VIII.7. Діяльність мвс України у сфері Європейської інтеграції

Європейський Союз (ЄС) бере свої витоки з 1951 року, коли шість країн (Бельгія, Франція, Італія, Люксембург, Нідерланди, ФРН) підписали у Парижі угоду про створення Європейської співдружності в галузі вугільної та сталеливарної промисловості. Ці ж країни в 1957 році підписали у Римі угоду про створення Європейської економічної співдружності, в 1968 році – починає діяти митний союз шести країн-змовників.

Європейський Союз розвивався за наступними етапами:

1973 рік – приєднання Великобританії, Данії, Ірландії;

1979 рік – впровадження Європейської валютної системи, перші вибори загальним голосуванням Європейського парламенту;

1981 рік – приєднання Греції;

1985 рік – підписання Шенгенської угоди про відміну паспортного та митного контролю на території низки європейських країн;

1986 рік – приєднання Іспанії та Португалії;

1992 рік – підписання Маастрихтської угоди про створення Економічного і валютного союзу;

1993 рік – Маастрихтська угода набирає чинності: формальне створення Європейського Союзу;

1995 рік – приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції;

2002 рік – перехід до єдиної валюти (євро);

2004 рік – приєднання Естонії, Кіпру, Латвії, Литви, Мальти, Польщі, Словаччини, Словенії, Угорщини, Чехії;

2007 рік – приєднання Болгарії та Румунії, підписання Лісабонської угоди.

Європейський Союз створив наступні організації:

А) адміністративні органи:

– Європейська рада;

– Рада Європейського Союзу;

– Європейський парламент;

– Європейська комісія.

Б) консультативні органи:

– Комітет з економічних і соціальних питань;

– Регіональний комітет.

В) Фінансові органи:

– Центральний Європейський банк;

– Європейський банк інвестицій.

Г) Судові та правоохоронні органи:

– Європейський суд;

– Європол (Європейська організація кримінальної поліції).

Україна почала будувати свої відносини з Європейським Союзом з грудня 1991 року. Цей процес розвивався за наступними етапами:

- 2 грудня 1991 р. - у своїй Декларації Євросоюз Україну підтримувати з ЄС відкритий і конструктивний діалог

- Жовтень 1993 р. - відкрито Представництво Комісії Європейських Співтовариств в Україні

- 14 червня 1994 р. - підписано Угоду про партнерство та співробітництво (УПС) між Україною, з одного боку, і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, з іншого боку (переговори щодо укладення УПС тривали з 23 березня 1993 року, Україна ратифікувала УПС 10 листопада 1994 року, УПС набула чинність 1 березня 1998 року, торговельні положення УПС почали діяти з 1 червня 1995 року на основі відповідної Тимчасової угоди)

- 24 березня 1995 р. - перше засідання Спільного комітету Україна – ЄС

- Липень 1995 р. - відкрито Представництво України при Європейських Співтовариствах (Європейському Союзі)

- Червень 1996 р. - ЄС визнав за Україною статус країни з перехідною економікою

- 5 вересня 1997 р. - перший саміт Україна – ЄС

- 1 березня 1998 р. - набуття чинності Угодою про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами і Україною

- 8-9 червня 1998 р. - перше засідання Ради з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом у рамках УПС

- 11 червня 1998 р. - президент України своїм Указом затвердив Стратегію інтеграції України до ЄС, якою визначаються пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року

- 16 жовтня 1998 р. - другий саміт Україна – ЄС, перший після набуття чинності УПС (відносини між Україною та ЄС визначено як "стратегічне партнерство", обговорено питання співробітництва у сфері зовнішньої і безпекової політики)

- 5 листопада 1998 р. - перше засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС в рамках УПС (засновано 6 галузевих підкомітетів: з питань торгівлі та інвестицій, фінансів, економіки та статистики; енергетики, ядерних питань і навколишнього природного середовища; митного і прикордонного співробітництва, боротьби з «відмиванням» коштів і наркобізнесом; транспорту, телекомунікацій, науки та технологій, освіти та навчання; вугілля, сталі, гірничої промисловості та сировинних матеріалів)

- Грудень 1998 р. - перше засідання Комітету парламентського співробітництва між Україною та ЄС в рамках УПС

- 10 грудня 1999 р. - Європейська Рада ухвалила Спільну стратегію ЄС щодо України (ССУ), спрямовану на зміцнення відносин "стратегічного партнерства" між Україною та ЄС (у документі відзначаються європейські прагнення України і вітається її проєвропейський вибір; ЄС підтвердив свої зобов'язання щодо підтримки політичних та економічних перетворень в Україні, які мають забезпечити подальше її наближення до ЄС)

- 15 вересня 2000 р. - четвертий саміт Україна – ЄС (українською стороною запропоновано реформування спільних органів Україна – ЄС, створених на основі УПС, а також інституціоналізацію відносин у сфері зовнішньої політики, безпеки, військового та військово-технічного співробітництва, а також юстиції та внутрішніх справ)

- 15 березня 2001 р. - Європейський Парламент (ЄП) ухвалив Резолюцію ЄП стосовно Спільної стратегії Європейського Союзу щодо України (визнається право України стати членом ЄС)

- 12 грудня 2001 р. - засідання Комітету з питань співробітництва Україна – ЄС, під час якого було схвалено План дій ЄС щодо України у галузі юстиції та внутрішніх справ, що дозволило вивести співробітництво у зазначеній сфері на якісно новий рівень

- 8 липня 2004 р. - восьмий саміт Україна – ЄС. Перший саміт після завершення найбільшої в історії ЄС хвилі розширення. У рамках саміту було підписано Угоду про участь України у Поліцейській місії ЄС у Македонії

- 21 лютого 2005 р. - спеціальне засідання Ради з питань співробітництва Україна – ЄС. Під час засідання схвалено План дій Україна – ЄС у рамках європейської політики сусідства. Кінцевою політичною метою ПД має стати укладення нової угоди з ЄС, яка повинна замінити чинну УПС після 2008 року.

- 17 травня 2005 р. - у контексті співробітництва рамках спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС починає діяти механізм приєднання України до заяв та виступів від імені ЄС з регіональних та міжнародних питань до моменту їхнього оприлюднення

- 13 червня 2005 р. - чергове засідання Ради з питань співробітництва Україна – ЄС. Підписані Угода про визначення загальної схеми участі України в операціях Європейського Союзу із врегулювання кризових ситуацій та рамкова Угода про безпекові процедури обміну інформацією з обмеженим доступом

- 1 грудня 2005 р. - розпочала діяльність Місія Європейської Комісії з надання допомоги у питаннях кордону Україні та Республіці Молдова

- 27 жовтня 2006 р. - десятий саміт Україна – ЄС. Парафовано Угоду про спрощення візового режиму та Угоду про реадмісію між Україною та ЄС.

- 6 лютого 2007 р. - засідання Україна – Трійка ЄС на рівні Міністрів закордонних справ. Офіційно оголошено про початок переговорів щодо нової посиленої угоди між Україною та ЄС

- 5 березня 2007 р. - перший раунд переговорів між Україною та ЄС щодо нової посиленої угоди

- 18 червня 2007 р. - одинадцяте засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС. Підписано угоди про спрощення видачі віз та про реадмісію

- 1 січня 2008 р. - набуття чинності угодами між Україною та ЄС про спрощення видачі віз та реадмісію.

Договірно-правову база відносин між Україною та ЕС складає Угода про партнерство та співробітництво (УПС), яка була підписана 16.06.1994 р. і набула чинності 01.03.1998 р. Термін дії угоди 10 років. 5 березня 2007 р. Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди, яка після Дванадцятого саміту Україна – ЄС 11 березня 2008 р. носить назву «Угода про асоціацію» між Україною та ЄС. На період до укладення Угоди про асоціацію щороку автоматично продовжується чинність УПС.

  Головними інститутами співробітництва є:

 - Саміт Україна-ЄС за участю Президента України та делегації ЄС у складі:

глави держави або глави уряду країни, що головує в ЄС,

Голови Європейської Комісії (ЄК), та

Високого Представника ЄС з питань спільної зовнішньої і безпекової політики.

- Рада з питань співробітництва за участю Прем’єр-міністра України та делегації ЄС у складі:

міністра закордонних справ країни, що головує в ЄС,

члена ЄК з питань зовнішніх зносин, та

Високого Представника ЄС з питань спільної зовнішньої і безпекової політики.

- Комітет та галузеві підкомітети з питань співробітництва;

- Комітет парламентського співробітництва.

Загалом, щорічно між Україною та ЄС відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.

Політичне співробітництво та діалог. Значний позитивний політичний вплив на розвиток відносин між Україною та ЄС мало розширення ЄС у 2004 році, завдяки якому до складу Євросоюзу увійшли безпосередні сусіди та традиційні партнери України, інтересам яких відповідає подальше наближення України до ЄС. Влітку 2004 року Європейський Союз започаткував реалізацію зовнішньополітичної ініціативи – "Європейська політика сусідства", яка охопила східне та південне коло сусідніх з ЄС країн. Усвідомлення неадекватності ЄПС та жорстка позиція України щодо її неприйнятності (передусім через її позиціонування як альтернативи політиці розширення) сприяли тому, що всередині ЄС почалися пошуки шляхів визначення для України нового статусу в стосунках з ЄС, про що свідчить ініційована навесні 2008 року Польщею та Швецією зовнішньополітична ініціатива „Східне партнерство”. 21 лютого 2005 р. підписано План дій Україна-ЄС, який став інструментом реалізації Європейської політики сусідства і визначав пріоритетні сфери двосторонньої співпраці з метою наближення України до ЄС. 11 березня 2008 р. під час Дванадцятого засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС схвалено Звіт про спільну оцінку прогресу реалізації Плану дій Україна-ЄС, в якому закріплено:

 - позитивну оцінку виконання Україною Плану дій Україна – ЄС;

- 23 додаткових пріоритети співробітництва у 2008 році, які реалізуються паралельно з невиконаними положеннями Плану дій Україна-ЄС. Під час підготовки згаданих пріоритетів стороною ЄС було враховано більшість зауважень та пропозицій, внесених українською стороною;

- домовленість про продовження терміну чинності Плану дій Україна-ЄС на рік;

- домовленість про підготовку нового практичного інструмента на заміну Плану дій Україна-ЄС з метою забезпечення підготовки до реалізації Угоди про асоціацію.

Україна та ЄС ведуть переговори про укладення Угоди про асоціацію на заміну Угоди про партнерство та співробітництво з березня 2007 року. Станом на кінець квітня 2009 року відбулося 11 раундів переговорів. За структурою Угода про асоціацію складатиметься з таких розділів: (і) преамбула; (іі) загальні цілі та принципи; (ііі) політичний діалог та реформи, політична асоціація, конвергенція у сфері зовнішньої і безпекової політики; (іv) юстиція, свобода та безпека; (v) економічне та секторальне співробітництво, розвиток людського потенціалу; (vі) поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі; (vіі) загальні, інституційні та прикінцеві положення.

Надання Україні перспективи членства в ЄС. Наразі ЄС не готовий надати чітку відповідь на запитання щодо визнання перспективи членства України в Євросоюзі, що пов’язується з складністю процесу внутрішніх трансформацій в ЄС та стриманою громадською думкою у державах-членах ЄС щодо перспектив розширення Союзу. У своїх документах Брюссель лише «визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір», «залишаючи відкритим будь-який майбутній розвиток відносин України та ЄС».

Співробітництво між Україною та ЄС  у сфері юстиції, свободи та безпеки. Основними документами, які регламентують співробітництво між Україною та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки, є План дій Україна – ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки (далі – План дій ЮСБ), затверджений 18 червня 2007 р. на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС, та План-графік його імплементації, затверджений на останньому засіданні Підкомітету № 6 «Юстиція, свобода та безпека» Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС (10 квітня 2008 р., м. Київ).

План дій ЮСБ та графік його імплементації охоплюють співробітництво по 15 ключових напрямах співробітництва у галузі юстиції, свободи та безпеки: міграція, притулок, управління кордонами, візи, безпека документів, боротьба з організованою злочинністю та тероризмом, боротьба з відмиванням грошей, включаючи протидію фінансуванню тероризму, боротьбу з торгівлею людьми, наркотиками, корупцією, правове співробітництво у цивільних та кримінальних справах, судочинство, співпрацю у питаннях забезпечення верховенства права та в галузі затримання та ув’язнення. Його повне виконання сприятиме створенню в Україні умов для входження в спільний європейський простір юстиції, свободи та безпеки і суттєво підсилить рівень взаємодії між Україною, ЄС та його країнами членами у зазначеній сфері.

Угода про спрощення оформлення віз. З метою належного правового забезпечення співробітництва у візовій сфері та з питань реадмісії 18 червня 2007 року між Україною та ЄС було підписано Угоду про спрощення оформлення віз та Угоду про реадмісію. В дію Угода вступить 1 січня 2010 року. Документ встановлює спрощений механізм видачі віз українським громадянам консульськими установами держав-членів ЄС у рамках шенгенського законодавства. Ключовими елементами угоди є положення про перспективу запровадження взаємного безвізового режиму, безвізовий режим для власників дипломатичних паспортів, видачу багаторазових віз (строком від 1 до 5 років) широкому колу громадян України (журналістам, спортсменам, учасникам наукових, культурних і мистецьких заходів), видачу безкоштовних віз для низки категорій осіб. Угода упорядковує перелік документів, що підтверджують мету поїздки, фіксує консульський збір за видачу візи на рівні 35 євро та 70 євро у термінових випадках, встановлює граничний строк розгляду візових документів та видачу візи 10 календарними днями. З метою моніторингу виконання положень було створено Спільний візовий комітет (СВК) Україна-ЄС. 

Угода про реадмісію осіб. У силу свого географічного розташування Україна перетворилася на один з основних транзитних каналів незаконної міграції до держав ЄС вихідців з країн Південно-Східної Азії, Афганістану, Пакистану, Індії та СНД.

Угода між Україною та ЄС про реадмісію осіб, ратифікована Верховною Радою України 15 січня 2008 р., регулює процедури, пов'язані з ідентифікацією та поверненням громадян України та третіх країн, осіб без громадянства, які потрапили або перебувають на території держав-членів ЄС нелегально. Нею передбачені звичайна і прискорена процедури реадмісії, визначаються документи, що підтверджують походження нелегального мігранта, встановлюються часові рамки виконання запитів щодо реадмісії. Принциповим в угоді є досягнення сторонами компромісу щодо встановлення дворічного перехідного періоду стосовно повернення в Україну мігрантів з третіх країн, що дасть додатковий час для створення відповідних інституційних спроможностей у сфері управління міграцією та зміцнення прикордонного контролю. Засідання реадмісійних комітетів відбуваються двічі на рік на ротаційній основі. Важливість для України Угоди про реадмісію осіб зумовлена необхідністю протидії нелегальній міграції аби не перетворити державу у «термінал або накопичував нелегальних мігрантів». У цьому контексті набуває актуальності питання підготовки українською стороною якісних проектів в галузі міграційного менеджменту та боротьби з нелегальними мігрантами; Євросоюз у свою чергу висловив готовність сприяти наданню Україні додаткової фінансової та технічної допомоги, спрямовану для цих потреб, що відображено в односторонній декларації ЄС як додатку до угоди про реадмісію. Наразі триває підготовка до укладання Імплементаційних протоколів між Україною та Євросоюзом з метою виконання положень Угоди, реалізація якої розпочнеться з 1 січня 2010 року.

Започаткування безвізового діалогу між Україною та Європейським Союзом. На виконання рішень  Дванадцятого саміту Україна – Європейський Союз 29 жовтня 2008 р. в Брюсселі було офіційно започатковано безвізовий діалог за участю Міністра закордонних справ України та Віце-Президента Європейської Комісії Ж. Барро. Метою цього діалогу є підготовка т.зв. «дорожньої карти», що міститиме передумови і критерії, виконання яких дозволить скасувати візовий режим з країнами ЄС. 30 жовтня 2008 р. відбувся перший раунд консультацій на рівні старших посадових осіб з метою обговорення критеріїв та умов запровадження безвізового режиму для українських громадян. За результатами консультацій досягнуто домовленості щодо визначення ключових напрямів діалогу та створення у цьому зв’язку чотирьох робочих груп (забезпечення безпеки документів, у т.ч. впровадження біометричних даних, боротьба із нелегальною міграцією, включаючи реадмісію, підтримка громадського порядку та безпеки, зовнішні зносини та забезпечення фундаментальних прав громадян на свободу пересування), які на основі порівняльного аналізу Шенгенського законодавства та норм законодавства України узгоджують відповідні пропозиції та рекомендації до проекту  т.зв. «дорожньої карти». 8-9 грудня 2008 р. в Україні відбулося перше засідання Робочої групи №1 на рівні експертів з безпеки документів та захисту біометричних даних, під час якого відбувся обмін інформацією щодо існуючих вимог законодавства ЄС та України стосовно виготовлення та видачі захищених документів.

  Двосторонні угоди між Україною та Польщею, Угорщиною, Словаччиною і Румунією про правила місцевого прикордонного руху для мешканців прикордонних районів. У 2007 році Україною було ініційовано переговорний процес з Польщею, Словаччиною та Угорщиною, а у 2008 з Румунією стосовно укладення двосторонніх угод про місцевий прикордонний рух, які передбачають спрощену процедуру перетину кордону мешканцями прикордонної зони. Переговорний процес з Угорщиною, Словаччиною та Польщею завершено. З 14.12.2007 р. відповідна угода діє з Угорщиною, а з 27.09.2008 р. – зі Словаччиною. Угода про правила місцевого прикордонного руху з Польщею була затверджена Кабінетом Міністрів України постановою від 25.02.2009 р. №139. Переговори з Румунією продовжуються.  

Співробітництво з Європолом, Євроюстом та Лісабонським моніторинговим Центром ЄС з питань наркотиків та наркотичної залежності. Укладення Угоди про стратегічне співробітництво МВС України з Європолом передбачено пунктом 15 Заходів щодо виконання у 2008 році Плану дій Україна-ЄС, затвердженого розпорядженням КМУ від 06.08.2008 р. №1072-р. Проект угоди між Україною та Європолом про стратегічне співробітництво опрацьовано українською стороною (МВС України) і надісланий до штаб-квартири Організації для розгляду та схвалення Радою Керуючих Європолу. Укладення Угоди з Європейською організацією поліції має на меті не лише удосконалення механізмів боротьби із міжнародною організованою злочинністю на міжнародному рівні, але й стане помітним внеском нашої держави у поглиблення практичної співпраці з європейськими інституціями. Разом з тим, Україні необхідно створити належну правову базу відповідно до чинних європейських стандартів у сфері захисту інформації про особу та створити на основі такої бази дієву систему захисту інформації, зокрема, персональних даних. Зокрема, йдеться про завершення процесу ратифікації Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу, а також підготовки Закону України «Про захист персональних даних», розроблений Міністерством юстиції України відповідно до рекомендацій європейської сторони.

  З метою розбудови співробітництва між Україною та Лісабонським моніторинговим Центром ЄС з питань наркотиків та наркотичної залежності (EMCDDA), українською стороною було розроблено і передано на розгляд Європейського Центру проект відповідного Меморандуму, який наразі погоджується. 

Одним з найбільш важливим напрямом діяльності України у сфері Європейської інтеграції є Загальнодержавна програма адаптації законодавства до законодавства Європейського Союзу (asquis communautaire), затверджена відповідним законом України від 18 березня 2004 року, який передбачає, що Кабінет Міністрів України і всі відомства зобов’язані:

– привести свої нормативно-правові акти у відповідність із законом;

– відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим законом;

– забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

– у проектах законів про Державний бюджет України на відповідний рік передбачати кошти на фінансування Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування.

Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України asquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір вступити до нього. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є приоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики.

Державна політика України щодо адаптації законодавства формується як складова частина правової реформи в Україні та спрямовується на забезпечення єдиних підходів до нормопроектування, обов’язкового врахування вимог законодавства Європейського Союзу під час нормопроектування, підготовки кваліфікованих спеціалістів, створення належних умов для інституціонального, науково-освітнього, нормопроектного, технічного, фінансового забезпечення процесу адаптації законодавства України.

В Україні створено основні політико-правові та організаційні засади адаптації законодавства.

Зокрема, Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року визначено пріоритетні сфери адаптації законодавства.

Спільною стратегією щодо України, схваленою Європейською Радою на Гельсінському саміті 11 грудня 1999 року, Європейський Союз підтримав процес економічних перетворень в Україні та поступового наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу у визначених пріоритетних сферах.

Указом Президента України від 11 червня 1998 року № 615, визначено основні положення зовнішньополітичної стратегії щодо інтеграції України в європейський правовий простір, мету та етапи адаптації законодавства, а указом Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072, визначено шляхи і темпи реалізації окремих пріоритетів, обумовлених ходом проведення економічних реформ та спрямованих на досягнення критеріїв, що випливають із цілей валютного, економічного та політичного союзу держав, членів Європейського Союзу і сформульовані Європейською Радою на Копенгагському самміті в червні 1993 року.

З метою координації діяльності органів державної влади з питань адаптації законодавства при Президентові України створено Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Кабінет Міністрів України запровадив єдину систему планування, координації та контролю нормотворчої діяльності і роботи органів виконавчої влади з адаптації законодавства, затвердив Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Крім того, Кабінет Міністрів України щороку розробляє і затверджує план роботи з адаптації законодавства, передбачаючи в проекті Державного бюджету України на відповідний рік видатки для фінансування заходів з його виконання.

Президент України в серпні 2002 року з метою реалізації стратегічних цілей державної політики щодо забезпечення входження України в європейський політичний, економічний, безпековий і правовий простір, організації передумов для набуття Україною членства в Європейському Союзі, підвищення ефективності координації і контролю за діяльністю органів влади у сфері європейської інтеграції створив Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.

На ялтинському самміті Україна – Європейський Союз 7 жовтня 2003 року досягнуте спільне розуміння, що одним із найбільш ефективних шляхів використання можливостей нинішнього розширення ЄС для України є інтенсифікація нею роботи у напрямі адаптації національного законодавства, норм і стандартів до відповідних норм ЄС. Європейський Союз підтвердив свою готовність продовжувати співробітництво і підтримку України у процесі адаптації законодавства.

Кабінет Міністрів України, починаючи з 2001 р. розробляє та затверджує щорічно План дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми.

Щорічно Міністерство юстиції України готує для Кабінету Міністрів України проект Плану роботи з адаптації законодавства на певний рік. До участі у його розробці залучається і Міністерство внутрішніх справ.

З метою правового регулювання міжнародної правоохоронної діяльності в сфері Європейської інтеграції та співробітництва з ЄС, Україна ратифікувала наступні нормативно-правові акти, укладені в рамках Ради Європи:

– Європейська конвенція про видачу 1957 року з додатковими протоколами 1957 та 1978 років;

– Європейська конвенція про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1959 року з додатковим протоколом 1978 року;

– Європейська конвенція про охорону археологічного спадкування 1969 року;

– Європейська конвенція про міжнародну силу рішень по кримінальним справам 1970 року;

– Європейська конвенція про передачу провадження про кримінальним справам 1972 року;

– Європейська конвенція про контроль за придбанням та зберіганням вогнепальної зброї приватними особами 1978 року;

– Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 1977 року;

– Європейська конвенція про компенсацію жертвам насильницьких злочинів 1983 року;

– Європейська конвенція про попередження насилля та хуліганської поведінки глядачів під проведення спортивних заходів, зокрема, футбольних матчів 1985 року;

– Конвенція про відмивання, виявлення, вилучення та конфіскацію доходів із злочинної діяльності 1990 року;

– Європейська конвенція проти корупції в контексті кримінального права 1999 року;

– Європейська конвенція проти корупції в контексті цивільного права 1999 року.

За результатами засідання «Україна – Трійка ЄС» , парламентських слухань у Верховній Раді України з Європейської інтеграції, Лондонської конференції 30 грудня 2002 року МВС України затвердило перспективний план дій Міністерства внутрішніх справ України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС.

Перспективний план дій містить заходи, що згруповані по окремих напрямках співробітництва з ЄС. Більша частина цих заходів закріплена у «Плані-графіку імплементації Плану дій ЄС в сфері юстиції та внутрішніх справ», а також передбачена у проекті розпорядження Кабінету Міністрів про План дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції до ЄС.

Метою складання цього плану є створення єдиного відомчого документу у сфері європейської інтеграції, який діятиме на перспективу та який відображатиме весь спектр діяльності МВС на європейському напрямку. Це співробітництво з ЄС та його органами, Радою Європи, субрегіональними європейськими організаціями, до яких входять держави-члени ЄС, держави-кандидати на вступ до ЄС: як-то Центрально-Європейською Ініціативою (ЦЄІ), Південно-Східною Європейською Ініціативою (ПСЄІ), недержавними міжнародними організаціями.

Передбачається, що цей документ буде переглядатися та уточнюватися кожний рік з урахуванням нових домовленостей та розширенням співробітництва з країнами-членами.

На основі цього плану розробляються річні плани заходів по напрямках діяльності структурних підрозділів МВС, визначаються у службах, що виконують заходи, відповідальні працівники. Методичне забезпечення та моніторинг виконання плану здійснює Департамент зв'язків із громадськістю та міжнародної діяльності.

Наказом Міністра внутрішніх справ України № 618 від 30 грудня 2002 року керівникам галузевих служб доручається призначити працівників, відповідальних за координацію заходів по виконанню Перспективного плану та здійснення співробітництва з ЄС. Кожні півроку щодо забезпечення уточнення Перспективного плану у відповідності з прийняттям в Україні нових нормативних документів та досягнення домовленостей у сфері європейської інтеграції, встановлювалась система контролю за виконанням плану.

Перспективний план, який нині знаходиться в стаді виконання, є невід’ємною частиною концепції європейської інтеграції України, який прийняла Верховна Рада України в березні 2004 року.

МВС України з метою розширення процесу інтеграції органів внутрішніх справ здійснило ряд організаційних заходів направлених на:

– запобігання та боротьбу з нелегальною міграцією;

– боротьбу з організованою злочинністю, корупцію, відмиванням грошей, наркобізнесом, торгівлею людьми;

– боротьбу проти тероризму;

– виконання зобов’язань, що випливають членства України у Раді Європи, дотримання прав людини;

– забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки;

– вдосконалення обміну інформацією;

– розвиток співробітництва з поліцейськими органами других членів ЄС та Європи;

– врахування закордонного досвіду в роботі з персоналом;

– покращення ефективності управління та фінансування;

– поліпшення іміджу міліції, інформування працівників ОВС про європейську інтеграцію, інформування громадськості про реформування ОВС та європейську інтеграцію.

Головною метою заходів, передбачених перспективним планом дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва ЄС є удосконалення законодавства України та нормативних актів МВС до норм та стандартів ЄС, наближення структури та організації боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку до європейського рівня, ратифікація та імплементація найбільш важливих міжнародних документів, спрямованих на боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, а також міжнародних документів у сфері захисту прав людини; імплементація документів Ради Безпеки ООН щодо боротьби з тероризмом, участь у міжнародній співпраці у викоріненні джерел фінансування тероризму, залучення органів внутрішніх справ до спільних правоохоронних операцій, організованих державами-членами ЄС.

Особлива увага у Перспективному плані приділяється роботі з персоналом, у зв’язку з чим МВС передбачає:

– участь у навчальних програмах Ради Європи та ЄС. Удосконалення методик викладання з метою надання знань в сфері захисту прав людини, додержання принципу верховенства права, покрашення знань з організації та адміністрації правосуддя, міжнародного права;

– інтегрування концепції дотримання прав людини у практичну професійну підготовку працівників міліції громадського порядку та слідчих. Розробити методичні вказівки щодо правил проведення допиту підозрюваних з метою недопущення тортур та інших порушень прав людини;

– організацію семінарів та навчальних візитів до відповідних установ держав-членів ЄС для навчання викладацького персоналу ВНЗ МВС України;

– інформування працівників МВС про їх соціальні, трудові, громадянські права, додержання прав працівників ОВС;

– вивчення досвіду держав-членів ЄС щодо співробітництва між правоохоронними органами та громадськістю у боротьбі проти корупції, у тому числі у органах внутрішніх справ;

– удосконалення процедури піднабору персоналу з метою недопущення на роботу в ОВС осіб, схильних до жорстокого поводження з людьми;

– ефективне впровадження у практику діяльності ОВС Етичного кодексу працівника МВС.