1.Статистика чисельності і розміщення населення

Завдання статистики населення – це облік, аналіз вивчення і характеристика чисельності і розміщення населення, статевого, сімейного і вікового складу населення, соціальної структури населення, національного складу населення, руху населення та ін.

Облік населення здійснюється по населених пунктах при цьому чисельність встановлюється на визначений момент часу. Дата перепису називається критичним моментом. При обліку населення на визначену дату в межах кожного населеного пункту визначається постійне і наявне населення, а також тимчасово проживаюче і тимчасово відсутнє. До постійного населення відносять особи що проживають в даному населеному пункті незалежно від їх місцезнаходження на дату обліку. До наявного відносять осіб, які фактично знаходяться в даному населеному пункті на момент обліку незалежно від їх постійного місце проживання. До тимчасового відносять особи, що мають постійне місце проживання в іншому населеному пункті знаходяться на території даного пункту не більше визначеного часу. До тимчасово відсутнього, що враховується як постійне відносять особи які вибули за межі цього населеного пункту при умові що їх відсутність не перевищує визначений термін.

Постійне населення = наявне – тимчасово проживаюче + тимчасово відсутнє

05.12.2001 року на Україні проживало 48 млн 457 тис осіб наявного населення.

На Закарпатті – 1 млн 258 тис

Україна: міське населення – 67, 2% сільське – 32,8%

Закарпаття: міське – 37% сільське – 63%

Статистика статевого, сімейного і вікового складу населення.

Статевий склад населення характеризується абсолютними даними про чисельність чоловіків і жінок. На Україні станом на 5.12.01 чоловіків було 46,3%, а жінок 53,7%. На Закарпатті – чоловіків- 48%, жінок- 52%.

Сімейний склад населення характеризується даними про кількість осіб які вступили в шлюб. По Укр. – 23,7млн. осіб.

Віковий склад населення. По Україні на 2001р. :

• від народж. до 9р. – 9,4%

• 10 – 19р. – 15,2%

• 20 – 29р. – 14,3%

• 30 - 39р. – 13,7%

• 40 – 49р. – 15,1%

• 50 – 59р. – 10,9%

• 60 - 69р. – 11,4%

• 70 – 79р. – 7,8%

• 80 і старше – 2,2%

Вік молодший за працездатний (до 16) – 18,1%

Працездатний вік (до 65) – 58%

Старші за працездатний вік (від 65) – 23,9%

3. Статистика національного складу

За даними 05.12.2001р. на Україні проживало більше 130 національностей і народностей:

Українці – 77,8%

Росіяни – 17,3%

Євреї – 0,2%

Всі інші – менше 1%

4.Статистика руху населення

Рух населення характеризується абсолютними і відносними показниками.

До абсолютних:

1. кількість народжених

2. померлих

3. природних приріст

4. механічний приріст

5. загальний приріст (сума природного і механічного)

6. кількість зареєстрованих шлюбів

7. кількість зареєстрованих розлучень.

Відносні показники: відповідні коефіцієнти, які можуть розраховуватись як для всього населення, і їх називають загальними коефіцієнтами, так і для коефіцієнтів що розраховуються для окремих груп.

Коефіціент народжуваності:

Кнар =N/Ś * 1000 (у проміле)

N – кількість народжених

Ś – середня чисельність населення

Коефіціент смертності:

Ксм=M/ Ś * 1000

M – кількість померлих

Коефіціент дитячої смертності:

Ксм=M1/(⅓ Śо+ ⅔ Ś1) *1000

M1 – кількість що померли у даному році у віці до 1 року

Śо - кількість що народились у минулому році

Ś1 - кількість що народились у цьому році

Коефіціент природного приросту:

К= (N-M)/ Ś

Коефіціент механічного приросту:

К=(P-V)/ Ś

Коефіціент загального приросту = Кмеханічного приросту + Кприродного приросту

Коефіціент шлюбу визначається діленням кількості зареєстрованих шлюбів на середню чисельність населення і множиться на 1000.

Коефіціент розлучень визначається діленням кількості зареєстрованих розлучень на середню чисельність населення і множиться на 1000.

Коефіціент життєвості (Бобровського): ділиться кількість народжених на кількість померлих.

Нац. багатство. Класиф. нац. багатства і прир. ресурсів.

Нац. багатство – сукупність створених і нагромаджених в країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, в-чого досвіду майстерності, творчого обдарування населення, а також прир. ресурси.

Класиф. нац. багатства нашої країни:

1)матеріальні засоби(це природні ресурси(ті, що використовуються і ті, що не використовуються) і нац. майно(осн. засоби,матеріальні оборотні засоби і майно населення));

2)фінансові засоби (дорогоцінні метали;готівка та рахунки в банку;страх.та ін.. фонди; ЦП).

На даний час загальноприйнятої класиф. прир. ресурсів немає,але рекомендують користуватися класифікацією за укрупненими групами:

1)земельні фонди;

2)багатства надр;

3)водні ресурси;

4)лісові ресурси;

5)гідроенергетичні ресурси.

У кожній з цих укрупнених груп складаються баланси прир. ресурсів.

Заг. схема балансу прир. ресурсів:

1)наявність на поч. року;

2)зб. протягом року;

3)зм. протягом року;

4)наявність на кін року.

Класифікація Осн. засобів.

Положення (стандарт) БО №7 «Осн. засоби»:

Осн. засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі в-ва або постачання товарів, надання послуг, здання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соц-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року(або операційного чиклу якщо він довший за 1 рік).

Для того, щоб можна було проводити економіко-статистичний аналіз осн. засобів, їх облік, планування, визначати показники стану і використання осн. засобів та ін..необхідна їх класифікація.

І розділ – Осн. засоби :

1)земельні ділянки;

2)капітальні витрати на поліпшення земель;

3)будинки, споруди та передавальні пристрої;

4)машини та обладнання;

5)транспортні засоби;

6)інструменти, прилади, інвентар (меблі);

7)робоча і продуктивна худоба;

8)багаторічні насадження;

9)інші осн. засоби.

ІІ розділ – Інші необоротні матеріальні активи:

1)бібліотечні фонди;

2)малоцінні необоротні матеріальні активи;

3)тимчас.(нетитульні) споруди;

4)прип. ресурси;

5)інвентарна тара;

6)предмети прокату;

7)інші необоротні матеріальні активи.

Для кожного етапу розвитку економіки повинна визначатись оптимальна структура осн. засобів. При аналізі осн. засобів необхідно брати період не менше 5 років. Починаючи з 1970і по сьогоднішній день узагальнюючий показник використання осн. засобів зменшується.

Методи оцінки осн. засобів.

Є 3 види вартісної оцінки осн. засобів:

1)за первинною вартістю;

2)за відновною вартістю;

3)за залишковою вартістю.

Первинна вартість осн. засобів включає всі фактичні затрати, зв’язані з придбанням (будівництвом) осн. засобів, їх доставкою і монтажем.

Відновна вартість – це вартість відтворення осн. засобів в сучасних умовах, тобто в сучасних цінах. Відновну вартість одержують в рез переоцінки осн. засобів. І коли проведена переоцінка, то відновна вартість стає первинною вартістю.

Залишкова вартість (вартість за вирахуванням зносу) – її одержують відніманням від первинної вартості суми зносу осн. засобів.

Ліквідаційна вартість – та, яку одержують в рез реалізації осн засобів.