I.6. Форми управління

Управління здійснюється у двох основних формах: безпосередній і опосередкованій, власне управління і самоуправління.

Безпосереднє управління – це функціонально забезпечена дія­льність на правовій або неправовій, але делегованій основі. Голов­ною його ознакою є право на прийняття і організацію реалізації управлінського рішення.

Опосередковане управління – це участь суб’єкта і об’єкта управління у під­готовці, прийнятті й реалізації управлінського рішення. Формою опосередкованого управління є делегування суб’єктом управління прав, функцій, завдань управлінським установам або особам і присутність у нього права контролю за їхньою діяльністю.

В обох формах є елементи першої і другої. Наприклад, безпосе­реднє управління державного органу починається з делегування йо­му певних прав і обов’язків, а за об’єктом управління залишається право контролю за його діяльністю. Опосередковане управління може стати безпосереднім у формі самоуправління об’єкту на основі загальноприйнятих норм права у державі тощо.

Управління й самоуправління — це єдине загальноуправлінське явище.

В обох фор­мах є властивість, яка посилює або послаблює змістовий потенціал управління, іноді як неприйняття однієї з форм — це напруга інтересів, що відтворює (реалізує) та чи інша форма.

Форми управління залежать від суб’єкта і об’єкта управління, вони обумовлені організаційними формами установ, організацій, підприємств, відносно яких здійснюються управлінські відносини.

Суб’єктами структури можуть бути різні формування і на горизонтальних відносинах. Сучасні організаційні форми установ, організацій, підприємств представляють собою багатофункціональні структури, які виникають на основі інтеграції, внаслідок об’єднання капіталів підприємств, інвестиційних і кредитно-фінансових проектів, конкуренції, приватизації і демонополізації.

Сучасні учасники управлінського процесу можуть виступати у формі корпорацій, холдінгів, консорціумів, конгломерату, фінансово-промислової групи, картелю, сіндиката, треста, спільного підприємства. Вони можуть бути державними і недержавними формами власності, формуватися в якості акціонерних товариств, з притаманними їм організаційними формами управління.

Суб’єкти управління прийнято розрізняти і за організаційно-правовими формами. Вони поділяються на державні і недержавні комерційні, некомерційні, і організації, які не являються юридичними особами, вони можуть діяти на основі державної, приватної, комунальної і змішаних форм власності.

Органи внутрішніх справ являються виключно державними, в їх складі можуть діяти підрозділи місцевої міліції, які утримуються за рахунок бюджетів місцевого самоврядування.

Органи внутрішніх справ є органами державної виконавчої влади і, відповідно, форми управління в них носять безпосередній характер державного керування у відповідності з законами України та підзаконними актами Президента, Кабінету Міністрів, МВС України.

Форми управління здійснюються на стратегічному, оперативному (регіональному) та тактичному рівнях. На стратегічному рівні управління, виходячи із установок та вимог вищих органів державної влади, розробляються та приймаються найважливіші рішення за всіма напрямами організації функціонування та удосконалення системи органів внутрішніх справ. Виконання таких рішень забезпечується шляхом централізованого управління цією системою центральним апаратом Міністерства внутрішніх справ України.

Оперативний рівень характеризується повсякденним управлінням підлеглими органами та службами, що спрямований на здійснення установлень Верховної Ради України, Президента та Кабінету Міністрів України, місцевих органів влади, МВС України з урахуванням соціально-економічних, географічних, а також кримінологічних особливостей обслуговування регіонів. Даний рівень представляють Департаменти, Головні управління і управління МВС України в Автономній Республіці Крим, м. Київ, Київській області, в областях та транспортних магістралях, в м. Севастополь.

Тактичний рівень управління передбачає безпосереднє здійснення функцій в сфері охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю, забезпечення громадської безпеки, проведення в життя рішень вищестоящих органів управління. До вказаного рівня відносяться органи внутрішніх справ міст, районів та лінійних відділів внутрішніх справ транспортних магістралей¹¹.

Безумовно, що безпосередня і опосередкована форми управління доповнюють одна одну і на практиці тісно переплітаються.