
- •1.1. Основні теорії неофрейдизму
- •1.1.1.Карл Густав Юнг. Архетипи. Типи особистості
- •Індивідуальна психологія а. Адлера. Почуття неповноцінності
- •Типи особистості та потреби за к. Хорні
- •Екзистенційні потреби людини за е. Фроммом. Стратегії втечі від свободи
- •1.2.Гуманістичні теорії особистості
- •1.2.1. Карл Роджерс. Потреба в увазі, безумовній увазі. Риси повноцінно функціонуючої людини
- •1.2.2 Риси самоактуалізації Абрахама Маслоу
- •1.3.Диспозиційна теорія особистсті
- •1.3.1.Структурна теорія рис особистості р. Кеттелла
- •1.3.2.Теорія типів особистості г. Айзенка
- •1.3.3.Диспозиційна теорія особистості г. Оллпорта
1.2.Гуманістичні теорії особистості
Гуманістична теорія – це теорія, яка визнає своїм предметом особистість як унікальну цілісну систему, яка являє собою не щось задане, а відкриту можливість самоактуалізації, яка базується на вірі в можливості розквіту кожної людини, якщо створити для неї умови, що дозволять їй самій обирати свою долю і спрямовувати її.
Гуманістична психологія розглядає особистість не як дисгармонічну істоту, обтяжену проблемами, комплексами і приречену на трагічне існування у ворожому і відчуженому світі, а як на істоту гармонічну. Вона вивчає здорові, гармонічні особистості, які досягли вершини особистісного розвитку, вершини “самоактуалізації” особистості і для яких є характерною орінтованість на майбутнє, вільна реалізація своїх можливостей, віра у себе і можливість досягнення “ідеального Я”.
Представниками цієї теорії були Карл Роджерс,Абрахам Маслоу та ін.
1.2.1. Карл Роджерс. Потреба в увазі, безумовній увазі. Риси повноцінно функціонуючої людини
Кожна людина хоче, щоб її любили і розуміли інші. Це потреба універсальна, тобто потреба у позитивній увазі. Вона вперше виникає як потреба дитини у любові та піклуванні, а згодом проявляє себе у задоволені людини, коли її схвалюють інші, і фрустрації, коли нею незадоволені. (К.Роджерс) .
Безумовну ж позитивну увагу можна отримати незалежно від того, яку поведінку демонструє людина. Такий вид уваги дозволяє людині розвиватися, щоб стати повноцінно функціонуючою.
Карл Роджерс виділив такі риси повноціннофункціонуючої людини.
Відкритість переживанню - це здатність слухати себе, відчувати всю сферу вісцеральних, сенсорних, емоційних та когнітивних переживань у собі, не відчуваючи загрози.
Екзистенційний спосіб життя – це тенденція жити повноцінно та насичено у кожний момент існівання, так щоб кожне переживання сприймалося як свіже та унікальне, відмінне від того, щоб було раніше.
Організмічна довіра – це здатність покладатися на наші внутрішні переживання, відчуття як на основу прийняття важливих рішень.
Емпірична свобода – це суб’єктивне відчуття, що можна жити вільно, як бажаєш(«Я один відповідальний за свої дії та наслідки»)
Креативність – це характеристика повноцінно функціонуючої людини, здатної продукувати унікальні ідеї, результати, способи розв’язання проблем.
1.2.2 Риси самоактуалізації Абрахама Маслоу
А Маслоу досліджував проблеми особистісного росту і розвитку. Центральним поняттям гуманістичної психології є самоактуалізація.
Теорія самоактуалізації – це гуманістична теорія особистості, в якій розглядається основні потреби та риси здорової, творчої, самоактуалізованої особистості. (А.Маслоу)
Характеристики які властиві усім самоактуалізованим людям:
Ефективне сприймання реальності і комфортні взаємини з реальністю.
Прийняття себе та інших.
Спонтанність, простота, природність.
Служіння (зосередженість на завданні, а не на собі)
Відстороненість; потреба в самотності.
Автономність, незалежність від культури і середовища, воля і активність.
Свіжий погляд на речі.
Містичні переживання і вищі переживання.
Почуття спільності.
Міжособистісні стосунки
Демократичність
Вміння відрізняти засібів мети, добра від зла.
Філософське почуття гумору.
Креативність .
Творчість, що самоактуалізується.
А.Маслоу описує вісім шляхів самоактуалізації індивіда:
1. Повне і самовіддане переживання життєвої ситуації з підвищеною усвідомлюваністю та інтересом.
2. Прагнення до особистісного росту в кожному життєвому виборі, навіть якщо це пов'язано з ризиком, насамперед з ризиком виявитися в невідомому.
3. Ставати реальним, існувати фактично, а не лише в потенціалі.
4. Чесність і прийняття відповідальності за свої дії. Відповіді на питання, що виникають, необхідно шукати в собі.
5. Розвиток здатності «кращого життєвого вибору», уміння вірити своїм судженням та інтуїції, діяти відповідно до них.
6. Розвиток своїх потенційних можливостей.
7. Прагнення до «піку переживань», коли ми повніше усвідомлюємо світ і себе, думаємо, діємо і відчуваємо ясно і точно.
8. Виявлення своїх «захистів» і робота по відмові від них.