2. Основні уміння та навички мовлення.

При навчанні англійської мови в школі слід притримуватись послідовності від мовлення до мови, іншими словами, навчати системи мови через мовлення в процесі організованого ціле направленого спілкування. Навчальний процес з іноземної мови – процес формування, удосконалення, автоматизації, активізації мовних навичок і мовленнєвих умінь.

Навичку визначають як "психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психологічної енергії". Термін "навичка" відбиває сам факт призвичаєності до певної дії, яка завдяки цьому виконується автоматизовано, без істотної участі свідомості в її регулюванні. У процесі навчання іноземної мови мовленнєві дії учнів мають бути доведені "до оптимального рівня досконалості" (І.О. Зимня), що забезпечує спрямованість уваги людини при здійсненні МД лише на зміст свого висловлювання чи того повідомлення, яке вона сприймає на слух або читає.

Щоб досягти "рівня навички", мовленнєва дія має набути таких якостей як автоматизованість (виконання мовленнєвих дій з належною точністю і швидкістю, цілісно і повно), стійкість (сталість мовленнєвої дії, її стійкість до негативного впливу інших автоматизованих дій), гнучкість (як здатність включатися в нові ситуації та як здатність функціонувати на новому мовленнєвому матеріалі), відсутність спрямованості свідомості на форму виконання, відсутність напруження і швидкої втомлюваності. Навички – це фундамент, на якому будуються вміння.

Види навичок: 1) фонетичні – навчання артикулювання, інтонування, сприйняття та розпізнавання звуків та звукосполучень; 2) лексичні – опанування нової певної кількості слів (лексики); 3) граматичні – засвоєння граматичних явищ іноземної мови; 4) морфологічні – це знання про склад слова і частини мови (успішно утворювати слова за допомогою суфіксів, префіксів); 5) синтаксичні – знання про будову речень і їх види; 6) орфографічні – засвоєння написання слів за правилами орфографії; 7) графічні – засвоєння особливостей написання іноземних букв; 8) каліграфічні – чітке і гарне написання букв.

Етапи формування мовленнєвої навички:

І. Орієнтовно-підготовчий (ознайомлення з новим мовним матеріалом, виконання мовленнєвих та мовних дій за зразком або правилом).

ІІ. Стереотипно-ситуативний (автоматизація мовленнєвих дій в аналогічних ситуаціях мовлення на рівні фрази/речення).

ІІІ. Варіююче-ситуативний (автоматизація мовленнєвих дій у варіативних ситуаціях мовлення на рівні понадфразової єдності).

Фази формування навичок та вмінь:

І. Етап формування власне навичок

ІІ. Етап удосконалення навичок та розвитку умінь

ІІІ. Етап формування власне умінь

Об’єктивні показники сформованості навички:

1) зовнішні критерії:а) правильність і якість виконання; б) швидкість виконання окремих операцій (не менше ніж у рідній мові);

2) внутрішні критерії: а) відсутність спрямування свідомості для виконання дії; б) відсутність психологічного напруження; в) редукованість дії.

Всі ці зовнішні і внутрішні критерії об’єднує якість і час.

Уміння (мовленнєве) – це здатність свідомо управляти навиками, виконувати відповідний вид мовленнєвої діяльності на основі міцно сформованих навиків.

Характеристики/якості мовленнєвих умінь:

• цілеспрямованість – здійснення впливу на співрозмовника, виконання певної задачі спілкування; продуктивність (творчість) – створення нового продукту, якого досі не було в мовленнєвому досвіді учня;

• динамічність – здатність учня до переносу у нові ситуації спілкування;

• самостійність – самостійне програмування учнем свого мовлення і його реалізація без опор та використання рідної мови;

• свідомість; комплексність та мовна оснащеність.

Навик може бути елементарним, а вміння обов’язково комплексним. Навик – фіксована величина, вміння – динамічна. Рівень сформованості вміння не має меж, а навик має.