VIII.2. Правові основи міжнародної правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України

З розбудовою незалежної української держави Міністерство внутрішніх справ України активно включилось у міжнародну діяльність, яку організаційно забезпечує Департамент зв'язків із громадськістю та міжнародної діяльності. В окремих територіальних підрозділах та навчальних закладах МВС також існують групи міжнародних зв’язків, або працівники, виділені для такого виду діяльності.

Правова основа участі ОВС України у міжнародній правоохоронній діяльності складається із сукупності нормативно-правових актів, які проголошують правові норми, що регламентують суспільні відносини між ОВС України та правоохоронними і судовими органами України й інших країн світу, органами державної влади, відповідними міжнародними організаціями, громадськими об’єднаннями, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства у міжнародній правоохоронній сфері. Конституція України – це основна база правового регулювання міжнародної правоохоронної діяльності ОВС України.

Існує низка законів та підзаконних нормативно-правових актів України, які тою чи іншою мірою торкаються окремих аспектів міжнародної правоохоронної діяльності ОВС України:

1. Закони України:

– «Про міжнародні договори України»;

– «Про правонаступництво України»;

– «Про міліцію»;

– «Про оперативно-розшукову діяльність»;

– «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»;

– «Про міжнародні договори України»;

– «Про розвідувальні органи України»;

– «Про державний кордон України»;

– «Про Державну прикордонну службу України»;

– «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях»

2. Постанови Верховної Ради України (в першу чергу – постанова «Про основні напрями зовнішньої політики України»)

3. Укази і розпорядження Президента України:

– «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу»;

– «Про заходи щодо вдосконалення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин»;

– «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю»;

– «Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами»;

4. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України:

– «Про затвердження Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру»

5. Міжнародні договори міждержавного, міжурядового і міжвідомчого рівня, що набули чинності для України:

- «Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про видачу правопорушників»;

- «Меморандум про взаєморозуміння між Державним комітетом фінансового моніторингу України (Україна) та Центром аналізу звітів про операції Австралії (Австралія) щодо співробітництва в сфері обміну фінансовою інформацією, пов'язаною з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму»

6. Накази Міністерства внутрішніх справ України:

- «Угода про співробітництво між Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством внутрішніх справ Російської Федерації».

Згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України МВС України повинні концентрувати зусилля щодо реалізації державної політики стосовно боротьби з міжнародною злочинністю, у тому числі у наступних напрямках:

– організація і проведення розшуку громадян у випадках, передбачених законодавством України та міжнародними договорами;

– виявлення, розкриття і розслідування злочинів, що мають міжрегіональний і міжнародний характер, ведення боротьби з організованою злочинністю, наркобізнесом і злочинами в сфері економіки;

– забезпечення охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України;

– участь у розробці проектів міжнародних договорів України з питань боротьби із злочинністю, забезпечення в межах своїх повноважень виконання укладених міжнародних договорів України, відповідно до законодавства укладання з відповідними органами іноземних держав угоди про співробітництво у сфері боротьби із злочинністю та з інших питань, що належать до його компетенції;

– вживання заходів щодо реалізації галузевого співробітництва України з Європейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечення виконання українською стороною зобов’язань за Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, іншими міжнародними договорами України, адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, здійснення інших заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу.

Конституція України проголосила статус незалежної держави, яка самостійно визначає і проводить свою внутрішню та зовнішню політику в усіх сферах життя, зокрема в економічній, політичній, соціальній, правовій та інших. Розвиток міжнародних, зовнішньоекономічних відносин, курс на побудову в Україні відкритого демократичного суспільства, перехід народного господарства до ринкових відносин, політика нейтралітету і неприєднання до політичних і військових блоків, державне сприяння діловим, культурним і особистим контактам і спілкуванню, широка народна дипломатія зумовили постійне зростання потоку іноземних громадян в Україну і громадян України до інших держав.

За даними звіту Державної прикордонної служби України, в 2003 р. кордони України перетнуло з різною метою (службові, приватні, транзитні поїздки) більше 39 млн. іноземних громадян. У 1997–2004 рр. оформили документи для поїздки за кордон 6,8 млн. громадян України. За інформацією Всесвітньої організації туризму у 2007 р. України посіла восьме місце в світі щодо кількості іноземних туристів (23,1 млн.), які відвідали країну.

Закон України «Про міліцію» (ст. 8) і Положення про Міністерство внутрішніх справ України дозволяють МВС України вступати в міжнародні відносини у питаннях боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку та захисту прав і свобод громадян відповідно до угод, укладених з цього приводу та затверджених Кабінетом Міністрів України.

У міжнародному співробітництві МВС України враховує основні міжнародні правові документи, які регламентують захист прав і свобод людини, визначають світові підходи до боротьби зі злочинністю та встановлюють загальноприйняті правила поведінки відносно осіб, які відбувають покарання за вироком суду, затримані під час слідства або перебувають під вартою.

Це, насамперед:

– Загальна декларація прав людини, прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.;

– Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. і підписаний Україною 19 жовтня 1973 р., набув чинності 23 березня 1976 р.;

– Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1984 р., підписана Україною 26 січня 1987 р., набула чинності 26 червня 1987 р.;

– Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями, прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 31 липня 1957 р.;

– Стандартні мінімальні правила ООН відносно заходів, не пов’язаних з ув’язненнями (Токійські правила), прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990р.;

– Запобігання організованій злочинності та боротьба з нею;

– Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами у підтриманні правопорядку;

– Типова угода про взаємну допомогу в сфері кримінального правосуддя і Типова угода про видачу злочинців, які прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р.

Існує також низка інших угод, зокрема, про правила ООН стосовно захисту неповнолітніх, про принципи захисту психічно хворих, про основні правила поводження з в’язнями, вимоги яких належить враховувати і виконувати при міжнародному співробітництві у сфері правоохоронної діяльності.

Україна приєдналась і ратифікувала практично всі міжнародно-правові конвенції, присвячені боротьбі з тероризмом та іншими злочинами проти життя людей.

Верховною Радою України відповідними законами ратифіковані такі документи як: Європейська конвенція про видачу правопорушників 1997 р.; Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р.; Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р.; Європейська конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р.; Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом 1990 р.; Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.

Україна також приєдналась до Гаазької Конвенції про боротьбу з захопленням заручників, Монреальської Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, Конвенції про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, та ряду інших і ратифікувала їх. Україна співробітничає із Спеціальним комітетом з питань міжнародного тероризму, який заснувала Генеральна асамблея ООН у 1972 р. і на яку покладено завдання визначення поняття міжнародного тероризму, вивчення причин виникнення і розробки рекомендацій щодо його запобігання.

В умовах, коли міжнародне співробітництво МВС України розвивається в різних напрямах, принципового значення набуває питання видачі злочинців. Україна не має спеціального закону про видачу злочинців і керується двосторонніми угодами або окремими домовленостями про передачу конкретних злочинців. Загальне міжнародне право не встановлює прямих обов’язків держав про видачу злочинців. Відносини в питаннях видачі злочинців ґрунтуються, як правило, на умовах взаємності і на основі двосторонніх угод між державами. Але існує і декілька багатосторонніх конвенцій про видачу злочинців, серед них: Панамериканська конвенція про видачу злочинців 1933 р., Європейська конвенція про видачу злочинців 1975 р.. Гарвардський проект про видачу злочинців та інші. Одним із перших таких договорів з цього питання був Ам’єнський договір 1802 р., який уклали Франція, Іспанія, Голландія і Великобританія.

Україна у Декларації про державний суверенітет заявила про пріоритети загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права. Відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. укладені Україною і ратифіковані належним чином міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм законодавства України. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р., були підтверджені зобов’язання нашої держави за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. За цим же законом Україна є правонаступницею прав і зобов’язань за міжнародними договорами Союзу РСР, які стосуються її території, відповідають її інтересам і не суперечать Конституції України.

Внаслідок цього МВС і його структурні підрозділи при організації міжнародного співробітництва керуються також угодами про правову допомогу в цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаних СРСР, відносно яких Україна заявила про правонаступництво. Це, зокрема, угоди про правову допомогу з Народною Республікою Албанія, Алжирською Народною Демократичною Республікою, Народною Республікою Болгарія, Соціалістичною Республікою В’єтнам, Грецькою Республікою, Іракською Республікою, Республікою Ємен, Республікою Кіпр, Республікою Куба, Корейською Народно-Демократичною Республікою, Монгольською Народною Республікою, Соціалістичною Республікою Румунія, Туніською Республікою, Угорською Народною Республікою, Фінляндською Республікою та з низкою інших країн (звісно, ми даємо назви країни тієї доби).

Розвиток міжнародного життя, внутрішні процеси в окремих країнах, виникнення нових незалежних держав на місці колишніх Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Чехословацької Соціалістичної. Республіки, Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії і подальший розвиток співробітництва з конкретних питань в умовах незалежності обумовили прийняття нових міжнародних документів між урядами України та окремих держав, а також між МВС України і МВС зарубіжних країн. Окремі такі угоди є багатосторонніми, інші – двосторонніми, певна частина домовленостей оформлена протоколами.

Основною правовою базою міждержавних відносин у Співдружності є багатосторонні та двосторонні угоди у різноманітних галузях взаємовідносин держав-членів, у тому числі і правоохоронній. До міжнародно-правових актів, що регламентують один із аспектів міжнародної правоохоронної діяльності – правову допомогу при розслідуванні злочинів, належить Конвенція про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам, що була укладена у 1993 р. між країнами СНД. У 1996 р. рішенням голів держав СНД була затверджена Міждержавна програм сумісних заходів щодо боротьби з організованою злочинністю та іншими видами небезпечних злочинів на території держав-учасниць СНД до 2000 р. У зазначеному документі акцентується увага на необхідності вживання відповідних міждержавних заходів, спрямованих на удосконалення інформаційного забезпечення держав; гармонізацію та уніфікацію правової бази; проведення конкретних узгоджених дій правоохоронних та інших органів кримінальної юстиції у боротьбі з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинної діяльності. Комплекс заходів, що передбачені Програмою, базуються на аналізі криміногенної ситуації та прогнозі розвитку злочинності в державах-учасницях СНД, результатах наукових досліджень, практиці боротьби з організованими формами злочинності.

Під час реалізації Міждержавної програми правоохоронні органи України спиралися на двосторонні та багатосторонні міжвідомчі договори в рамках СНД, що були укладені в перші роки незалежності України:

– угода про взаємодію міністерств внутрішніх справ незалежних держав у сфері боротьби зі злочинністю 1992 р.;

– угода про співробітництво між міністерствами внутрішніх справ у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин 1992 р.;

– угода про взаємовідносини міністерств внутрішніх справ у сфері обміну інформацією 1992 р.;

– угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху 1993 р.;

– угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у питаннях повернення неповнолітніх у держави їх проживання 1993 р.;

– угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у сфері боротьби з організованою злочинністю 1994 р.;

– угода про співробітництво в галузі супроводження та охорони органами внутрішніх справ (поліції) цінних та спеціальних вантажів, що перевозяться по території інших держав 1994 р.;

– угода про порядок передачі та транзитної перевози осіб, що були взяті під варту 1994 р.;

– угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю на транспорті 1995 р.;

– угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у сфері забезпечення пожежної безпеки 1995 р.;

– типова угода про співробітництво ОВС прикордонних районів 1995 р.;

– угода про співробітництво між Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством внутрішніх справ Російської Федерації 1992 р.;

– угода про співробітництво між Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством внутрішніх справ Республіки Білорусь 1992 р. та ін.

У 1998 р. було укладено Угоду про співробітництво держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі зі злочинністю, яку підписано десятьма державами, у тому числі і Україною. Угода вступила в силу. З метою реалізації означеної Угоди МВС України, як зацікавлений компетентний орган, може укладати при необхідності угоди міжвідомчого характеру.

Одним із етапів реалізації Міждержавної програми вважається рішення Ради голів держав Співдружності Незалежних Держав щодо прийняття Концепції взаємодії держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі зі злочинністю 1999 р. Мета Концепції, яка полягає у розширенні та зміцненні співробітництва та взаємодії держав-учасниць СНД, постає орієнтиром для удосконалення міжнародної правоохоронної діяльності України. У Концепції значна роль приділяється статутним органам та органам галузевого співробітництва СНД, які було створено для координації та взаємодії у боротьбі зі злочинністю, наприклад, Раді міністрів внутрішніх справ, Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території держав-учасниць СНД. У Концепції передбачені деякі механізми контролю стосовно виконання рішень про взаємодію у боротьбі зі злочинністю, що були прийняті у рамках СНД: на національному рівні держав-учасниць СНД контроль за виконанням рішень здійснюється їх компетентними органами, у тому числі і МВС України; аналіз ходу виконання узгоджених рішень про взаємодію держав-учасниць СНД у боротьбі зі злочинністю та підготовка інформації Раді голів держав і Раді голів урядів СНД здійснюється Виконавчим Секретаріатом СНД. Правоохоронним органам України під час укладання двосторонніх та багатосторонніх міжвідомчих та відомчих договорів необхідно ініціювати включення механізму відповідальності до угод, що розроблюються, оскільки це сприятиме дійсно ефективній міжнародній правоохоронній діяльності та якісній співпраці усіх органів в межах Співдружності Незалежних Держав.

Діє ряд інших угод, зокрема з питань безпеки дорожнього руху, розшуку і повернення неповнолітніх, супроводження цінних і спеціальних вантажів.

Уряд і Міністерство внутрішніх справ України за останні роки підписали ряд двосторонніх протоколів, контрактів, інших документів про співробітництво з питань боротьби зі злочинністю, незаконним обігом наркотиків, забезпечення громадського порядку.

За станом на 01.11.2009 р. на урядовому рівні укладено і ратифіковано Верховною Радою України 36 міжнародних договорів про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.

Керівники органів внутрішніх справ, в діяльності яких виникають питання співробітництва із закордонними правоохоронними системами, повинні зважати й на інші міжнародні угоди і договори, зокрема такі, що регламентують безвізовий режим службових поїздок (з Китайською Народною Республікою, Ісламською Республікою Іран, Естонською Республікою, Турецькою Республікою та ін.), безвізовий в’їзд громадян України (з Республікою Білорусь, Соціалістичною Республікою В’єтнам, Республікою Хорватія та ін.), про спрощений порядок перетинання державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних областях (з Угорською Республікою, Словацькою Республікою та ін.), про пункти пропуску через державний кордон, про передачу і прийом осіб через спільний державний кордон (з Угорською Республікою, Республікою Польща, Словацькою Республікою).

Всього за станом на 01.11.2009 р. з участю МВС України укладено 32 багатосторонніх договорів, 90 – двосторонніх, з них міждержавних - 3, міжурядових - 42, міжвідомчих – 77. Найближчим часом готуються до підписання договори ще з 25 країнами.

МВС України здійснює співробітництво згідно з договорами у правоохоронній сфері з компетентними органами 45 держав світу: Австрійською Республікою, Азербайджанською Республікою, Республікою Албанія, Республікою Білорусь, Республікою Болгарія, Федеративною Республікою Бразилія, Сполученим Королівством Великобританії та Північної Ірландії, Соціалістичною Республікою В'єтнам, Республікою Вірменія, Грецькою Республікою, Республікою Грузія, Естонською Республіка, Арабською Республікою Єгипет, Державою Ізраїль, Ісламською Республікою Іран, Королівством Іспанія, Італійською Республікою, Республікою Казахстан, Канадою, Киргизькою Республікою, Китайською Народною Республікою, Республікою Куба, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Республікою Македонія, Республікою Молдова, Монголією, Федеративною Республікою Німеччина, Республікою Панама, Республікою Польща, Російською Федерацією, Румунією, Республікою Сербія, Словацькою Республіка, США, Республікою Таджикистан, Туркменістаном, Турецькою Республіка, Угорською Республікою, Республікою Узбекистан, Республікою Хорватія, Французькою Республікою, Чеською Республікою, Чорногорією, Королівством Швеція, Швейцарською Конфедерацією.

Співробітництво також здійснюється в рамках участі України в 11 міжнародних організаціях (ООН, ОБСЄ, ЄС, Рада Європи, НАТО, МОМ (Міжнародна організація з міграції) тощо), регіональних та субрегіональних утвореннях (ГУАМ (регіональне об'єднання чотирьох держав: Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова), СНД, ОЧЕС (Організація черноморського економічного співробітництва).

Інститут представника Міністерства внутрішніх справ України діє при Посольствах України у Російській Федерації, Угорщині, Польщі, Туреччині, Ізраїлі, Німеччині, а також у Постійному Представництві України при ЄС.

Поряд з цим, за відсутності належного фінансування МВС України відкликало посаду представника України в Бюро по координації боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території держав-учасниць СНД (БКБОЗ) та поклало виконання його обов’язків на представника МВС України при Посольстві України в Російській Федерації. Забезпечуючи участь України в регіональному співробітництві в рамках ОЧЕС, ГУАМ, Міністерство бере участь у діяльності регіональних структур, що здійснюють координацію боротьби зі злочинністю. Так, представник МВС України при Посольстві України в Турецькій Республіці одночасно представляє правоохоронні органи України в ОЧЕС (м. Стамбул).

Також здійснюється координація роботи з офіцерами зв’язку в Україні правоохоронних органів наступних іноземних країн: Азербайджану, Австрії, Бельгії, Білорусі, Великої Британії, Греції, Ізраїлю, Латвії, Канади, Китаю, Німеччини, Нідерландів, Португалії, Польща, Румунії, Росії, Словаччини, США, Угорщини, Франції, Чехії, Скандинавських країн, Японії (загалом – 23).

Окремі деталі співробітництва з іноземними правоохоронними системами можуть регулюватись за допомогою законів України, які регламентують зовнішньоекономічну та спільну з іноземними підприємствами діяльність. Серед них:

– Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування»;

– «Про біженців», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення порядку здійснення службових відряджень за кордон», «Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в'їзду в Україну», «Про навчання іноземних громадян в Україні».

Як бачимо, правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ у сфері міжнародного співробітництва є досить різноаспектним і здійснюється на основі міжнародних пактів і конвенцій, законів та інших нормативних актів України, міждержавних договорів, угод та протоколів. Ці документи різні за обсягом і масштабом, напрямками й цілями.

Основними цілями міжнародної діяльності України в правоохоронній сфері є:

– забезпечення участі органів внутрішніх справ України у міжнародному співробітництві на двосторонньому, регіональному та універсальному рівнях;

– використання зарубіжного досвіду і потенціалу міжнародного співробітництва для вдосконалення діяльності ОВС України;

– забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України у питаннях, що стосуються органів внутрішніх справ;

– підвищення міжнародного авторитету України в цілому, її правоохоронних органів внутрішніх справ зокрема.

З цією метою слід забезпечити вирішення наступних завдань:

– підвищення ефективності взаємодії з зарубіжними колегами за рахунок удосконалення організаційних і координаційних механізмів, забезпечення ефективного представництва МВС України на міжнародному рівні;

– розвиток як міжнародної договірно-правової бази, так і національного законодавства;

– забезпечення виконання зобов’язань та реалізація прав, що випливають з міжнародних договорів України, у тому числі й у сфері захисту прав людини;

– підвищення ефективності участі МВС у науково-технічному співробітництві та зовнішньоекономічній діяльності;

– підвищення рівня інформаційно-аналітичного та методичного забезпечення міжнародних зв’язків підрозділів МВС;

– закладання наукових підходів у здійснення міжнародної діяльності МВС України.

Безпосередніми завданнями органів внутрішніх справ у сфері міжнародного співробітництва залишаються:

– боротьба зі злочинами проти життя, здоров’я, свободи і гідності особи та власності;

– боротьба з бандитизмом, тероризмом і міжнародною злочинністю;

– боротьба з незаконними операціями зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою, отруйними речовинами і радіоактивними матеріалами;

– боротьба з незаконним обігом наркотиків і психотропних речовин;

– боротьба з виготовленням і збутом фальшивих документів, грошей і цінних паперів;

– боротьба із злочинами у сфері економіки;

– боротьба з контрабандою, а також із злочинами, об’єктом яких є культурні та історичні цінності;

– розшук злочинців, безвісти пропалих, несплатників аліментів і державних боржників;

– встановлення осіб невідомих, хворих і дітей, непізнаних трупів;

– боротьба зі злочинами на автомобільному, залізничному, водному, повітряному і трубопровідному транспорті.

З метою реалізації зовнішньополітичного курсу Президента України, направленого на зміцнення авторитету держави на міжнародній арені, МВС здійснює підготовку та направлення до підрозділів поліції ООН, ОБСЄ та ЕС працівників органів внутрішніх справ України.

Станом на 1 листопада 2009 року у міжнародних миротворчих операціях приймають участь 63 працівників миротворчого персоналу МВС України, з яких 55 працівників приймають участь у 5 міжнародних миротворчих операціях під егідою ООН у Судані, Ліберії, Східному Тиморі, Конго і Косово, 5 працівників - у Поліцейській Місії ЄС у Боснії і Герцеговині, 1 працівник відряджений у розпорядження Секретаріату ОБСЄ та 2 працівники проходять службу у Департаменті миротворчих операцій Секретаріату ООН. З початку участі МВС України в міжнародній миротворчій діяльності, з травня 1994 року, 1 працівник загинув та 37 працівників МВС України отримали тілесні ушкодження, чотири з яких - тяжкі.

Міжнародне співробітництво може здійснюватись як з метою попередження і розкриття правопорушень, скоєних іноземними громадянами на території України, так і з метою попередження і розкриття правопорушень, скоєних громадянами України на територіях інших держав, розшуку міжнародних злочинців і майна, здобутого злочинним шляхом в інших державах, в питаннях захисту прав і свобод людини, правового обслуговування іноземних громадян під час перебування в Україні і громадян України, які потребують допомоги за кордоном, обміну передовим досвідом боротьби з міжнародною злочинністю та підготовки кадрів для правоохоронних систем.