогоцінної здатності руки давати йому ті ж самі показання, а сліпий до цього змушений, і в нього рука, що почуває, є дійсним заступником ока, що бачить».

   б) Роздільне навчання різних категорій дітей з порушеннями зору

   Досвід різних педагогів у навчанні дітей з порушеннями зору дозволив зробити ряд практичних висновків.

   По-перше, робота з дітьми, що мають порушення зору, може бути успішною тільки тоді, коли вона носить медико-педагогічний характер.

   По-друге, для зручності проведення практичної роботи доцільно розділити дітей з порушеннями зору на три класифікаційні групи з відносно загальними для кожної групи особливостями у фізичному й психічному розвитку: на сліпі (0—0,04), на слабобачущих із зором 0,05—0,08, іноді називаних частково бачать і слабобачущі із зором 0,09-0,2 (0,4).

   Учні із зором 0—0,04 поряд із загальними особливостями розвитку, характерними для всіх дітей з порушеним зором, мають риси, що відрізняють їх від дітей з гостротою зору 0,05—0,08 і тим більше від дітей з гостротою зору 0,09—0,2 (0,4). У свою чергу, діти з гостротою зору 0,05—0,08 значно відрізняються по зоровим можливостям, а в багатьох випадках по діловим якостям і по характеру від дітей із зором 0,09—0,2 (0,4).

   в) Діти із залишковим зором

   Учні із залишковим зором можуть навчатися тільки з використанням рельєфно-крапкового шрифту Брайля й учбово-наочних посібників у рельєфному виконанні.

   Залишковий зір поряд зі слухом і дотиком може виступати як додатковий засіб сприйняття навколишнього світу. Наявність зору хоча б у межах рахунку пальців особи в порівнянні з абсолютною сліпотою помітно збільшує можливості сліпого при просторовому орієнтуванні, у праці, навчанні й інших видах діяльності.

   При зорі 0,001—0,01 діти здатні розрізняти на відстані до 50 см від ока форму, кольори й рух предметів, можуть вільно орієнтуватися в знайомому мікропросторі (клас, спальня, школа, квартира, будинок).

   При зорі 0,01—0,04 діти бачать розмір, форму, кольори й рух великих предметів уже на відстані до 2 м від ока, можуть вільно орієнтуватися в незнайомому мікропросторі.

   Залишковий зір може бути широко використано педагогом у позаурочний час, коли виконувана дітьми робота не пов'язана із тривалою зоровою напругою. Залишковий зір є важливим засобом орієнтування в ігровій діяльності, у спортивних змаганнях.

   Нерідко дітей із залишковим зором з молодших класів прикріплюють до сліпого для надання їм допомоги в побутових справах, організують шефство над знову прийнятими в школу з метою розвитку в них навичок просторового орієнтування.

   Педагог зобов'язаний керуватися гігієнічними рекомендаціями «Організація навчальних занять у спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах для сліпих і слабобачущих дітей».

   У рекомендаціях сказано, що сліпі діти із залишковим зором, що навчаються по системі Брайля, можуть виконувати безперервну зорову роботу 1—2 рази по 5 хвилин за урок. Більше тривале використання залишкового зору в навчальній роботі може негативно позначитися на працездатності учня, а в ряді випадків може викликати погіршення зору.

   Педагоги можуть дозволяти дітям з гостротою зору 0,01—0,04 протягом короткого відрізка часу розглядати картинки й читати невеликі тексти, виконані укрупненим шрифтом. Одночасно вони повинні категорично забороняти читання очами рельєфно-крапкового шрифту.

   г) Частково бачать і слабобачущі діти

   Дуже уважно повинен ставитися педагог до використання зорових можливостей дітей з гостротою зору 0,05—0,08, які також приймаються в спеціальні загальноосвітні школи-інтернати сліпих і слабобачущих залежно від прогнозу захворювання. Не будучи сліпими, ці діти відрізняються від слабобачущих дітей із зором 0,09-0,2 (0,4) як по характеру порушення зору, так і по окремих особистісних якостях.

   У більшості дітей цієї групи причиною порушення зору є вроджена патологія, що супроводжується ністагмом (мимовільні, швидко наступні один за одним руху очей зі сторону убік). Ністагм утрудняє фіксацію предметів і викликає зорову стомлюваність не тільки в навчальній роботі, пов'язаної із читанням і листом плоским шрифтом, але й у повсякденному житті.

   Найбільш складну групу серед учнів із зором 0,05— 0,08 становлять діти із захворюваннями зорового нерва й сітківки. У сполученні з ністагмом ці захворювання навіть при гостроті зору 0,08 утрудняють можливість навчання з використанням плоского шрифту.

   Значну групу становлять діти із захворюваннями кришталика й афакією (відсутність кришталика в оці). У результаті операційного лікування гострота зору вдалину може підвищитися до 0,05-0,08. Але через амбліопію (ослаблення зору, викликане функціональним розладом зорового аналізатора) і ністагму вони погано бачать поблизу й із труднощами читають шрифт № 10.

   Аналіз стану зору в дітей цієї групи показує, що робота з ними повинна відрізнятися особливою продуманістю. Наприклад, дітям, що страждають ністагмом, не можна доручати роботи, виконання яких вимагає зосередженості на дрібних предметах і тривалій зоровій напрузі. Їм важко оформляти стінні газети, займатися конструюванням з використанням дрібних деталей, переписуванням довгих текстів й ін.

   Діти із зором 0,05—0,08 не завжди можуть навчатися з використанням плоского шрифту. Вони зазнають певних труднощів при орієнтуванні у великому просторі, тому що здатні бачити розміри, кольори й рухи лише на відстані до 5 м; у них відсутнє глибинний зір.

   Діти із зором 0,09—0,2 (0,4) можуть у навчальній роботі користуватися аркушем і книгами, виконаними плоским шрифтом, здійснювати самоконтроль у процесі суспільно корисної й продуктивної праці, вільно орієнтуватися в макропросторі й ін.

   Варто пам'ятати, що для слабобачущих дітей з гостротою зору від 0,05 до 0,2 безперервне зорове навантаження в процесі навчання не повинна перевищувати 15-20 хвилин.

   Перш ніж використати на уроці технічні засоби, учитель повинен сам ретельно розглянути діапозитиви або кадри діафільму, ґрунтовно розібратися в змістовній або образній стороні наочного матеріалу й урахувати основні труднощі його сприйняття. Це дозволить зробити застосування наочного матеріалу на уроці більше ефективним і раціональним.