26. Лідерство в міжнародному контексті. Європейський стиль лідерства. Японський стиль. Північноамериканська модель керівництва. Порівняльний аналіз різних типів керівництва. Керівництво в країнах Центральної Європи, країнах, що розвиваються.

Лідерство – це соціально-психологічний процес в колективі чи групі, побудований на випливі особистого авторитету людини на поведінку їх членів

Лідерство (англ. leader — провідник, ведучий, керівник) виявляється у вмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитися, «вдихнути» в них необхідну для цього енергію.

Підход запропонований Дж. Коллінзом при дослідженні лідерів світового бізнесу кінця ХХ ст. включає такі п’ять рівнів менеджерів: високопрофесійний співробітник, цінний член команди, компетентний менеджер, ефективний керівник, керівник п’ятого рівня. Саме керівники п’ятого рівня забезпечують винятково високі і довгострокові успіхи міжнародних корпорацій завдяки тому, що реалізуються не через власний успіх у кар’єрі, а через найвищу мету — створення компанії світової досконалості.

Для розуміння міжнародних аспектів лідерства важливо спиратись на численні дослідження стилю діяльності менеджерів різних країн. Зокрема, М. Хеєр, Е. Гіселі та Л. Портер вивчали діяльність 3641 менеджера з 14 країн і виявили чотири основних аспекти лідерства:

1. Здатність до лідерства та ініціативи. При цьому лідеру доводиться або вірити в уподобання підлеглих щодо адміністрування при їх невеликих амбіціях (теорія «Х»), або сподіватись на їхню ініціативу, яка притаманна більшості працівників як природна риса, і здібності (теорія «Y»).

2. Обмін інформацією і цілями.

3. Участь.

4. Внутрішній контроль.

Основні моделі виконавчих директорів (лідерів) міжнародної компанії:

Американська модель:

o отримання вищої освіти;

o незначний досвід практичної роботи;

o вища управлінська підготовка до початку кар'єри в університетських школах бізнесу та отримання ступеня магістра ділової адміністрації (МДА);

o ділова кар'єра відповідно до запрошень корпорації та шкіл бізнесу після отримання ступеня МДА.

2. Європейська модель:

o отримання вищої освіти;

o набуття управлінських знань і навичок на основі практичної роботи на керівних посадах;

o систематизація і вдосконалення навичок керівної роботи в процесі перепідготовки та підвищення кваліфікації в провідних університетських школах бізнесу.

3. Японська модель:

o отримання вищої освіти;

o конкурсний набір на роботу до корпорації;

o кар'єра фахівця з висування на керівну роботу;

o багатоетапна ротація у поєднанні з перепідготовкою та підвищенням кваліфікації в корпоративних навчальних центрах.

Порівняльний аналіз різних стилів (типів) керівництва.

Параметри взаємодії керівників з підлеглими	Стилі керівництва
	авторитарний	демократичний	ліберальний
1. Прийоми прийняття рішення	Одноосібно вирішує питання	Перед прийняттям рішення радиться з підлеглими		Чекає вказівок від керівництва чи рішення наради
2. Спосіб доведення рішення до виконавців	Наказує, розпоряджається, командує	Пропонує, просить		Просить
3. Розподіл відповідальності	Бере на себе чи перекладає на підлеглих	Розподіляє відповідальність відповідно до переданих повноважень		Знімає з себе будь-яку відповідальність
4. Ставлення до ініціативи	Придушує	Заохочує, використовує в інтересах справи		Віддає ініціативу в руки підлеглих
5. Ставлення до підбору кадрів	Боїться кваліфікованих працівників	Підбирає кваліфікованих працівників		Підбором кадрів не займається
6. Ставлення до браку власних знань	Все знає - все вміє	Постійно підвищує свою кваліфікацію, враховує критику		Поповнює свої знання і заохочує цю рису у підлеглих
7. Стиль спілкування	Тримає дистанцію, нетовариський	Дружньо налаштований, любить спілкування		Боїться спілкування, спілкується з підлеглими тільки з їх ініціативи
8. Характер відносин з підлеглими	Диктується настроєм	Рівна манера поведінки, постійний самоконтроль		М'який, покладистий
9. Ставлення до дисципліни	Прихильник формальної твердої дисципліни	Прихильник розумної дисципліни, здійснює диференційований підхід до людей		Вимагає формальної дисципліни
10. Ставлення до методу морального впливу на підлеглих	Вважає покарання основним методом стимулювання. Заохочує тільки у свята	Використовує різні види стимулів, не завжди орієнтуючись на свята		Діє приблизно так само, як і демократ

27. Сутність та особливості процесу контролю в міжнародних корпораціях і його значення

Контроль (від латинської мови conirole - перевірка) - це особливий вид діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні за процесом управління та на його оцінці.

Як функція управління, контроль - це управлінська діяльність, завдання якої полягає в кількісній та якісній оцінці та обліку результатів роботи організації . В цьому контексті контроль встановлює міру відповідності (факту, планові чи нормі), тобто має інформаційний, оціночний аспект.

Контролю складається з:

• установлення стандартів;

• оцінки виконання;

– коригування..

Коли організація здійснює свій бізнес на міжнародному рівні, функція контролю набуває додаткового ступеня складності. Менеджери повинні не лише встановлювати стандарти, вимірювати результативність і здійснювати коригуючі дії для свого бізнесу в країні базування, а й провадити аналогічні операції для бізнесу на міжнародному рівні. Очевидно, що чим глобальніший цей бізнес, тим складніше здійснювати функцію контролю.

До нефінансових характеристик, які підлягають контролю, належать частка продукції фірми на ринку, продуктивність праці, імідж фірми в країні і в суспільстві, моральний рівень співробітників, взаємовідносини з профспілками і відносини з урядом приймаючої країни.

Три основні вимоги до контролю в міжнародних компаніях:

- стандарти МНК повинні враховувати як загальнокорпоративні цілі, так і місцеві умови.

- інформація звітів, повинна віддзеркалювати не лише поточне виконання, а й встановлені стандарти.

- управлінські дії щодо коригування відхилень є заключним роком функції контролю.

Проблеми контролю в МНК:

- цілі зовнішньоекономічних операцій конфліктують із загальнокорпоративними цілями;

- цілі партнерів СП суперечать корпоративному менеджменту;

- досвід і компетенція в плануванні дуже різняться в різних зарубіжних відділеннях;

- філософська природа конфліктів відносно цілей і політика зарубіжних операцій в основному пов'язані з культурними відмінностями між менеджерами країни походження і країни-господаря.