IV. 3. Стимулювання персоналу органів внутрішніх справ

Одне з основних завдань керівника органу внутрішніх справ – це створення для підлеглих відповідних умов праці і відпочинку, задоволення їх потреб і запитів, забезпечення їх законних прав і пільг.

Статут внутрішньої служби прямо зобов’язує керівників виявляти турботу про покращення умов праці підлеглих, житлово-комунальних і культурно-побутових умов, а також про стан здоров’я і своєчасне забезпечення кожного всім необхідним за нормами належності.

Щоб виконати вимоги статуту належним чином, керівник мусить знати потреби підлеглих, вести облік критичних зауважень та прохань, які надходять від них, своєчасно їх розглядати і вирішувати і, крім того, вживати необхідні заходи безпеки під час проведення операцій, тренувань, учбових стрільб, занять з транспортними засобами.

У сучасних умовах керівник повинен особливо піклуватися про наукову організацію праці: створювати комп’ютеризовані робочі місця, забезпечувати особовий склад розмножувальною технікою, новими зразками криміналістичної техніки. У повсякденну діяльність треба впроваджувати використання інформаційно-пошукових систем. Тому керівник особисто зобов’язаний вміти користуватися електронно-обчислювальною технікою, знати її можливості, вчити цьому підлеглих.

Керівник повинен також постійно займатися правовим, ідейно-політичним, моральним вихованням підлеглих, виробляючи в них звичку дотримуватися закону, правомірну поведінку. Персонал органу внутрішніх справ в своїй роботі керується тільки законом, він діє позапартійно, але вся діяльність органів внутрішніх справ носить яскраво виражений політичний характер, оскільки вони втілюють у життя державну політику, державні закони, рішення уряду. Ідейність у роботі органів внутрішніх справ полягає в тому, що їх працівники повинні бути патріотами своєї Батьківщини – незалежної України, свято дотримувати присяги, вірно служити народу.

Основним методом виховання кадрів повинен бути метод переконання. Керівникам органів внутрішніх справ слід добиватися, щоб кожний підлеглий добре розумів шляхи вирішення поставлених завдань та їх зміст, підходив до них свідомо, творчо. Для цього треба спочатку навчити, а потій вимагати виконання. Буває, що начальники слабко контролюють підготовку працівників до служби, керівництво зводиться до адміністрування, до роздачі стягнень і покарань. Такі керівники нерідко накладають стягнення без вагомих підстав, що викликає в колективі нервову реакцію, почуття несправедливості. Така практика є неприпустимою, тому що найголовнішим службовим обов’язком начальника було й залишається створення в кожному колективі атмосфери, яка б сприяла кращій, ефективнішій праці.

Запорукою успіху є згуртованість колективу, нетерпимість до будь-яких проявів халатності, порушень законності і дисципліни.

За цих умов неабиякого значення набуває знання керівником психології управління, вміння виявляти в колективі неформальні угруповання, переорієнтовувати ті з них, які склалися на: негативній або нейтральній щодо службових завдань основі, знайти підхід до кожного з підлеглих.

У розпорядженні керівника цілий арсенал моральних і матеріальних, засобів стимулювання кадрів. Це і подяки за сумлінне виконання службового обов’язку, і почесні грамоти, цінні подарунки та грошові премії, дострокове присвоєння чергового спеціального звання або присвоєння звання на ступінь вищого від встановленого за посадою. Слід активніше використовувати спеціальні фонди заохочення і допомоги. Як заохочення використовується й просування послу службі, зачислення в резерв на вищу посаду.

У порядку накладання стягнення керівники можуть оголошувати зауваження, догану, сувору догану, попереджувати про неповну посадову відповідність, затримувати присвоєння чергового спеціального звання або подання на його присвоєння на строк до 6 місяців, звільняти з органів внутрішніх справ осіб рядового і молодшого начальницького складу. Зрозуміло, що чим вище службове становище керівника, тим більші його права щодо застосування заохочень і накладання дисциплінарних стягнень.

Стягнення, передбачені Дисциплінарним статутом, потрібно застосовувати так, щоб і покараний працівник, і весь колектив розуміли його справедливість. Керівникам слід пам’ятати, що довічних стягнень не існує, покараний працівник повинен знати, що сумлінна праця і дисциплінованість будуть підставою для зняття покарання, можливо, й достроково. Моральному і матеріальному стимулюванню роботи кадрів органів внутрішніх справ буде, сприяти також знання ними діючого законодавства, яке регулює їх правовий і соціальний захист, встановлює гарантії особистої безпеки працівників та членів їх сімей, передбачає кримінальну та адміністративну відповідальність за посягання на їх життя, здоров’я, права і майно.

Процес становлення в України демократичної правової держави, невід’ємним елементом якої є правоохоронна система, гостро ставить на порядок денний питання формування професійного ядра органів внутрішніх справ з високими морально-етичними якостями, здатного працювати ти на дійсно наукових засадах. Чесність, дисциплінованість, сумлінність у виконанні службових обов’язків, поважне ставлення до громадян повинні стати нормою життя правоохоронців.

Сприяє закріпленню персоналу і стимулює його до сумлінної праці, дотримання дисципліни і законності прийом працівників на службу за контрактом. Така форма прийому вже практикується в окремих службах МВС, зокрема у внутрішніх військах, а також при оформленні працівників на посади з матеріальною відповідальністю.