Класифікація сліпих і слабобачущих

   По встановленій класифікації до сліпого ставляться особливо, гострота зору яких перебуває в межах від 0% до 0,04%. Таким чином, контингент сліпих включає людей, повністю позбавлених зору (тотальні сліпі) і що володіють залишковим зором (з гостротою зору від світловідчуття до 0,04%).

   Тотально сліпі діти безумовно будуть використовувати в одержанні навчальної інформації дотик і слух. Сліпі діти із залишковим зором, також основну навчальну інформацію будуть одержувати через дотик і слух, так при наявності такої глибокої поразки використання зору протягом тривалої години негативно впливає на його подальший розвиток. Однак у процесі навчання й виховання залишковий зір не ігнорується, тому що він дає дітям додаткову інформацію про навколишнє. Діти з гостротою зору від 0,05% до 0,2% входять у категорію слабобачущих, і вже можуть працювати за допомогою зору при дотриманні певних гігієнічних вимог.

Особливості психофізичного розвитку

   При відсутності зору виникають значні особливості розвитку, хоча загальні закономірності розвитку, характерні для нормальних дітей, зберігаються. Так у розвитку сліпого дошкільника можна відзначити три характерні риси.

Перша полягає в деякому загальному відставанні розвитку сліпої дитини в порівнянні з розвитком видючого, що обумовлено меншою активністю при пізнанні навколишнього світу. Це проявляється як в області фізичного, так й в області розумового розвитку.   Крім того, повідомлялося, що в цьому віці «багато сліпих дітей малі психіатричні проблеми».

Багато педагогів минулого відзначали безініціативність, пасивність сліпої дитини. «Чим пізніше відбулася втрата зору, тім сильніше пов'язана з нею психологічна травма. Втрата або порушення зору нерідко породжують байдужість не тільки до суспільного, але й до особистого життя».

Друга особливість розвитку сліпої дитини полягає в тому, що періоди розвитку сліпих дітей не збігаються з періодами розвитку видючих. До того часу, поки сліпа дитина не виробить способів компенсації сліпоти, подання, одержувані нею із зовнішнього світу, будуть неповні, відірвані й дитина буде розвиватися повільніше.

Третьою особливістю розвитку сліпої дитини є диспропорційність. Вона проявляється в тім, що функції й сторони особистості, які менш страждають від відсутності зору (мова, мислення й т.д.), розвиваються швидше, хоча й своєрідно, інші більш повільно (рухові, оволодіння простором). Слід зазначити, що нерівномірність розвитку сліпої дитини проявляється більш різко в дошкільному віці, чим у шкільному.

Особливості поводження

   Відсутність зорового контролю за рухами ускладнює формування координації рухів. Внаслідок цього рухи сліпих дошкільників скуті, некрасиві, невпевнені, немає точності в їхньому виконанні.

   У дошкільному віці сліпа дитина імпульсивна, так саме як і видюча. Алі при сліпоті імпульсивність може проявлятися більш різко й при цьому в більше старшому віці, коли для видючого вона вже не характерна. Імпульсивність поводження сліпих дітей особливо позначається в тім, що під час заняття не вміють регулювати свою поведінку.

   На заняттях дітям дуже хочеться, щоб їх заохочували, одразу підхоплюються й викрикують відповідь. Або, навпаки, дитина протестує, якщо її запитують, коли вона не піднімає руку. Вона перебиває інших, вимагає до себе особливої уваги й наполегливо звертається до педагогові в той час, коли він розмовляє з іншими дітьми. У більшості випадків діти не можуть стежити за відповіддю свого товариша, не вміють його продовжити. 

   У сліпих і слабобачущих відзначають закономірні зміни в сфері зовнішніх емоційних проявів. Всі виразні рухи (крім вокальної міміки) при глибоких порушеннях зору ослаблені. Навіть безумовно рефлекторні виразні рухи, що супроводжують стан горя, радості, гніву й ін., проявляються при глибоких порушеннях зору в досить ослабленому виді. Виключення становлять тільки оборонні рухи, що супроводжують переживання страху.

   Мляве, часом неадекватний зовнішній прояв емоцій в особі з порушенням зору найчастіше сполучається з нав'язливими рухами. Це й часте потряхивание руками, і підскоки на пружних ногах, і натиснення пальцем на віка, і ритмічні погойдування тулубом або головою й ін. Це заважає бачущим по гідності оцінити моральні, інтелектуальні й інші якості сліпих і слабобачущих. Так, надмірно усмішливих сліпих видючі в школі сприймають як підлабузників, а на вулиці як інтелектуально неповноцінних.

   Сліпі, діти із залишковим зором і слабобачущі при розмові часто здаються видючим дивними, тому що "наступають" на співрозмовника. Це викликано бажанням розглянути співрозмовника й, якщо він відступає, то діти рухаються за ним.

   

   Сліпий і слабобачущий може з інтересом слухати співрозмовника, підперши голову рукою. Учнів у такій позі часто можна побачити на їхніх улюблених уроках у школах для дітей з порушенням зору. Така поза сприймається нормально бачать як вираження нудьги й втрати інтересу. Це може приводити (та й приводити) до взаємонепорозуміння сліпого й слабобачущого з видючими.

   «Погляд убік» у сліпого й слабобачущого може бути викликаний глибоким порушенням зору. Наприклад, людина з бічним полем зору при розгляданні співрозмовника змушена направляти погляд убік, тому що на співрозмовника в такому випадку буде спрямована частина, що бачить, ока. Але такий погляд видючими сприймається як вираження сумніву й підозри.

   Людям із глибокими порушеннями зору доступно не тільки відтворення виразних рухів, але їхнє розуміння за допомогою дотику. Про це говорять багато фактів. В. З. Денискина описує один з їх. У її практиці був випадок, коли тотально сліпа людина, легонько торкнувшись вказівним пальцем правої руки куточка її губ, швидко й дуже вірно охарактеризувала її настрій у той момент. На питання: "Ти давно так розумієш міміку?" він відповів: "До одруження я взагалі про це не замислювався, обличчя людини мене ніколи не цікавило, та й ні вдома, ні в школі уваги до цього ніхто не залучав. Одружившись на коханій дівчині, у якої, до речі, обличчя виявилося дуже живим і рухливим, я поступово навчився пальцями розрізняти її емоції, настрій. На жаль, не можна доторкатися до облич неблизьких людей, а як хочеться іноді перевірити, наскільки збігається враження від слів з мімікою".