VIII.3. Особливості службових відносин органів внутрішніх справ України з дипломатичними (консульськими) представниками зарубіжних країн

Зі здобуттям Україною незалежності, її міжнародна діяльність надзвичайно активізувалась, продовжується інтеграція в різні міждержавні та світові структури. Проявом міжнародної активності України є її участь у багатосторонніх конвенціях і міжнародних організаціях. За роки незалежності Україну визнало понад 170 зарубіжних країн. Практично з усіма ними встановлені дипломатичні відносини та активно розвивається двостороннє співробітництво. За межами нашої держави функціонує 118 консульських установ України. Окрім цього, за кордоном, у 70 країнах діє 104 консульські установи, що очолюються почесними консулами України. В Україні діють 102 представництва іноземних держав та міжнародних організацій. Україна створила ефективну мережу власних дипломатичних і консульських представництв, будучи представленою у світі 119 закордонними установами. Україна сьогодні є членом понад 90 міжнародних організацій, у тому числі Інтерполу. У 2000-2001 роках Україну входила до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН. Наша держава уклала і виконує понад дві тисячі міжнародно-правових документів.

Іноземні дипломати, відповідно до своєї компетенції, активно працюють на всій території України, вивчають соціально-політичну та економічну ситуацію, вступають у контакти з великою кількістю посадових осіб та громадян України, пересуваються автомобільним, залізничним, водним та повітряним транспортом. У таких умовах органи внутрішніх справ мають досить часті контакти з дипломатичними представниками щодо охорони громадського порядку, безпеки руху, отримання й передачі інформації з різних питань у разі їх звернень і за власною ініціативою.

Якісні зміни, що сталися у системі міжнародних відносин останнім часом, новий рівень взаєморозуміння та співробітництва держав світового співтовариства, виважена миролюбна політика України сприяють подальшому розвитку міждержавного спілкування України, посиленню діяльності дипломатичного корпусу. Зовнішня політика України, розвиток її відносин з іншими державами світу базуються на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Передбачається, що політика іноземних держав щодо України буде адекватною.

Керівники органів внутрішніх справ України, вступаючи в службові стосунки з дипломатичним персоналом, повинні дотримуватись особливих вимог, висунутих відповідно до Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 р.

Дипломатичним представництвам (посольству або місії) іноземної держави в Україні, консульським установам (генеральному консульству, консульству, віце-консульству або консульському агентству) іноземної держави в Україні як органам іноземної держави, співробітникам дипломатичних представництв та працівникам консульських установ для здійснення їх функцій надаються цим Положенням привілеї та імунітети, визначені Віденською конвенцією від 18 квітня 1961 р. про дипломатичні зносини та Віденською конвенцією від 24 квітня 1963 р. про консульські зносини. Іноземці, які не володіють дипломатичними та консульськими привілеями та імунітетом, несуть кримінальну та адміністративну відповідальність за правопорушення згідно з чинним законодавством України.

Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини, до дипломатичних представництв належать будинки та їх частини, в яких розташовані іноземні посольства, консульські установи, включаючи резиденції голів дипломатичних представництв незалежно від права власності на них, та земельні ділянки (сади, автостоянки), що належать представництвам.

На території представництв органи внутрішніх справ можуть діяти з дозволу керівників цих представництв і з обмеженою компетенцією. Приміщення дипломатичного представництва, а також резиденція глави дипломатичного представництва та житлові приміщення членів дипломатичного персоналу є недоторканними. Доступ до цих приміщень може бути дозволено тільки зі згоди глави дипломатичного представництва. Ці приміщення, наявне в них майно, а також засоби пересування дипломатичного персоналу користуються правом імунітету від обшуку, вилучення, реквізиції, арешту та процесуальних дій іншого характеру. Дипломатична пошта не підлягає ані розпечатуванню, ані затриманню. Глава дипломатичного (консульського) представництва і члени дипломатичного персоналу користуються також правом особистої недоторканності й не можуть бути заарештовані або затримані. Глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу не зобов’язані виступати свідками. Це ж стосується і членів їх сімей, якщо вони не є громадянами України.

Такі ж привілеї та імунітети, передбачені цим Положенням, поширюються на представників іноземних держав, на членів парламентських і урядових делегацій іноземних держав, які прибувають в Україну для участі в міждержавних переговорах, міжнародних конференціях і нарадах або з іншими офіційними дорученнями, а також членів їх сімей, якщо вони не громадяни України.

Співробітники дипломатичних представництв та консульських установ, яким надано привілеї та імунітети, зобов’язані поважати закони України і не зловживати своїм винятковим правовим станом.

Керівники органів внутрішніх справ при виникненні необхідності службових відносин з дипломатичним персоналом повинні виходити з того, що такі відносини, якщо вони не є невідкладними, здійснюються через Міністерство внутрішніх справ, у складі якого є Департамент зв'язків із громадськістю та міжнародної діяльності. Через цей департамент узгоджуються відповідні питання з Міністерством закордонних справ України. Окремі правила, крім цього, встановлені відносно діяльності Укрбюро Інтерполу МВС України. Працівники органів внутрішніх справ при спілкуванні з дипломатами та особами, прирівняними до них, – особливо це стосується Державтоінспекції, дорожньої міліції, патрульно-постової служби, оперативно-розшукових апаратів, – повинні знати правила поводження з ними.