Питання до семінарських занять та самостійної підготовки:

1. Поняття персоналу органів внутрішніх справ.

2. Основні положення роботи з персоналом органів внутрішніх справ.

3. Стимулювання персоналу органів внутрішніх справ.

4. Культурно-етичні основи діяльності персоналу органів внутрішніх справ.

5. Психологічне забезпечення управління персоналом органів внутрішніх справ.

6. Уяснити положення системи управління персоналом в ОВС, організаційно-правової основи її побудови та функціонування, управлінням безпекою персоналу ОВС, факторів, що загрожують безпеці персоналу, умов та основних причин нещасних випадків та заходів забезпечення безпеки персоналу.

Розділ V управління матеріально-технічним і військовим постачанням та фінансовим забезпеченням органів внутрішніх справ

V.1. Поняття і значення матеріально-технічного й військового постачання та фінансового забезпечення органів внутрішніх справ України

Управління органами внутрішніх справ неможливе без надійного матеріально-технічного і військового постачання та фінансового забезпечення їх діяльності. Під матеріальним, технічним і військовим постачанням та фінансовим забезпеченням органів внутрішніх справ слід розуміти систему товарно-грошових і господарських відносин, які виникають між службами Міністерства внутрішніх справ, органами влади, підприємствами, організаціями, фізичними особами з одного боку, та органами внутрішніх справ та їх підрозділами, з іншого, в процесі централізованого постачання матеріальних, технічних і військових ресурсів (сировина, паливо, обладнання, речове майно, зброя і боєприпаси і матеріали); виконання договорів купівлі-продажу (оптова торгівля), реалізації фондів, комісійного й роздрібного продажу продуктів і засобів виробництва; надання матеріально-технічної допомоги та фінансування їх діяльності.

Як юридичні особи, органи внутрішніх справ організують свою товарно-грошову та господарську діяльність щодо матеріально-технічного і військового постачання та фінансового забезпечення самостійно в межах чинного законодавства України у господарсько-фінансовій сфері.

Структура господарсько-фінансових зв’язків органів внутрішніх справ з урахуванням їх специфіки встановлюється наказами Міністерства внутрішніх справ і закладена у відомчі нормативні акти (положення), що визначають компетенцію окремих суб’єктів управління у сфері матеріально-технічного і фінансового забезпечення.

Близько 30% усіх обсягів постачання здійснюється централізовано і планово через державне замовлення шляхом розподілу. Усе інше постачання організується безпосередньо шляхом укладання договорів між суб’єктами постачання і органами внутрішніх справ. Органи внутрішніх справ забезпечують своє матеріально-технічне постачання на підставі договорів про постачання окремих товарів, договорів про комплексне постачання, договорів купівлі-продажу, договорів про оренду майна, договорів про комісійний продаж матеріальних цінностей. В договорах, які мають, як правило, типову форму, обумовлюються орган внутрішніх справ (покупець) і організація – постачальник (продавець), предмет договору, його ціна і загальна сума, форма оплати і порядок розрахунків, умови і строки постачання, якість і комплектність товару, упаковка і маркування, відповідальність сторін, порядок вирішення суперечок та інші умови.

Належне функціонування структури договірних зв’язків залежить від багатьох факторів, зокрема: від форм постачання (транзитна або складська), від системи органів матеріально-технічного і військового постачання; правосуб’єктності учасників товарообігу; форм і методів планування розрахунків тощо.

Структура договірних зв’язків повинна сприяти зниженню витрат обігу, прискоренню просування продукції, забезпечення комплектності та своєчасності постачання. У цьому полягають основні вимоги, які висуваються до структури договірних зв’язків.

Матеріальні цінності, які надходять у розпорядження органу внутрішніх справ різними каналами постачання, являють собою державну власність, вони мають бути належним чином оприходувані, взяті на облік, передані на збереження чи в експлуатацію матеріально-відповідальним особам.

Цілеспрямоване використання матеріальних цінностей, дбайливе ставлення до них є прямим обов’язком усього особового складу органів внутрішніх справ. В органах внутрішніх справ постійно проводяться заходи щодо підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів, їх бережливого і раціонального використання, вишукуються нові резерви для розвитку і зміцнення матеріальної бази складського господарства та його технічного оснащення, вивчається, узагальнюються і застосовуються передові форми й методи роботи з питань матеріально-технічного і військового забезпечення. Щорічно проводяться інвентаризації матеріальних цінностей і фінансові ревізії, а в разі необхідності вони можуть проводитись позапланово.

Органи матеріально технічного, військового і фінансового забезпечення виконують у системі МВС допоміжні функції, вони створюють відповідні умови для виконання органами внутрішніх справ їх головних завдань щодо охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю. Матеріально-технічне постачання органів внутрішніх справ нерозривно пов’язане із загальним станом забезпечення потреб народного господарства в сировині, матеріалах, обладнанні та інших видах виробничо-технічного призначення, які відносяться до засобів виробництва.

У сфері матеріально-технічного постачання органів внутрішніх справ свою специфіку має військове постачання. Під військовим постачанням розуміють забезпечення органів внутрішніх справ майном особливого призначення за установленими нормами, табелями і штатами, а саме: зброя, боєприпаси, амуніція, спорядження, військова і спеціальна техніка, продовольство, резервні запаси. Військове постачання, як правило, є плановим, централізованим і залежить від державних постачальників. Відповідно до функціонального призначення матеріалів військове постачання поділяється на інтендантське та технічне.

Матеріально-технічне постачання – складний соціально-економічний процес. При ринковій форми господарювання (державна, колективна та приватна власність) підприємства-виробники стають вільними у здійсненні господарської діяльності. Вони функціонують на принципах самоокупності, самофінансування, вільного підприємництва та конкуренції. Тому, укладаючи договори про матеріально-технічне забезпечення, слід глибоко вивчати кон’юнктуру ринку, шукати найбільш вигідних постачальників, оптимально визначати потреби в ресурсах, проводити цінову політику їх наявності, контролювати реальне виконання умов постачання.

Процес постачання складається з кількох етапів: підготовка, укладання договорів, отримання ресурсів, передача їх споживачам. У цілому можна погодитися з поданим В.М. Тесленком визначенням матеріально-технічного забезпечення системи МВС, яке, на думку цього автора, становить собою «організовуваний державою та її органами процес обігу матеріальних благ (засобів виробництва та предметів споживання) та найбільш раціональне їх доставляння від виробників до споживачів МВС»⁶⁷.

Всі фінансово-господарські операції щодо матеріально-технічного постачання органи внутрішніх справ здійснюють у відповідності з нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Питаннями матеріально-технічного та військового постачання і фінансового забезпечення в системі МВС України в межах відведеної їм компетенції займається ряд служб, а саме: Департамент ресурсного забезпечення, Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, Управління капітального будівництва та інвестицій, Департамент медичного забезпечення та реабілітації, Господарське управління, Департамент Державтоінспекції, Департамент оперативної служби, Департамент інформаційних технологій, Департамент Державної служби охорони, Департамент оперативно-технічних заходів, Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю, Головне управління внутрішніх військ, Укрбюро Інтерполу.