1. Індивідуальна психологія а. Адлера. Почуття неповноцінності

Індивідуальна психологія розглядає життя людини як цілісність, звертаючи увагу на кожен рух і імпульс, її реакцію.

Індивідуальна психологія – це теорія особистості, в якій підкреслюється унікальність кожного індивіда і тих процесів, зо допомогою яких люди долають свої недоліки і прагнуть до досягнення життєвих цілей(А. Адлер)

Згідно А. Адлеру, людина - це перш за все свідома істота, яка сама себе визначає в житті за допомогою свободи вибору, сенсу життя і прагнення до самореалізації.

Індивідуальна психологія наполягає на тому, що ключ до розуміння як індивідуальних, так і масових проблем варто шукати в почутті неповноцінності і його наслідках. Сьогодні це визнали правильним усі напрямки психології і психіатрії. Відповідно до наших поглядів , будь – який історичний факт, будь – яка фраза культурного розвитку являє собою часом успішну, а часом і марну спробу позбутися від почуття неповноцінності в індивіда чи в колективу; саме ця мета ховається за установками як окремих людей, так і груп. Велич і ціннісність визначаються лише за такими вчинками і подіями , які пронизані почуттям спільності і ведуть до блага усіх. Його нестача, яка завжди вказує на сильне почуття неповноцінності, є причиною неврозів або злочинів в індивідуальному плані і штовхає групи і націїї в безодню самознищення. Почуття неповноцінності виникає в дитинстві є в майбутньому основою для боротьби за перевагу, доскональність.

2. Типи особистості та потреби за к. Хорні

Карен Хорні, яка приклала багато зусиль для ґрунтовної реконструкції фрейдівської психоаналітичної теорії, виділила наступні три головні поведінкові стратегії спілкування:

1) орієнтація до людей – це стратегія оптимізації міжособистісних стосунків, націлена на співпадання з базовою тривогою через надмірну залежність від інших людей.(поступливий тип)

2) орієнтація від людей -  це стратегія оптимізації міжособистісних стосунків, націлена на співпадання з базовою тривогою через емоційну відособленість від інших людей.(відособлений тип)

3)орієнтація проти міжособистісних стосунків, націлена на співпадання з базовою тривогою через домінування і експлуатацію інших людей (ворожий тип)

3. Екзистенційні потреби людини за е. Фроммом. Стратегії втечі від свободи

Ерік Фромм стверджував, що наша поведінка так як і поведінка тварин мотивується такими фізіологічними потребами, як голод, секс, безпека і т. д., але їх задоволення не призводить до вирішення людської дилеми. Лише специфічні екзистенційні потреби, властиві тільки людині, можуть підштовхнути нас на шлях єднання з природою.

І він виділив такі екзистенційні потреби:

1. Потреба в установленні зв’язку – це прагнення турбуватися про когось, нести за когось відповідальність, працювати і жити пліч-о-пліч.

2. Потреба в подоланні – це прагнення людини подолати в собі тваринну природу, щоб стати активною та творчою особистістю.

3. Потреба в коренях – це екзистенційна людська потреба бути невід’ємною часткою соціального світу, відчувати свою незалежність до нього.

4. Потреба в ідентичності – це прагнення бути несхожим на інших і усвідомлювати свою сутність.

5. Потреба в систем і поглядів і цінностей – це стабільна та стійка опора для пояснення оточуючого світу.

Таким чином люди намагаються втекти від свободи різними шляхами. Так, Фромм описав кілька стратегій, що використовуються людьми, щоб «втекти від свободи».

Авторитаризим – це тенденція зєднати себе з кимось або чимось зовнішнім, щоб отримати сулу, втраченим індивідуальним «Я», який проявляєтьсяв садистських(домінування і контроль над іншими), та мозохістських(надмірна залежність, підкореність та безпомічність у стосунках з оточуючими) тенденціях.Деструктивність – це прагнення подолати почуття неповноцінності, значующих та підкорюючих інших.