1.3.3.Диспозиційна теорія особистості г. Оллпорта

Г. Оллпорт виділяв шість рис психологічно зрілої людини:

1.Широкі межі «Я» (можливість подивитися на себе зі сторон, активна участь у різниз видах соціальних стосунків).

2. Теплі, середечні соціальні стосунки (дружня інтимність і співчуття)

3. Емоційна безтурботливість і самоприйняття (позитивне ставлення до себе)

4. Реалістичне сприйняття, досвід і домагання (сприймання речей і людей такими, якими вони є, висока кваліфікація і знання сврїй сфері дфяльності, прагнення до досягнення особистісно значимих та реалістичних цілей)

5. Здатність до самопізнання та почуття гумору ( чітке уявлення про власні переваги та недоліки, здатність посміятися над улюбленим продовжувати любити і цінувати його)

6. Цілісна життєва філософія (систематичне і послідовне виділення важливого у власному житті)

Риса особистості - це те, що зумовлює постійні, стійкі, типові для різноманітних рівнозначних ситуацій особливості нашої поведінки.

РОЗДІЛ ІІ. Біографічний аналіз особистості Сальвадора Далі

Біографічний аналіз Сальвадора Далі

Завдяки теоретичному аналізу літератури з різних напрямків теорії особистості, можна здійснити біографічний аналіз Сальвадора Далі.

За Юнгом, у Сальвадора виражені архетипи «Персона», тобто публічне «Я».Другим архетипом, який яскраво виражений в Сальвадора– «Тінь», до якої належать пристрасті. Адже ні для кого не було секретом, що Далі любив жінок його численні захоплення нереальними дівчатками, дівчатами та жінками. Крім цього, за типом особистості за Юнгом, Сальвадор є екстравертом, що підтверджує його пристрасть до багатьох представниць слабкої статі.

Згідно теорії А.Адлера, у Далі прослідковується почуття переваги, що підтверджене його бажанням влади і захопленням працями художника Міллє та Пабло Пікассо та ін.

У Сальвадора, за Фромом, простежуються потреби у встановленні зв'язків, потреба в подоланні, що знаходить вихід у творчості (геніальний художник, винахідник. Багато його винаходів втілені, хоча, на перший погляд, задум здавався абсолютно божевільним. Далі писав: «Усе винайдене мною втілене в життя — але не мною і настільки бездарно, що годі й казати».), потреба в ідентичності, що підтверджується зовнішністю Далі(він був буквально одержимий своїми вусами. Він ніколи не виходив у світ, не закрутивши їх як слід. Він покривав свої вуса воском, потім підфарбовував їх чорним олівцем. Вуса ставали синьо-чорними, завиваючись угору), Також стратегія втечі від свободи, обрана Далі – деструктивність,(він прагнув подолати почуття неповноцінності, знищуючи та підкорюючи інших). За теорією Хорні, у Сальвадора – орієнтація до людей. Спостерігається потреба у любові та схваленні, в суспільному визнанні, в захопленні собою та в бездоганності.

Риси повноціннофункціонуючої особистості, описані Роджерсом знаходять відображення у Далі, а саме екзистенційний спосіб життя, він жив повноцінно та насичено у кожний момент існування, так щоб кожне переживання сприймалося як свіже та унікальне.

Риси особи, що самоактуалізується, за Маслоу, притаманні і Далі, а саме: прийняття себе, автономність, демократичність, незалежність від культури і середовища.

Згідно диспозиційної теорії Кеттела, Далі за факторами «А» - чуйність , за «В» - інтелект, він дуже розумний, за «С» - емоційна стійкість, за «Н» -сміливість, за «І» - чутливість, за «Q2» - самодостатність.

За диспозиційною теорією Олпорта, проаналізувавши біографію Сальвадора можна сказати, що його загальними рисами є домінантність, енергійність.

Безумовно за типом особистості за Айзенком геніальний та дивний художник належить до екстравертів, що яскраво виражається у його лідерстві, та в його дивакуватості, енергійності.

ВИСНОВОК

Отже, здійснивши теоретичний аналіз основних положень теорії особистості, були розглянуті теорії основних представників неофрейдизму, гуманістичного та диспозиційного підходу.

А.Адлер висунув думку про комплекс неповноцінності та комплекс переваги.

К.Г.Юнг ввів у психологію поняття «архетип». Здійснив поділ его-спрамованості на: екстраверсія та інтроверсія.

К.Хорні виділила основні орієнтації відносно інших людей, та відповідно потреби, які за допомогою цього задовольняються.

Е.Фромм виділив основні екзистенційні потреби. Та стратегії втечі від свободи.

Карл Роджерс виділив риси повноцінно функціонуючої особистості.

Абрахам Маслоу, який виділивши ієрархію потреб людини найвищою вважав потребу самоактуалізації, та описав риси самоактуалізованої людини. Представники диспозиційного підходу використовували факторний аналіз для виділення рис особистості. Основні теорії:

Р.Кеттел виділив 15 факторів рис особистості.

Г.Айзенк, виділив основні типи особистості екстраверт та інтроверт.

Г.Оллпорт виділив загальні та індивідуальні риси особистості та риси психологічно зрілої людини.

Усі основоположники теорії є різними, проте їх представники здійснили величезний внесок у психологію особистості, і заслуговують на увагу, оскільки всі вони містять зерно істини.

Для здійснення даного аналізу, було глибоко розглянуто біографічні дані генеального художника та його щоденники. Без сумнівів, Сальвадор Далі – яскрава, дивакувата, неординарна особистість. Він мав гарячий іспанський темперамент, був щирий по відношенню до своєї жінки. Також під комплексом переваги ховалась неповноцінність, що була рушієм розвитку, яку він хотів позбутися. Далі яскравий представник екстравертів, а також особистість, що самоактуалізується.

Список використаної літератури

1. Гиндипис Н. Л. Аналитическая психология К. Г. Юнга: к вопросу понимания самости //Вопросы психологии. – 1997. - №6. – с.89.

2. Завершнева Е. Ю. Превращенные формы в теории архетипов К. Г.Юнга // Вопросы психологии. – 1999. - №6. – с.70-77.

3. Психология: биографический библиографический словарь / Сост. и общая редакция А.А. Реана. – СПБ.:Питер, 200.

4. Хрони К. Женская психология. – СПБ: Восточно-европейский институт психоанализ, 1993.

5. Роджерс К. Р. Становление личности. Взгляд на психотерапию/ Пер. с англ. М.Злотник. – М.:ЭКСМО-Пресс, 2001.- 416 с.

6. Маслоу А. Мотивация и личность. Перевод с англ. Татлыбаевой А.М. – СПБ.: Евразия, 2001. – 478с.

7. Психологія особистості: Навчальний посібник/ Заброцький М.М., Савиченко О.М.,Тичин І.М./ За заг. ред. М.М.Заброцького.-4-е вид.- Житомир ЖДУ ім. І. Франка, 2011.- 277с.

Додаток

Сальвадор Далі народився 11 травня 1904 року в родині дона Сальвадора Далі-і-Кусі і доньї Феліпи Доменеч. Дитинство Далі пройшло в Каталонії, на північному сході Іспанії. Ще у ранньому дитинстві, судячи з поведінки і пристрастей маленького Сальвадора, можна було відзначити його нестримну енергію та ексцентричність характеру. Коли йому було п’ять років, він зіштовхнув з мосту свого маленького трирічного приятеля разом з його маленьким велосипедом і отримав дивне відчуття задоволення. Малюк провів у ліжку тиждень, і весь цей час Далі був абсолютно задоволений собою. Він у своїй кімнаті вбирався то дівчинкою, то Наполеоном. Це фактично два готових діагнози. Далі обожнював привертати до себе увагу однокласників, стрибаючи з великої висоти, і увагу батьків, заходячись у жахливому кашлі. Батьки найбільше боялися, що він захворіє і помре, як їхній первісток. Часті вередування й істерики приводили батька Далі в гнів, але мати, навпаки, всіляко намагалася догодити улюбленому синові. Вона прощала йому навіть найогидніші витівки. Як наслідок, батько став для сина втіленням зла, а мати — символом добра.

Талант Сальвадора до живопису проявився у досить юному віці. У чотири роки він, з дивними для такої маленької дитини стараннями, намагався малювати. Першу свою картину Сальвадор Далі намалював, коли йому було 6 років. Це був невеликий імпресіоністський пейзаж, написаний на дерев'яній дошці олійними фарбами. Талант генія рвався назовні. Далі цілими днями просиджував у маленькій, спеціально виділеній йому кімнаті, малюючи картини. Серед улюблених картин молодого Далі була композиція французького художника Міллє «Анжелюс», вечірня молитва про померлих.

Коли Далі виповнилося 15 років, його вигнали з чернечої школи за погану поведінку. Але він зміг успішно скласти всі іспити і вступити до інституту (так в Іспанії називали школу, яка надає закінчену середню освіту). Інститут у 1921році йому вдалося закінчити з блискучими оцінками. Далі вступив у Мадридську Художню академію. У шістнадцять років Далі почав викладати свої думки на папері. З цього часу живопис і література стали рівноцінними частинами його творчого життя. У 1919 році в саморобному виданні «Студіум» він публікує нариси про Веласкеса, Гойю, Ель Греко, Мікеланджело і Леонардо. Бере участь у студентських виступах, за що на добу потрапляє у в'язницю.

На початку 20-х років Далі захоплювався роботами футуристів, але все-таки був сповнений рішучості створити власний стиль у живописі. У цей час у нього з'явилися нові друзі і знайомі. Серед них були такі видатні і талановиті люди, як поет Федеріко Гарсіа Лорка і Луїс Бюнюель. Екстравагантний вигляд художника дивував і шокував пересічних мадридців. Це приводило самого юнака в невимовний захват. У 1921 році помирає мати Далі.

Репродукція картини Сальвадора Далі «Відкриття Америки Христофором Колумбом»

У 1923 році за порушення дисципліни він був на рік відсторонений від занять в академії. У цей період інтерес Далі був прикутий до витворів великого генія кубізму Пабло Пікассо. У картинах Далі того часу можна помітити вплив кубізму («Молода дівчина» (1923)). У 1925 році з 14 по 27 листопада проходить перша персональна виставка його робіт у галереї Далмау. На цій виставці були 27 картин і 5 малюнків великого генія-початківця. Школа живопису, у якій він навчався, поступово розчаровувала його і в 1926 році Далі покинув академію. У цьому ж році Сальвадор Далі виїхав до Парижу, намагаючись знайти там для себе щось до душі. Вступивши до групи, яка об'єдналася навколо Андре Бретона, він почав створювати свої перші сюрреалістичні роботи («Кров солодше меду» 1928; «Світлі радощі» 1929). На початку 1929 року відбулася прем'єра фільму «Андалузький пес» за сценарієм Сальвадора Далі і Луїса Бунюеля. Сценарій створили лише за шість днів! Після скандальної прем'єри цього фільму автори запланували ще один фільм під назвою «Золоте століття».

Особисте життя Сальвадора Далі до 1929 року не мало яскравих моментів (якщо тільки не брати до уваги його численні захоплення нереальними дівчатками, дівчатами та жінками). Але саме у 1929 році Далі закохався в жінку — Олену Дьякову або Галу. У той час вона була дружиною письменника Поля Елюара, але стосунки її з чоловіком на той час вже були прохолодними. Саме ця жінка на все життя, що залишилося, стала музою, натхненням генія Далі.

У 1930 році картини Сальвадора Далі почали приносити йому популярність («Час, що розплився»; «Постійність пам'яті»). Незмінними темами його творінь були руйнування, тлінність, смерть та світ сексуальних переживань людини (вплив книг Зиґмунда Фройда). У січні 1931 року в Лондоні відбулася прем'єра другого фільму Далі — «Золоте століття».

Гала Елюар (ім'я при народженні — Олена Делувіна-Дьяконова) здавалася Далі витонченою і самовпевненою жінкою. Вона довгий час перебувала у вищих мистецьких колах Парижа, тоді як він був лише простим хлопцем з маленького провінційного містечка на півночі Іспанії. Спочатку Далі був вражений красою Гали й істерично реготав, коли вони розмовляли. Він не знав, як поводитися з нею, але потай визнавав, що вона йому подобалася. У свою чергу, Галу зацікавив цей напружений молодий чоловік і його стурбованість мастурбацією і кастрацією. Коли Поль Елюар повернувся в Париж, Далі і Гала знайшли вихід із ситуації. «Перший поцілунок, — писав Далі пізніше, — коли зіткнулися наші зуби й переплелися наші язики, був лише початком того голоду, який змусив нас гризти один одного до самої суті нашого буття»^[1]. Такі образи часто з'являлися в наступних роботах Далі: відбивні котлети на тілі людини, смажені яйця, канібалізм — усі ці образи нагадують про шалене кохання Далі та Гали. Коли ця парочка вперше втекла разом, вони замкнулися у своїй кімнаті в замку Карі-ле-Руе неподалік від Марселя і відрізали себе від решти світу. Це втеча тривала все їхнє подружнє життя, навіть тоді, коли Далі став скандально відомим. Гала стала для Сальвадора Далі не просто жінкою, яка задовольняла його пристрасть. Коли вона врешті-решт залишила свого чоловіка і переїхала до Далі в 1930 році, то виявила себе як чудовий організатор, менеджер і патронеса. А коли 1934 року вони нарешті одружилися, колишній чоловік Гали Поль Елюар був одним зі свідків на весільній церемонії.

Щоб висловити свої почуття до цієї дивовижної жінки, Далі зобразив її у вигляді Градиви, героїні популярного роману Вільяма Дженсена, де Градива постає, як статуя з Помпей, в яку закохався юнак, що, в врешті-решт, змінило його життя. На картині «Градива знову відкриває для себе антропоморфні руїни» на тлі скель, написати які художника надихнув скелястий краєвид Коста Брава, на передньому плані зображена Градива, моделлю для якої послужила Гала, оповита скелею, на якій стоїть чорнильниця, можливо, як натяк на її колишнього чоловіка-поета.

Особливістю цих стосунків було вміння відчувати і розуміти одне одного. Гала буквально жила життям Далі, а він захоплювався нею все життя.

На початку 30-х років Сальвадор Далі вступив у конфлікт із сюрреалістами на політичному підґрунті. Його захопленняАдольфом Гітлером і монархічні прихильності розходилися з ідеями Бретона.

Після приходу до влади каудильйо Фрáнко у 1936 році Далі свариться із сюрреалістами, які займають ліві позиції, і його виключають з групи. Далі порвав із сюрреалістами після того, як ті звинуватили його в контрреволюційній діяльності. У відповідь Далі не без підстав заявляє: «Сюрреалізм - це я». Насправді Сальвадор був аполітичним, і навіть його монархістські погляди слід було розуміти сюрреалістично, так само, як і постійно рекламовану ним сексуальну пристрасть до Гітлера. Він жив ​​сюрреалістично, його висловлювання і роботи мали ширший і глибший зміст, ніж інтереси конкретних політичних партій. Так, 1933 року він намалював картину Загадка Вільгельма Телля, де зобразив Вільгельма Телля в образі Леніна з величезним задом.

Його картини купувалися за величезні гроші шанувальниками та любителями розкоші. Величезні полотна, написані Далі в 60-х роках, оцінювалися у величезні суми. У багатьох мільйонерів вважалося шиком мати в колекції картини Сальвадора Далі.

Наприкінці 60-х років стосунки між Далі і Галою стали прохолодними. І на прохання Гали, Далі змушений купити їй замок, де вона багато часу проводила в товаристві молодих чоловіків. Подальші роки їхнього спільного життя нагадували собою жевріючі вуглинки.

У 1973 році у Фігуерасі був відкритий «Музей Далі». Цей незрівнянний сюрреалістичний витвір і нині приводить у захват відвідувачів. Музей є ретроспективою життя великого художника.

Сальвадору Далі прийшла ідея побудувати музей для своїх робіт. Незабаром він взявся за перебудову театру у Фігерасі, своїй батьківщині, що був зруйнований під час громадянської війни в Іспанії. Далі сам розписав вхідне фойє, зобразивши себе і Галу, які відмивають золото у Фігерасі, з ногами, що звисаюють зі стелі. Салон був названий Палац Вітрів, за однойменною поемою, в якій розповідається легенда про східний вітрі, чия любов одружилася і живе на заході, тому завжди, коли він наближається до неї, він змушений повернутися назад, на свою землю. Коли він повертаються - то плаче і на землю падають його сльози. Ця легенда дуже сподобалася містику Далі.

Іншу частину свого музею Сальвадор Далі присвятив еротиці. Як він часто любив підкреслювати, «... еротика відрізняється від порнографії тим, що перше приносить всім щастя, а друге - лише невдачі».

Ближче до 80-х років у Далі почалися проблеми із здоров'ям. Смерть Франка приголомшила й налякала Далі. Будучи патріотом, він не міг спокійно переживати зміни в долі Іспанії. Лікарі підозрювали у Далі хворобу Паркінсона. Ця хвороба колись стала смертельною для його батька .  10червня 1982 року померла Гала. Хоча їхні стосунки не можна було назвати близькими, Далі сприйняв її смерть як жахливий удар.

Через сильне бажання бути поруч з її духом, Далі переїхав в замок Пубол, майже припинивши з'являтися у суспільстві. Попри це, його репутація зростала. У 1982 році Музей Сальвадора Далі, відкритий в Клівленді, штат Огайо, і містив велику частину його робіт, зібраних Є. і О. Рейнолдз Морз, переїхав до значний будинок в Санкт-Петербург, штат Флорида.Центр Жоржа Помпіду у Парижі влаштував велику ретроспективу робіт Далі в 1979 році, яка пізніше була послана через Ла-Манш до галереї «Тейт» у Лондоні. Подвійний показ ретроспективи дозволив широким верствам населення Європи ознайомитися з роботами Далі і приніс йому величезну популярність.

Серед нагород, які посипалися на Далі, було членство в Академії витончених мистецтв Франції. Іспанія удостоїла його найвищої честі, нагородивши Великим хрестом Ізабелли-католички, який йому вручив король Хуан Карлос. Далі був оголошений Маркізом де Пубол в 1982 році. Незважаючи на все це, Далі був нещасний і почував себе погано. Він багато працював. Все своє життя він захоплювався італійськими художниками епохи Відродження, тому почав малювати картини ближче до стилю епохи Відродження. Він також почав малювати у вільному стилі. Лінійний, експресіоністський стиль, що нагадує манеру Вінсента ван Гога, проявився у такій його картині, як «Ліжко та приліжкові столик люто атакують віолончель» (1983), де чіткі класичні лінії ранніх робіт Далі поступаються більш вільному, романтичнішому стилю.

У кінці 1983 року його настрій, як здавалося, трохи покращився. Він почав іноді прогулюватися по садку, писати картини. Але це тривало, на жаль, не довго. Старість брала верх над геніальним розумом. 30 серпня 1984 року в будинку Далі сталася пожежа. Він уже кілька днів був прикутий до ліжка, коли якимось чином воно загорілося. Можливо, причиною була несправна лампа, що стояла біля ліжка. Запалала вся кімната. Йому вдалося доповзти до дверей. Роберт Дешарне, який керував справами Далі протягом багатьох років, врятував його від смерті, витягши з палаючої кімнати. Опіки на тілі художника займали 18% шкіри. У лютому 1985 року стан Далі дещо покращився і він зміг дати інтерв'ю найбільшій іспанській газеті «Паїс».

Але в листопаді 1988 року Далі поклали в клініку з діагнозом «серцева недостатність». Серце Сальвадора Далі зупинилося 23 січня 1989 року. Його тіло забальзамували, на його прохання, і протягом тижня він лежав у музеї в Фігуерасі. Тисячі людей приїхали, щоб попрощатися з великим генієм. Сальвадора Далі поховали в центрі музею його імені під плитою, що немає жодних позначок.

Винаходи Далі

Сальвадор Далі був не лише геніальним художником, а й винахідником. Багато його винаходів втілені, хоча, на перший погляд, задум здавався абсолютно божевільним. Далі писав: «Усе винайдене мною втілене в життя — але не мною і настільки бездарно, що годі й казати».

Ось деякі з винаходів:

1. Спектральні окуляри-калейдоскоп, що змінюють реальне зображення. Це Далі придумав їх для автотуристів у разі, якщо пейзаж наводить нудьгу.

2. Туфлі на ресорах, щоб насолоджуватися ходінням.

3. Грим, що приховує тіні. Далі дійсно з ним експериментував, ретельно вивчаючи склад, яким користуються японські гейші.

4. Фотомаски для репортерів.

5. Пластикове крісло, що застигає у формі, відповідній до фігури людини, котра на нього сідає.

6. Сукні з різноманітними анатомічними накладками, сконструйованими з точних розрахунків і в повній відповідності з ідеалом жіночої краси, народженим чоловічою еротичною уявою. Мабуть, єдиною не зовсім звичайною деталлю суконь Далі є додаткові груди, які потрібно причіплювати до спини. Далі вважав, що вони повинні були зробити переворот в моді.

7. Накладні нігті з маленьким дзеркальцем у кожному з них.

8. Прозорий манекен, всередину якого наливають воду і запускають рибок