VI.4. Правовий захист персоналу органів внутрішніх справ

Правовий захист працівника органів внутрішніх справ передбачає надання можливості працівнику відновлення стану, в якому він перебував до порушення його прав; припинення дій, які порушують його права чи створюють загрозу їх порушення; визнання недійсними актів державного органу, органу місцевого самоврядування, інших організацій, установ відносно працівника органів внутрішніх справ, якщо вони прийняті з порушенням чинного законодавства; самозахисту своїх прав у передбачених законом випадках; відшкодування збитків, компенсації моральної шкоди, завданої працівникові протиправними діями.

Одним із факторів, які забезпечують ефективність та безпеку правоохоронної діяльності, є кримінально-правовий та адміністративно-правовий захист, насамперед, здоров’я, честі, гідності працівників органів внутрішніх справ. У цілому в Кримінальному кодексі й Кодексі законів про адміністративні правопорушення досить широко й детально регламентується зміст кримінальних і адміністративних правопорушень проти працівників органів внутрішніх справ, але з різних причин працівники органів внутрішніх справ можливостями кримінально-правового та адміністративно-правового захисту користуються не повністю, що підриває принцип соціальної справедливості й негативно впливає на охорону правопорядку. Такими причинами є незнання законодавчих актів, що захищають працівників органів внутрішніх справ від злочинних посягань, неуважність до цієї проблеми керівників органів внутрішніх справ, їх невимогливість до документального, юридично грамотного оформлення правопорушень щодо працівників.

Зважаючи на підвищений інтерес громадськості, специфічну увагу засобів масової інформації, активний захист адвокатами і самозахист правопорушників, особливе ставлення до таких справ прокурорів і суддів, фактор суворого дотримання вимог закону при оформленні матеріалів з правового захисту працівників органів внутрішніх справ має вирішальне значення. У ряді випадків і небажання працівника втягуватись у боротьбу (а інакше це й не можна назвати) за захист своїх порушених прав сприяє безкарності правопорушень проти працівників органів внутрішніх справ.

Правовою основою захисту працівників органів внутрішніх справ є Конституція України, Закони України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України, деякі інші закони України.

Працівник міліції має право оскаржити в суді прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність та особисті права, які не пов’язані зі службовою діяльністю.

Звільнення працівника міліції зі служби у зв’язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття обвинувальним вироком законної сили.

У разі затримання працівника міліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить організувати його утримування у призначених для цього установах органів внутрішніх справ окремо від інших осіб або на гарнізонній гауптвахті.

Права, обов’язки та гарантії правового й соціального захисту, а також відповідальність поширюються на всіх працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують завдання по охороні громадського порядку або до службових обов’язків яких входить виконання зазначених завдань, або якщо вони залучені до виконання таких завдань тимчасово.

Отже, для того, щоб працівники органів внутрішніх справ успішно захищали права й свободи громадян, їм необхідно професійно захищати самих себе, а для цього потрібно знати відповідне законодавство, бути фізично й технічно підготовленими, вміло і сумлінно виконувати свої обов’язки, навіть якщо це комусь і не подобається, бути впевненими, що їх добросовісна праця буде належним чином поцінована, а честь, гідність, здоров’я й майно їх особисто та їх близьких надійно захищені.