1 Сперма — зваж сперматозоїдів у рідкому секреті насінних пухирців, передміхурових у куперовых залоз.

191

Парні яєчники самок завжди лежать у порожнині тіла й прикріплені до спинної стінки черевної порожнини брижами. Розмір яєчників помітно менше, ніж в інших хребетних. Парні яйцепроводи, гомологичные мюллеровым каналам, відкриваються в порожнину тіла біля яєчників лійками, вистеленими миготливим епітелієм. Верхній тонкий і звитої відділ яйцепроводу називають фаллопиевой трубою (мал. 104), а нижній - розширений, з мускульними стінками - маткою. У клоакові матки відкриваються в сечостатевий синус клоаки; в інших ссавців клоака зникає. У сумчастих нижні частини яйцепроводів перетворяться в парні піхви, що іноді зростаються кінцями й піхви, що відкриваються в переддень (сечостатевий синус). У плацентарних ссавців нижні ділянки яйцепроводів зливаються в непарну піхву (vagina). Якщо кожна матка відкривається в піхву самостійним отвором, неї називають подвійний (багато гризунів, слони й ін.); при двураздельной матне права й ліва матна зростаються кінцями й відкриваються в піхву загальним отвором (гризуни, деякі хижаки, свині), а при дворогої - зростаються приблизно наполовину своєї довжини (комахоїдні, хижі, копитні, китоподібні). У частини рукокрылых і приматів права й ліва матки зливаються в єдину просту матну, у яку відкриваються права й ліва фаллопиевы труби (мал. 104).

Піхва переходить у короткий розширений сечостатевий синус (переддень піхви), у який відкривається й протока сечового міхура. У стінці передодня піхви розташований що має пещеристые тіла невеликий виріст - клітор, гомологичный совокупительному органу самців. Переддень піхви відкривається назовні щелевидным сечостатевим отвором, оточеним складками шкіри - половими губами. Розташовані тут шкірні залози виділяють пахучий секрет.

Яйцеві клітини - оогонии - утворяться в яєчниках із зачаткового епітелію; вони ростуть і перетворюються в ооциты; кожен ооцит оточується фолікулярними клітинами, образуя первинний фолікул. Вчасно розмноження ооцит починає рости, накопичуючи жовток, а його оболонка розростається й між нею і яйцеклеткой-ооцитом утвориться заповнене рідиною простір. Фолікул перетворюється в граафов пухирець, що видається на поверхні яєчника (мал. 105). Потім оболонка пухирця лопається, і яйцеклітина випадає в порожнину тіла (відбувається овуляція), звідки переходить у фаллопиеву трубу, де й запліднюється. рубець, Що Утворився на поверхні яєчника, заповнюється кров'яним згустком, що незабаром проростає лютеиновыми клітинами, що містять жовтий пігмент і наділені гормональні функції. Так у яєчнику утвориться жовте тіло, що виділяє гормон прогестерон. При заплідненні яйцеклітини й настанні вагітності жовте тіло розвивається, а прогестерон стимулює імплантацію зародка в стінку матки, одночасно затримуючи утворення- нових графовых пухирців й овуляцію до закінчення вагітності.

Оболонки зародка, що розвивається, сумчастих ссавців лише прилягають до стінки матки, викликаючи частковий гистолиз її по­

: Ооцит :ядра

Ріст фотшула

ГраафоЗ пщырек

Фолікулярна рідина

I Розрив пузырька-оВцляция

Яйцеклітина

Ріст жовтого тепа

Пютеинрзь/е клітини

: Рубцойая тпань

Рис. 105. Схема розвитку граафова пухирця и' утворення жовтого тіла

в ерхностных шарів. У частини видів утвориться зачаток зародкової частини плаценти шляхом зрощення зовнішньої стінки аллантоиса з рє-трояндою, але без утворення ворсинок, що проникають у товщу стінок матки. Харчування зародка забезпечується за рахунок жовтка яйця й секреторних виділень клітин стінки матки. У плацентарних ссавців виникає дійсна плацента: ділянки, що зростаються, серо-зы й зовнішньої стінки аллантоиса утворять хоріон (зародкову частину плаценти), вирости (ворсинки) якого впроваджуються в стінку матки, у цьому місці що розпушується й утворить материнську частину плаценти. При цьому підсилюється гистолиз тканин матки, і кровоносні судини зародка приходять у більше тісне зіткнення із судинами материнського організму. Це поліпшує харчування зародка за рахунок речовин, крові матері (гемотрофное харчування). Утворення плаценти називається імплантацією зародка. Плацента може мати різну будову: неї називають дифузійною, коли ворсинки розміщені рівномірно по всьому хоріоні, або часточкової, коли вони зібрані в окремі групи, або дискоидальной, коли ворсинки зосереджені в одному місці, образуя диск, і т.д. Ступінь зв'язаності зародкової й материнської плацент неоднакова й за цією ознакою розрізняють що відпадає й не відпадає плаценти. У першому випадку зв'язок настільки глибокий, що при пологах частина стінки матки відривається й виводиться назовні в складі посліду.

Дитинчата в одних видів ссавців народжуються безпомічними, а в інших - здатні до активних дій. Новонароджені сумчасті особливо крейди, недорозвинені й доношуються в спеціальних сумках^ Тому в сумчастих тривалість вагітності невелика: опосум - 12 днів, гігантський кенгуру - 38-40 днів. Чим більше розміри тварини, тим, звичайно, триваліше період вагітності. Залежить він і від екології виду. Комахоїдні народять недорозвинених дитинчат після 13-19 днів вагітності; у той же час у кажанів народжуються більше самостійні дитинчата, вагітність триває 54-73 дня; у тварин, що приносять дитинчат у норах" з теплими гніздами, вагітність нетривала (будинкова миша - 18 днів, сіра полівка - 16-23, ондатра - 25-26 днів); більше вона у великих норников - бабаків (30-40 днів) і у білок, що гніздяться на деревах (35-40 днів). У звірів, що не мають добре влаштованих притулків, вагітність триваліше: у нутрії близько 130, леопарда 120, бурого ведмедя 200 днів. Найбільш тривала вагітність тварин, дитинчата яких відразу ж після народження випливають за матір'ю: у копитних 150 (свині) - 290 (быки) днів; у дворогого носорога 530-550, у слонів більше 600 днів; велика вона в ластоногих (морж 200 днів) і китоподібних (270-365 Днів).

Іноді вагітність подовжується латентним, періодом, що коли почав розвиватися зародок на якийсь час припиняє розвиток. Така діапауза дозволяє пристосувати пологи до сприятливого періоду. Вона встановлена для так званих диэстральных видів, тобто имеющих два періоди полової активності. Так, у борсука перша тічка відбувається в липні-серпні, а друга — у жовтні. Запліднені в липні яйця перебувають у спокої до глибокої осені, а запліднені в жовтні розвиваються без діапаузи; дитинчата народжуються навесні. У горностая запліднені під час весняної тічки самки приносять виводки через два місяці, а покриті в серпні— вересні — тільки через 8—9 місяців. У козулі запліднені в першу тічку (серпень^-серпень-липень-серпень) яйця розвиваються уповільнено до грудня, а запліднені при осінній тічці (грудень^-грудень-листопад-грудень) у розвитку затримки не мають. У куниць і соболя дійсна тічка доводиться на середину - кінець літа, а друга (помилкова) тічка на початку весни пов'язана з імплантацією диапаузировавших яєць (пологи навесні).

Скорость постнатального (після народження) розвитку ссавців на перших стадіях пов'язана зі складом молока, яким годує дитинчати мати. Молоко ссавців містить всі необхідні для розвитку дитинчати речовини: білки, жири, вуглеводи, вітаміни й солі. Швидкість розвитку тим вище, чим більше в молоці білків і жирів (табл. 4).

Таблиця 4. Залежність швидкості розвитку дитинчати від складу молока