VI.5. Особливості соціальної роботи в органах внутрішніх справ і перспективи її розвитку

Соціальна робота має різні напрямки залежно від завдань, на вирішення яких вона спрямовується, і суспільного середовища, в якому вона реалізується. Має свої особливості й соціальна робота в органах внутрішніх справ. У процесі управління органом внутрішніх справ його керівник здійснює різносторонню соціальну діяльність: забезпечує належні умови праці та її оплати, моральне й матеріальне стимулювання, побутове обслуговування, матеріальне постачання, надає фінансову допомогу, встановлює окремі пільги, контролює фінансове забезпечення й соціальне страхування, забезпечує моральний і правовий захист працівників органу внутрішніх справ. Керівник постійно вивчає інтереси працівників, їх настрої та потреби, і на цій основі організує виховну роботу та роботу щодо морального, соціального і правового захисту колективу в цілому й окремих працівників. Але незважаючи на особливу актуальність соціальної роботи в колективах органів внутрішніх справ, загальний її стан залишається незадовільним. Планування соціальної роботи в колективах органів внутрішніх справ не передбачено і є поки що справою добровільною, залежною від волі та ініціативи керівників і громадських організацій цих органів.

Про актуальність соціальної роботи серед персоналу органів внутрішніх справ свідчить прийняття відповідних наказів МВС України, спрямованих на підвищення рівня загальної і професійної культури, службової етики працівників органів внутрішніх справ, а також на визначення ролі керівників в організації виховної роботи.

У відповідності з цими наказами керівний склад органів, підрозділів, учбових закладів МВС України зобов’язувався проводити індивідуальну виховну роботу з підлеглими, контролювати питання підвищення професійного, освітнього і культурного рівня працівників, поведінки на службі і в побуті, запобігати небажаним і компрометуючим зв’язкам.

У роботі з персоналом рекомендувалось активно використовувати різні форми професіонального навчання і службової підготовки, інструктажі, аналітичний розгляд проведених операцій і конфліктних ситуацій, наставництво; від підлеглих вимагалося підвищувати рівень культури спілкування і поведінки в громадських місцях, покращувати стройову виправку і зовнішній вигляд, проявляти турботу про духовний і моральний стан працівників. У наказах підкреслюється необхідність розвивати і вдосконалювати такі форми етичного та естетичного виховання працівників органів внутрішніх справ, як школи і університети культури, читацькі конференції і клуби за інтересами, фестивалі самодіяльної творчості, лекції з історії і культури народу України. Однак незабаром стало зрозуміло, що така серйозна справа, як робота з персоналом, не терпить дилетантства, а вимагає глибоких знань психології, соціології, антропології і педагогіки, етики і естетики, філософії і історії, законодавства, теорії і практики виховної роботи, тобто вимагає професіонального підходу до вирішення соціальних проблем.

Вимоги наказів залишаться не виконаними, якщо в органах внутрішніх справ не буде тієї структури, яка б могла і організувати, і проконтролювати їх виконання. Ще в 1993 р. в МВС було створено Управління соціально-психологічної роботи з особовим складом органів внутрішніх справ, пізніше в кадрових апаратах УМВС областей, ГУМВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, м. Севастополі і в УМВС на транспорті були організовані відділи (управління) з виховної і соціально-психологічної роботи з особовим складом. Нині в багатьох органах внутрішніх справ введені посади соціологів і психологів, розробляються їх функціональні обов’язки, а в деяких учбових закладах МВС України розпочато підготовку спеціалістів з питань соціальної і психологічної роботи.

Визначено чотири головні напрямки психологічного забезпечення:

а) професійний психологічний відбір, який передбачає надання допомоги громадянам у виборі професії працівника органів внутрішніх справ, визначення ступеня відповідності психологічних даних кандидата вимогам конкретної професії, розробку пропозицій щодо раціонального розподілу працівників (випускників навчальних закладів) на первинні посади за спеціальностями;

б) психологічне супроводження служби, завданнями якого є: психологічна адаптація працівника до умов служби; оцінка можливостей його кваліфікаційного зростання; надання працівникам допомоги після їх перебування в екстремальних ситуаціях та інші;

в) професійно-психологічна підготовка (організація та проведення психологічної підготовки в системі професійної освіти; формування у працівників психологічної готовності до професійної діяльності в екстремальних, ситуаціях, відповідального ставлення до дотримання правил безпеки тощо);

г) психологічне супроводження оперативно-службової діяльності; аналіз психологічних особливостей правопорушників та надання рекомендацій для здійснення оперативних та слідчих дій; психологічне забезпечення комплектування спеціальних загонів та груп з урахуванням психологічної сумісності і спрацьованості осіб, що входять до їх складу; надання рекомендацій щодо взаємодії з населенням тощо.

Основне призначення вищезгаданих підрозділів полягає в забезпеченні ефективної роботи персоналу органів внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю і охороні громадського порядку, по зміцненню законності і дисципліни шляхом створення спільно з галузевими службами сприятливих соціально-психологічних умов у підрозділах органів внутрішніх справ, соціального захисту працівників, членів їх сімей, а також ветеранів органів внутрішніх справ, розвитку культурно-масової і спортивно-оздоровчої роботи.

Основними засобами досягнення поставлених перед цими підрозділами завдань є:

– всебічне вивчення потреб, інтересів, настроїв працівників і врахування їх у процесі організації та проведення соціальної роботи;

– закріплення вольових якостей, виховання рішучості й мужності, людяності й гуманності;

– постійна, стабільна, диференційована індивідуальна робота стосовно кожного працівника з урахуванням його характеру, сімейного стану, професійного рівня;

– навчання керівників усіх рівнів прийомам і методам соціальної роботи, психології, педагогіки, навичкам виховної роботи з підлеглими і самовиховання.

Підрозділам з виховної і соціально-психологічної роботи належить виконувати ряд життєво необхідних для органів внутрішніх справ функцій, а саме:

– мобілізувати зусилля особового складу на успішне виконання службових завдань, створення в колективі обстановки організованості, діловитості, дисциплінованості і взаємодопомоги;

– організовувати роботу в підрозділах з вивчення і оцінки індивідуальних соціально-психологічних якостей працівника;

– проводити роботу з соціального забезпечення і правового захисту інтересів, честі й гідності працівників органів внутрішніх справ, вивчати соціально-побутові проблеми працівників і сприяти їх вирішенню;

– надавати необхідну допомогу в отриманні установлених чинним законодавством пільг і допомоги сім’ям загиблих працівників, потерпілих і захворілих при виконанні службових обов’язків, а також ветеранам органів внутрішніх справ, колишнім воїнам-інтернаціоналістам, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та іншим категоріям;

– проводити соціологічні дослідження з метою вивчення ставлення працівників до своїх обов’язків, соціально-психологічного стану персоналу органів і підрозділів внутрішніх справ, надавати консультативну і методичну допомогу керівникам у питаннях оздоровлення соціально-психологічного клімату в колективі з врахуванням специфіки кожної служби;

– брати участь у підборі, розміщенні, атестуванні і переміщенні по службі працівників органів внутрішніх справ, працювати з резервом кадрів, вносити пропозиції щодо ефективного використання системи заохочень і покарань відповідно до Дисциплінарного статуту і Положення про проходження служби;

– впливати на процеси адаптації молодих спеціалістів і переміщених по службі працівників на нові посади, піклуватися про стан наставництва в органах внутрішніх справ і залучати до роботи з молодим поколінням ветеранів органів внутрішніх справ;

– розробляти спільно з іншими службами прогнози соціального розвитку колективу, кадрових потреб органів внутрішніх справ;

– надавати психологічну допомогу всім категоріям працівників, забезпечувати захист їх психологічного і соціального здоров’я, сприяти підвищенню соціально-психологічної компетентності керівників органів внутрішніх справ.

Соціальна робота в органах внутрішніх справ включає в себе і такий важливий напрямок, як організація прийому громадян, розгляд їх звернень, створення зручностей для населення в разі виникнення потреби зв’язатися з міліцією, викликати допомогу, отримати довідку. Тому в органах внутрішніх справ і в їх підрозділах, розташованих окремо, мають бути відповідно обладнані приймальні кімнати з оголошенням часу прийому і прізвища посадової особи, яка буде здійснювати прийом. Підрозділи виховної і соціально-психологічної служби за дорученням керівництва МВС і в межах своєї компетенції організують розгляд пропозицій, заяв і скарг громадян, вживають заходів щодо усунення недоліків у роботі з персоналом, беруть участь у проведенні службових розслідувань за фактами порушення законності і морально-етичних норм. Підрозділи з виховної і соціально-психологічної роботи спільно з відділами по роботі з персоналом організовують початкову підготовку, перепідготовку, стажування, підвищення кваліфікації особового складу, проводять конкурси і вікторини професійної майстерності, спільно з галузевими службами визначають ті необхідні заходи, які належить вжити для «корегування» поведінки окремих працівників, вироблення у них стійкого «імунітету» до професійної деформації, створення позитивного настрою, зняття стресового стану. З метою забезпечення духовного розвитку працівників і членів їх сімей, формування у персоналу професійної етики і культури необхідно звертатись до кращих традицій органів внутрішніх справ, стверджувати справедливість і об’єктивність в управлінні колективом, створювати умови для відпочинку, фізичних занять, художньої самодіяльності, залучати творчі спілки та установи до морально-естетичного виховання особового складу.

Велику роль у забезпеченні соціальної роботи серед персоналу органів внутрішніх справ можуть відігравати громадські формування: рада колективу, рада наставників, товариський суд, суд офіцерської честі, жіноча рада, рада ветеранів, побутова комісія, житлова комісія та ін. Керівник органу внутрішніх справ спільно з відділом (управлінням) охорони здоров’я УМВС в областях і містах має забезпечити щорічну диспансеризацію працівників з метою вивчення стану здоров’я особового складу, виявлення відхилень у психічному стані окремих працівників і своєчасного реагування під час організації допомоги тим, хто її потребує.

Керівники органу внутрішніх справ не повинні уникати сімейних проблем працівника, якщо вони впливають на виконання ним службових обов’язків, особливо таких, як забезпечення житлом, стан здоров’я членів сім’ї, відносини між ними. До членів сім’ї, крім найближчих (чоловік, дружина, діти, батьки), можуть належати також інші родичі та особи, не пов’язані родинними зв’язками, якщо вони проживають тривалий час разом і ведуть загальне господарство, мають загальний сімейний бюджет.

У зв’язку з тим, що переважна більшість працівників органів внутрішніх справ – молоді люди, особливої уваги в організації соціальної роботи потребує молода сім’я.

Як правило, в реальній обстановці молода сім’я працівника органів внутрішніх справ самостійно не в змозі забезпечити матеріально свого пристойного існування і виховання навіть однієї дитини. Витрати на харчування дорослих і дитяче харчування, на одяг, на комунальні послуги невпинно зростають, і молодій сім’ї цей тягар просто не по кишені. Якщо ж врахувати, що стан із забезпеченням житлом молодих сімей працівників органів внутрішніх справ є значно гіршим порівняно із середніми показниками для всього населення в Україні, то стає очевидною важливість спеціальних соціальних заходів відносно молодої сім’ї. Це можуть бути і матеріальна допомога, і сприяння у влаштуванні дружини на роботу, а дитини – в дитячу установу, і надання житла позачергово або поселення сім’ї в гуртожиток. Серед багатьох можливостей, які варто було б використати з метою підтримки, надання допомоги сім’ї працівника органів внутрішніх справ, слід назвати ті, що містяться у ст. 10 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні». Йдеться про те, що відповідно до згаданої статті, «при виділенні земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва місцеві Ради народних депутатів затверджують квоти ділянок, які надаються молодим сім’ям під будівництво житла», та про пільгові довгострокові кредити на будівництво і придбання жилих будинків і квартир. Законодавством України передбачено цілий ряд пільг і видів допомоги молодій сім’ї: вагітним дружинам, при народженні першої дитини, а потім інших народжень, при направленні молодого спеціаліста на роботу і переїзді до місця роботи з сім’єю, при захворюванні дітей та ін. На жаль, ці та інші нормативні акти не завжди працюють, але молоді працівники й керівники органів внутрішніх справ (від яких багато залежить у справі реалізації існуючих прав і пільг) повинні їх знати.

Не менш важливою ділянкою соціальної роботи в органах внутрішніх справ має бути робота з ветеранами, інвалідами, людьми, які мають певні обмеження в здоров’ї, в можливості працевлаштування, пересування чи спілкування.

У перекладі з англійської «інвалід» означає непридатний. Але чи має право суспільство підходити з такою міркою до людей, які віддали свої здоров’я і знання служінню суспільству. Залишаючи роботу внаслідок хвороби, поранення чи каліцтва, працівник потрапляє в нові соціальні умови, які ставлять перед людиною завдання, до розв’язання яких її не готувала ні система виховання, ані попередній життєвий досвід і які постали несподівано, раптово. Саме в такий момент необхідною є соціальна і психологічна допомога вчорашньому працівникові органів внутрішніх справ.

Соціальна робота відносно ветеранів та інвалідів органів внутрішніх справ, крім задоволення їх елементарних потреб, повинна також бути спрямованою на їх реабілітацію:

– психологічну, котра б забезпечила готовність працівника до життя в нових умовах, коли не потрібно йти кожного дня на роботу і нести відповідальність за обов’язки, не спілкуватися з товаришами по роботі, бути фактично поза колективом;

– медичну, яка б дала максимально можливе відновлення стану здоров’я для виконання інших обов’язків, для праці з меншими навантаженнями;

– елементарну реабілітацію, яка б створила умови для поповнення і формування елементарних навичок самообслуговування після і під час хвороби, оволодіння допоміжними засобами пересування, спілкування, фізичного розвитку;

– професійну, яка передбачає професійну підготовку й раціональне працевлаштування при бажанні після звільнення на пенсію;

– культурну, яка б сприяла розвитку естетичної творчості ветеранів і інвалідів, їх захоплень, підвищенню загального культурного рівня, використанню їх досвіду і знань з метою виховання молодих працівників органів внутрішніх справ;

– технічну, яка вимагає створення й використання спеціальних технічних засобів для полегшення умов життя ветерана, інваліда, пристосування їх до нових умов побуту (милиці, протези, слухові апарати, спеціальні пристрої тощо).

Активна підтримка ветеранів та інвалідів органів внутрішніх справ може здійснюватись через реалізацію різних заходів, у тому числі організацію патронажної служби, професійну перепідготовку, встановлення через органи місцевого самоврядування стимулюючих пільг для підприємств, які надають робочі місця для інвалідів та ветеранів, резервування чи цільове працевлаштування, надання позик, субсидій, укладання спеціальних контрактів на майбутнє працевлаштування. Нарешті, в системі органів внутрішніх справ також можна знайти достатньо робочих місць, де можуть успішно працювати ветерани чи інваліди, які стали такими під час служби в органах внутрішніх справ (паспортні й адресні, реєстраційні підрозділи, служби охорони і господарчі частини тощо).

Соціальна робота в системі органів внутрішніх справ здійснюється в двох напрямках: внутрішньому і зовнішньому. Зовнішній – зорієнтований на роботу з різними категоріями і групами населення, а внутрішній – на роботу з працівниками органів внутрішніх справ та членами їх сімей. Кожний із напрямків має вирішувати свої власні завдання. Але якщо сфера діяльності соціальних працівників в органі внутрішніх справ більш-менш визначена, то проблеми роботи з групами населення потребують спеціального вивчення, оскільки в Законі України «Про міліцію» у ст. 2 п. 8 говориться, між іншим, що в основні завдання міліції входить участь в наданні соціальної та правової допомоги громадянам. Важливим напрямком соціальної роботи є підвищення авторитету органів внутрішніх справ у цілому і кожного його працівника зокрема. Як відомо, цим повинні займатися центри громадських зв’язків УМВС.

Нормативні акти і література:

1. Про внесення змін до Закону України «Про статут ветеранів військової служби та їх соціальний захист»: Закон України від 5.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 127.

2. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України Закон  вiд 23 грудня 1993 р.,  № 3781-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №11., (із змінами та доповненнями).

3. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р., № 114 // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – К., 1993. – С. 438-464.

4. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – №31. – Ст. 429, (із змінами та доповненнями).

5. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб: Закон України від 09 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №29. – Ст. 399, (із змінами та доповненнями).

6. Положення про Міністерство внутрішніх справ: Указ Президента України від 17.10.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №42. – Ст. 1774, (із змінами та доповненнями).

7. Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та правопорядку в Україні: Указ Президента України від 5.08.1996 р., № 628 (із змінами і доповненнями). // Урядовий кур'єр. – 1996.

8. Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ: Указ Президента України від 23.02.2002 р., № 173. // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 44. – С. 15.

9. Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05 2007 р., (із змінами та доповненнями)

10. Про умови оплати праці працівників органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.1993 р., № 257 (із змінами та доповненнями). // Урядовий кур'єр. – 1993.

11. Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу: Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294.

12. Положення про медичне забезпечення особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України при виконані оперативно-службових завдань за умов виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також під час охорони громадського порядку в умовах масових заворушень та проведенні масових заходів: Наказ МВС України від 04.11.2003 р., № 1296.

13. Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ: Наказ МВС України від 31.12.2007, № 499.

14. Про затвердження положення про організацію виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 17.06.2000 р., № 385.

15. Про затвердження Комплексної програми вдосконалення бойової та психологічної підготовки особового складу органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 26.05.2005 р., № 385.

16. Про затвердження положення про організацію виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 17.06.2000 р., № 385.

17. Про затвердження Положення про службу психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 28.06.1997 р., № 423.

18. Про реформування галузевої системи освіти та забезпечення ступеневої підготовки фахівців для органів внутрішніх справ: Наказ МВС України від 15.03.2006 р., № 263.

19. Про стан дисципліни в діяльності ОВС та заходи щодо її зміцнення: Рішення колегії МВС України № 1 КМ/1 від 15.05.2001 р.

20. Бандурка О.М. Теорія і практика управління в органах внутрішніх справ. – Х., 2004. – 780 с.

21. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.

22. Венедиктов В.С. Правові питання проходження служби та соціально-правового захисту працівників ОВС. // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – № 5. – С. 218-222.

23. Дяченко С. Належить посилити соціальний захист працівників органів внутрішніх справ. // Право України. – 2001. – № 3. – С. 94-97.

24. Лавриненко О.В. Правовая и социальная защита работников органов внутренних дел Украины. – Х., 1999.

25. Сущенко В.Д., Смирнов А.М., Коваленко О.І., Смирнов А.А. Організація управління персоналом в органах внутрішніх справ / Національна академія внутріш. справ України. – К., 1999. – 352 с.