I.10. Організаційна структура органів внутрішніх справ України

Всі соціальні системи мають певну структуру, тобто набір елементів, які відповідним чином оформлені і взаємопов’язані між собою.

Важливість аналізованого питання обумовлена тим, що структура є одним з різновидів форми будь-якої цілісної системи, внутрішньою організацією змісту. Структура організує комунікації цілого із зовнішніми умовами. Структурні форми мають відносну самостійність від змісту управління і, у той же час, служать йому. Отже, успішна реалізація цілей і завдань ОВС багато в чому залежить від їх оптимальної структури. Вона повинна бути гнучкою, керованою, здатною до самозабезпечення і, звичайно, придатною для задоволення потреб держави.

Організаційна структура включає в себе сукупність структурних підрозділів, об’єднаних в орган, зв’язки підпорядкованості між ними, а також форми розподілу функцій.

В усіх органах внутрішніх справ, залежно від характеру виконуваних функцій, існує три види структурних підрозділів:

1) галузеві (підрозділи міліції, слідчі апарати), які реалізують основні функції органів внутрішніх справ;

2) функціональні (по роботі з персоналом, фінансово-економічні, господарчі, медичні), які виконують функції забезпечення;

3) загального керівництва (штаби, чергові частини, інформаційно-аналітичні центри), які виконують функції загального керівництва.

Орган внутрішніх справ також складається з цілого ряду структурних підрозділів (департаментів, управлінь, відділів, відділень, груп, стройових підрозділів), які й утворюють необхідний комплекс елементів системи та взаємодіють між собою в певному порядку. Своєрідним елементом системи виступають також окремі працівники органу внутрішніх справ.

Всі підрозділи органів внутрішніх справ, як елементи системи управління, одночасно виступають у ролі керівних і керованих. Між ними існують постійні прямі й зворотні зв’язки. Прямі зв’язки (згори вниз) виходять від суб’єкта управління у формі наказів, розпоряджень, інструкцій. Зворотній зв’язок (знизу вгору) від об’єкта управління здійснюється у вигляді донесень, звітів, інформації про виконання управлінських рішень. Прикладом може бути зв’язок між Департаментом карного розшуку МВС України, Управлінням карного розшуку УМВС в області, відділом карного розшуку в УМВС міста і аналогічні зв’язки між підрозділами інших служб Міністерства внутрішніх справ.

Районний відділ внутрішніх справ відносно УМВС в області чи місті є об’єктом управління, але він одночасно виступає як суб’єкт управління стосовно окремих служб міліції (карний розшук, підрозділи державної служби боротьби з економічною злочинністю, державної служби охорони, дорожньої міліції і Державтоінспекції та інших), селищних відділів (відділень) міліції. Зв’язки між елементами системи органів внутрішніх справ суворо регламентовані за підлеглістю, координацією та субординацією, за термінами й обов’язковістю виконання управлінських рішень, за обсягом інформації, персональною відповідальністю.

Компетенція, завдання й функції органів внутрішніх справ, взаємовідносини між ними та окремими службами надають системі органів внутрішніх справ від низового підрозділу до апарату МВС необхідну цілісність, чітку підпорядкованість і самостійність окремих елементів, що дає можливість ефективно діяти на основі єдиних правових норм.

Кожний орган внутрішніх справ має свою територію обслуговування: підприємство, установа, селище, мікрорайон, район у місті, місто, область, Автономна Республіка Крим. Центральним органом управління в системі органів внутрішніх справ є Міністерство внутрішніх справ України, компетенція якого поширюється на всю територію держави. МВС України очолює всю систему органів внутрішніх справ і здійснює керівництво у сфері внутрішніх справ, як правило, через департаменти та управління галузевих служб, управління МВС в областях і містах Києві та Севастополі, Автономній Республіці Крим, керує органами, установами й організаціями, безпосередньо підпорядкованими міністерству.

Загальне керівництво в сфері внутрішніх справ здійснюють Президент і Уряд України. Президент України як глава держави видає укази, спрямовані на регулювання суспільних відносин у сфері внутрішніх справ, забезпечення й охорону громадського порядку, посилення боротьби зі злочинністю. Він призначає і звільняє з посади Міністра внутрішніх справ України, командуючого внутрішніми військами; вводить у разі потреби надзвичайний стан на всій території України та в її окремих місцевостях.

Уряд України здійснює заходи щодо забезпечення законності, охорони громадського порядку, захисту прав громадян, боротьби зі злочинністю, поєднуючи, направляючи і координуючи в цій сфері діяльність регіональних органів виконавчої влади.

Безпосереднє управління внутрішніми справами покладено на органи внутрішніх справ. Їх систему утворюють:

– Міністерство внутрішніх справ України (МВС України);

– департаменти, головні управління і управління, відділи

– головні управління і управління, відділи внутрішніх справ областей, Автономної Республіки Крим, міст, районів у містах,

– лінійні управління, відділи, відділення внутрішніх справ на залізничному, повітряному і водяному транспорті;

– управління (відділи) на особливо важливих і режимних об’єктах;

– регіональні управління по боротьбі з організованою злочинністю;

– внутрішні війська.

До неї входять також різні служби, підрозділи, навчальні заклади, підприємства, установи, організації, що створюються для здійснення завдань, покладених на органи внутрішніх справ.

У свою чергу система органів внутрішніх справ входить до системи органів державного управління. Компетенція органів внутрішніх справ визначається законами України й характеризується сукупністю покладених на них завдань і функцій управління, а також конкретними повноваженнями того чи іншого органу внутрішніх справ. Таким чином, система органів внутрішніх справ функціонує одночасно як суб’єкт і об’єкт управління.

Очолює систему органів внутрішніх справ Міністр внутрішніх справ України, який несе відповідальність за стан роботи органів внутрішніх справ по виконанню покладених на них завдань і обов’язків. Міністра призначає на посаду за поданням Прем’єр-міністра України і звільняє з посади Президент України.

Міністр МВС України:

– керує Міністерством, несе персональну відповідальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України за розроблення і реалізацію державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби із злочинністю, виконання Міністерством своїх завдань і функцій;

– спрямовує і координує як член Кабінету Міністрів України здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, визначає на виконання вимог законодавства в межах наданих йому повноважень політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи Міністерства, шляхи досягнення поставленої мети;

– подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є Міністерство;

– затверджує програми і плани роботи Міністерства та звіт про їх виконання;

– підписує нормативно-правові акти Міністерства;

– приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство та затверджує звіт про виконання цих рішень;

– погоджує проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань, що належать до компетенції Міністерства;

– вносить у встановленому порядку подання щодо відзначення державними нагородами працівників органів внутрішніх справ;

– утворює, реорганізовує, ліквідовує територіальні і на транспорті органи МВС України, а також підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства, затверджує їх положення (статути);

– вносить пропозиції до Кабінету Міністрів України про утворення та ліквідацію вищих навчальних закладів МВС України;

– призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з Президентом України начальників, перших заступників начальників Головних управлінь (управлінь) МВС України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, керівників структурних підрозділів МВС України, начальників міських управлінь (відділів) внутрішніх справ, ректорів та проректорів навчальних закладів Міністерства, першого заступника, заступників начальника Головного управління – Командувача внутрішніх військ МВС України, начальників управлінь територіального командування, командирів бригад цих військ;

– вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації у складі МВС України урядових органів державного управління і подання про призначення на посади та звільнення з посад їх керівників, затверджує граничну чисельність цих органів;

– присвоює в установленому порядку спеціальні звання особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та військові звання військовослужбовцям внутрішніх військ, заохочує, притягає їх до дисциплінарної відповідальності;

– здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне, кадрове та інше забезпечення діяльності МВС України здійснюється першими заступниками міністра, яких призначає на посаду за поданням Прем’єр-міністра України та звільняє з посади Президент України.

Перші заступники та заступники підзвітні і підконтрольний Міністрові.

Основними завданнями перших заступників та заступників Міністра є:

– організація забезпечення виконання завдань, покладених на МВС України;

– забезпечення діяльності Міністра як керівника МВС України та члена Кабінету Міністрів України;

– здійснення поточної роботи, пов’язаної з виконанням покладених на МВС України завдань;

– забезпечення стабільності і наступності в роботі МВС України.

Перші заступники та заступники міністра відповідно до покладених на них завдань:

1) організовують роботу центрального апарату Міністерства;

2) готують та подають на затвердження Міністрові програми і плани роботи МВС України, організовують і контролюють їх виконання, звітують про їх виконання перед Міністром;

3) забезпечують підготовку проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є Міністерство, інших документів і подає їх на розгляд Міністрові;

4) організовують розроблення проектів нормативно-правових актів МВС України та подають їх на підпис Міністрові;

5) організовують та контролюють виконання законів України, актів і доручень Президента України та Кабінету Міністрів України, а також наказів та доручень Міністра;

6) у разі відсутності Міністра перші заступники виконуються обов’язки, доповідають Кабінету Міністрів України законопроекти та інші питання на пленарних засіданнях Верховної Ради України; беруть участь у заходах, що проводяться Президентом України та Кабінетом Міністрів України;

7) забезпечують вирішення питань, що виникають у взаємовідносинах центрального апарату МВС України з Адміністрацією Президента України, апаратом Верховної Ради України, іншими державними органами і належать до їх відання;

8) забезпечують взаємодію центрального апарату МВС України з Секретаріатом Кабінету Міністрів України;

9) забезпечують співробітництво МВС України з іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування у процесі виконання завдань, покладених на Міністерство;

10) координують і контролюють роботу територіальних та на транспорті органів МВС України, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства, вживають заходів до забезпечення ефективності їх роботи;

10-1) подають Міністрові пропозиції щодо утворення, реорганізації, ліквідації у складі МВС України урядових органів державного управління; за поданням керівників зазначених органів за погодженням з Міністром затверджують граничну чисельність їх працівників, погоджують структуру, штатний розпис і кошторис видатків цих органів;

11) організовують роботу з документами в Міністерстві;

12) розробляють положення про структурні підрозділи центрального апарату МВС України, визначають відповідальність їх керівників та подають їх на затвердження Міністру;

13) призначають на посади та звільняють з посад заступників начальників територіальних та на транспорті органів внутрішніх справ і начальників їх структурних підрозділів у порядку, визначеному Міністром, та подають Міністру пропозиції щодо призначення працівників центрального апарату Міністерства;

14) розглядають пропозиції про присвоєння працівникам апарату Міністерства відповідних рангів державних службовців та спеціальних звань, заохочення, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та подають їх Міністру на затвердження;

15) формують кадровий резерв Міністерства, забезпечують організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації його працівників відповідно до своїх функціональних обов’язків;

16) подають Міністрові пропозиції щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство, забезпечують та контролюють виконання рішень Міністра щодо розподілу цих коштів, звітують перед Міністром з цього питання;

17) розпоряджаються бюджетними коштами, передбаченими на утримання центрального апарату МВС України і його територіальних органів та доповідають Міністру про їх використання;

18) забезпечують охорону державної таємниці та здійснюють заходи щодо мобілізаційної підготовки органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВС України в межах повноважень, передбачених законом та встановлених для них службових обов’язків;

19) забезпечують використання в установленому порядку гербової печатки МВС України;

20) видають накази організаційно-розпорядчого характеру з питань, що належать до їх компетенції, та контролюють їх виконання;

21) виконують інші функції, пов’язані із забезпеченням діяльності МВС України.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МВС України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), його перших заступників та заступників за посадою, інших керівних працівників Міністерства, народних депутатів України з правом дорадчого голосу, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС України.

Члени колегії затверджуються та увільняються від обов’язків Президентом України за поданням Міністра.

Рішення колегії проводяться в життя наказами Міністра.

Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямів діяльності органів внутрішніх справ, обговорення найважливіших програм та вирішення інших питань у Міністерстві можуть утворюватися наукова рада, інші консультативні та дорадчі органи.

Склад цих органів та положення про них затверджує Міністр.

МВС України є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Правовий статус МВС України закріплений у Положенні про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженому Указом Президента України від 17.10.2000 року. Окремі його функції і повноваження закріплені також в інших нормативних актах. Згідно з Положенням, МВС України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього, охорони та оборони особливо важливих державних об’єктів.

Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, основними завданнями МВС України є:

– організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки;

– участь у розробленні та реалізації державної політики щодо боротьби із злочинністю;

– забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

– організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об’єктів;

– забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства;

– забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи;

– організація роботи, пов’язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

– здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності;

– визначення основних напрямів удосконалення роботи органів внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичної та практичної допомоги;

– забезпечення додержання законності в діяльності осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, працівників і військовослужбовців системи Міністерства;

– підготовка органів внутрішніх справ та внутрішніх військ до інтеграції України до Європейського Союзу.

МВС України здійснює аналіз стану правопорядку і злочинності, розробляє прогнози розвитку криміногенної ситуації, на основі яких вносить до органів державної влади відповідні пропозиції.

На МВС України покладене забезпечення виконання органами внутрішніх справ законів, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Уряду України, а також законів і інших нормативних актів суб’єктів держави; організація і безпосереднє здійснення оперативно-розшукової й експертно-криміналістичної діяльності, виробництва дізнання і попереднього слідства по кримінальних справах, віднесеним до ведення органів внутрішніх справ.

МВС організує і здійснює розшук осіб, які скоїли злочини і ховаються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від відбування карних покарань, призову на військову службу, без вісти зниклих та інших осіб, а також здійснює заходи щодо боротьби з організованою злочинністю, корупцією, незаконним обігом зброї і наркотичних речовин, незаконними збройними формуваннями.

МВС приймає участь в забезпеченні режиму надзвичайного або воєнного стану у випадку їх введення на всій території України та в її окремих місцевостях, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, забезпечує виконання правил паспортного режиму, правил в’їзду, виїзду, перебування і транзитного проїзду через територію України іноземних громадян і осіб без громадянства; організує заходи дозвільно-реєстраційної системи з питань своєї компетенції і т. ін.

Свою діяльність МВС України здійснює в тісній взаємодії з іншими державними органами виконавчої влади, суспільними об’єднаннями, а також координує свою діяльність з діяльністю міністерств внутрішніх справ держав-учасників СНД, що дозволяє йому більш успішно вирішувати завдання, які стоять перед ним.

Для координації діяльності МВС України та його органів із правоохоронними органами іноземних держав з питань попередження, виявлення, припинення і розкриття злочинів на підставі рішення Уряду України і домовленостей МВС України з компетентними органами приймаючих держав, до останніх можуть направлятися представники МВС України.

Департаменти МВС України, управління (відділи) міст, районів, районів у містах безпосередньо забезпечують охорону громадського порядку, особистості, прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ і організацій від протиправних дій на підвідомчій території; здійснюють контроль і нагляд за дотриманням правил паспортної системи; організують і забезпечують безпеку дорожнього руху; розробляють і проводять заходи щодо попередження, припинення і розкриття злочинів; здійснюють оперативно-розшукові заходи; організують роботу з питань дозвільно-реєстраційної системи; здійснюють охорону власності; забезпечують дотримання правил придбання, збереження, перевезення боєприпасів, вибухових речовин, зброї в межах своєї компетенції і т. ін.

Діяльність органів внутрішніх справ по забезпеченню та охороні громадського порядку являє собою сукупність організаційно-правових форм, кожна з який має свою специфіку, обумовлену її призначенням. Такими формами є:

а) адміністративна;

б) оперативно-розшукова;

в) карно-процесуальна.

Серед перерахованих видів діяльності органів внутрішніх справ найбільш об’ємною і широкою є адміністративна діяльність. Вона, як правило, є зовнішньою стосовно системи органів внутрішніх справ, здійснюється за межами даної системи. Зміст цієї діяльності складається у створенні умов для реалізації громадянами своїх прав, законних інтересів і виконання покладених на них обов’язків, належної роботи підприємств, установ, організацій; контролі і нагляді за дотриманням правил паспортної системи, громадського порядку, дорожнього руху; профілактиці і припиненні різних правопорушень; реєстраційному обліку громадян; видачі дозволу (ліцензії) на здійснення приватної детективної й охоронної діяльності і контроль за нею, ліцензій на продаж або придбання і збереження зброї; здійсненні адміністративного нагляду; охороні власності; контролі за дотриманням правил перебування в Україні іноземних громадян і осіб без громадянства і т. ін.

Оперативно-розшукова діяльність полягає в проведенні органами внутрішніх справ оперативно-розшукових заходів, які мають за мету захист життя, здоров’я, прав і свобод особи, власності, безпеки суспільства і держави від злочинних посягань. Вона припускає також попередження, виявлення, припинення і розкриття злочинів, розшук осіб, які ховаються від органів дізнання, слідства і суду, що ухиляються від карного покарання, а також осіб, які пропали без вісти. Важливим напрямком цієї діяльності в сучасних умовах є боротьба з організованою злочинністю.

Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до Закону України від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність».

Карно-процесуальна діяльність органів внутрішніх справ складається у впровадження дізнання і попереднього слідства. Чинне законодавство поклало цю функцію на досить широке коло підрозділів і служб органів внутрішніх справ (кримінальну міліцію і міліцію громадської безпеки, службу по боротьбі з організованою злочинністю, Державну автомобільну інспекцію, установи, які виконують карні покарання у вигляді позбавлення волі, військові частин і підрозділи внутрішніх військ МВС України).

До 1999 року ОВС здійснювали діяльність щодо виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі, тобто функціонування кримінально-виконавчої системи, до якої входили відповідні установи й органи. Названа діяльність полягала у виконанні карних покарань у вигляді позбавлення волі; забезпеченні законності та правопорядку в установах, які виконують карні покарання, а також безпеки засуджених і персоналу, що працює в них; залученні засуджених до праці і забезпеченні охорони їх здоров’я; виконанні та дотриманні норм кримінально-виконавчого законодавства та ін.

22 квітня 1998 року Згідно з Указом Президента України був створений Державний департамент України з питань виконання покарань, який є самостійним центральним органом виконавчої влади в сфері виконання покарань і реалізує єдину державну політику в цій сфері. 12 березня 1999 р. Указом Президента України цей департамент було виведено із складу МВС України. Згідно з Конституцією України загальна структура, завдання та чисельність системи МВС України забезпечується виключно законами України³⁶.

Відповідно до Указу Президента України від 29.05.2001 р. №345-2001 «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» та згідно з вимогами Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 17.10.2000 р. №1138/2000, право затвердження внутрішньої структури центрального апарату міністерства та визначення штатної чисельності центрального апарату міністерства і безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів належить Міністру. Структури і штатна чисельність центрального апарату, як головного суб’єкта управління в системі органів внутрішніх справ, не є чимось незміннім і стабільним, вона може змінюватись залежно від криміногенної ситуації в країні, завдань, які виникають перед системою, соціально-економічних і політичних умов життя суспільства. За станом на 1 жовтня 2009 р. структура центрального апарату Міністерства внутрішніх справ є наступною (вона не є стабільною, динамічно розвивається, подається як приклад:

1. Керівництво

– Міністр;

– Перший заступник Міністра;

– Перший заступник Міністра, начальник ГУБОЗ МВС України;

– заступник Міністра, начальник міліції громадської безпеки;

– заступник Міністра, начальник кримінальної міліції;

– заступник Міністра, начальник Головного штабу;

– заступник Міністра, начальник Головного слідчого управління;

– заступник Міністра;

– заступник Міністра;

– заступник Міністра – начальник ГУМВС України в Автономній Республіці Крим

2. Апарат Міністра

3. Група радників Міністра

4. Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС

5. Радники МВС України

6. Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю (ГУБОЗ) 6.1. Служба внутрішньої безпеки ГУБОЗ (на правах управління)

7. Кримінальна міліція:

7.1. Департамент карного розшуку

7.2. Департамент Державної служби боротьби з економічною злочинністю

7.3. Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків

7.4. Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми

7.5. Департамент кримінальної міліції у справах дітей

7.6. Департамент оперативної служби

7.8. Департамент оперативно-технічних заходів

7.9. Управління спеціальних операцій

7.10. Кінологічна служба (на правах відділу)

8. Робочий апарат Укрбюро Інтерполу (на правах департаменту)

9. Міліція громадської безпеки:

9.1. Департамент громадської безпеки

9.2. Департамент Державної автомобільної інспекції

9.3. Управління ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів

10. Департамент Державної служби охорони (функціонує при Міністерстві)

11. Головне управління внутрішніх військ

12. Головне слідче управління

13. Управління дізнання

14. Головний штаб (на правах департаменту)

15. Департамент кадрового забезпечення

16. Департамент освіти та науки

17. Департамент зв'язків із громадськістю та міжнародної діяльності

19. Департамент документального забезпечення та режиму

20. Департамент інформаційних технологій

21. Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку

22. Департамент ресурсного забезпечення

23. Департамент медичного забезпечення та реабілітації

24. Департамент зв’язку

25. Управління юридичного забезпечення

26. Управління взаємодії з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування

27. Контрольно-ревізійне управління

28. Господарське управління

29. Управління капітального будівництва та інвестицій

30. Відділ державного нагляду за охороною праці

31. Служба пожежної безпеки (на правах відділу)

32. Головні управління МВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київський області, управління МВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті:

32.1. Головне управління МВС України в Автономній Республіці Крим.

32.2. Головне управління МВС України у Вінницький області

32.3. Управління МВС України у Волинській області

32.4. Головне управління МВС України в Дніпропетровській області

32.5. Головне управління МВС України в Донецькій області

32.6. Управління МВС України в Житомирській області

32.7. Головне управління МВС України в Закарпатській області

32.8. Головне управління МВС України в Запорізькій області

32.9. Управління МВС України в Івано-Франківській області

32.10. Головне управління МВС України в Київській області

31.11. Головне управління МВС України в м. Києві

32.12. Управління МВС України в Кіровоградській області

32.13. Головне управління МВС України в Луганській області

32.14. Головне управління МВС України у Львівській області

32.15. Управління МВС України в Миколаївській Області

32.16. Головне управління МВС України в Одеській області

32.17. Головне управління МВС України в Полтавській області

32.18. Управління МВС України в Рівненській області

32.19. Управління МВС України в м. Севастополі

32.20. Управління МВС України в Сумській області

32.21. Управління МВС України в Тернопільській області

32.22. Головне управління МВС України в Харківській області

32.23. Управління МВС України в Херсонській області

32.24. Управління МВС України у Хмельницькій області

32.25. Головне управління МВС України в Черкаській області

32.26. Управління МВС України в Чернівецькій області

32.27. Управління МВС України в Чернігівській області

32.28. Управління МВС України на Донецькій залізниці

32.29. Управління МВС України на Львівській залізниці

32.30. Управління МВС України на Одеській залізниці

32.31. Управління МВС України на Південній залізниці

32.32. Управління МВС України на Південно-Західній залізниці

32.33. Управління МВС України на Придніпровській залізниці

33. Навчальні заклади МВС України:

33.1. Київський національний університет внутрішніх справ

33.2. Харківський національний університет внутрішніх справ

- Кіровоградський юридичний інститут

- Херсонський юридичний інститут

33.3. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

- Запорізький юридичний інститут

33.4. Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка

- Донецький юридичний інститут

33.5. Львівський державний університет внутрішніх справ

- Прикарпатський юридичний інститут

33.6. Одеський державний університет внутрішніх справ

- Кримський юридичний інститут

33.7. Академія управління МВС України

33.8. Академія внутрішніх військ МВС України

34. Науково-дослідні установи:

34.1. Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр

34.2. Державний науково-дослідний інститут

35. Урядові органи державного управління:

35.1. Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб

Функціональні обов’язки заступників Міністра затверджує Міністр, керівників департаментів, головних управлінь і управлінь можуть затверджувати перші заступники і заступники Міністра.

Головні управління МВС України у місті Києві, Київській області та Автономній Республіці Крим, обласні УМВС і УМВС м. Севастополя підпорядковані безпосередньо Міністру внутрішніх справ України, усі інші міські й районні відділи внутрішніх справ підпорядковано, зі збереженням принципу територіальності, обласним управлінням внутрішніх справ.

Внутрішню структуру Головних управлінь МВС України в м. Києві й Київській області, в Автономній Республіці Крим, управлінь МВС в інших областях і містах побудовано згідно з лінійно-галузевим і функціональним принципами, вона в основному відповідає структурі апарату МВС України. При визначенні структури УМВС враховуються особливості області, міста, кількість адміністративних районів, населення і його демографічний склад, криміногенна обстановка, кількість органів внутрішніх справ і установ та інші фактори.

УМВС України очолює начальник, який призначається Міні­стром внутрішніх справ України за погодженням з Адміністрацією Президента України. Для колегіального обговорення і прийняття найбільш важливих управлінських рішень з питань діяльності органів внутрішніх справ в областях, в містах Києві і Севастополі, в Автономній Республіці Крим створюються колегії.

УМВС України в областях і містах з районним поділом свою діяльність здійснюють у двох основних формах: вони керують районними, міськими органами внутрішніх справ, відділами і відділеннями міліції, підрозділами державної служби охорони, установами виконання покарань, іншими підрозділами свого підпорядкування на території області; в той же час власними силами і засобами беруть участь в охороні громадського порядку, попередженні, розкритті й розслідуванні злочинів, виконують інші завдання безпосередньо на рівні УМВС без участі підрозділів низової ланки.

Начальник УМВС України в області (місті) керівництво підлеглими службами і органами внутрішніх справ здійснює особисто і через своїх заступників, серед яких розподіляє обов’язки по управлінській діяльності і закріплює за ними окремі галузеві служби.

Управління МВС України в області є територіальним органом Міністерства внутрішніх справ України, утворюється МВС України і йому підпорядковується.

УМВС України здійснює функції і повноваження у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, організовує та координує діяльність підпорядкованих органів внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки

Основними завданнями управління є:

– організація та координація діяльності підпорядкованих органів і підрозділів внутрішніх справ з питань захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, боротьби зі злочинністю та забезпечення громадської безпеки;

– запобігання правопорушенням та їх припинення, виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

– забезпечення виконання адміністративних стягнень, участь у здійсненні заходів, спрямованих на ресоціалізацію засуджених;

– організація роботи, пов’язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

– організація роботи з питань кадрового забезпечення органів внутрішніх справ додержання дисципліни та законності в їх діяльності, а також правового та соціального захисту працівників органів внутрішніх справ і членів їх сімей;

– впровадження досягнень науки і техніки, передового досвіду, прогресивних форм і методів у діяльність органів внутрішніх справ;

– відповідно до законодавства сприяння забезпеченню режиму воєнного або надзвичайного стану в разі їх оголошення на території області;

– підготовка органів та підрозділів внутрішніх справ для інтеграції Україні до Європейського Союзу;

– розвиток і зміцнення матеріально-технічної бази органів внутрішніх справ.

Управління відповідно до покладених на нього завдань:

1) організовує і координує діяльність підпорядкованих органів, підрозділів, установ та організацій, визначає найбільш ефективні засоби і методи вирішення завдань, що на них покладені;

2) організовує роботу органів внутрішніх справ з охорони громадського порядку на вулицях, майданах, у парках, скверах та в інших громадських місцях, запобігання адміністративним правопорушенням, їх припинення, забезпечення провадження у справах про них, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ;

3) організовує здійснення органами внутрішніх справ профілактичних і оперативно-розшукових заходів щодо запобігання, виявлення, припинення і розкриття злочинів, провадження дізнання і попереднього слідства у справах про злочини, розслідування яких законодавством покладено на органи внутрішніх справ, надає їм практичну допомогу в цій роботі,

4) безпосередньо здійснює заходи, спрямовані на виявлення, розкриття і розслідування найнебезпечніших злочинів, зокрема тих, що носять міжрегіональний характер, вчинені у сфері економіки та організованими злочинними групами, пов’язані з наркобізнесом і корупцією;

5) забезпечує профілактику правопорушень, вносить до місцевих органів державної влади, підприємств, установ і організацій подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень, організовує проведення серед населення роз’яснювальної роботи з питань охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю;

6) разом з іншими державними органами вживає заходів щодо запобігання дитячої безпритульності та правопорушень серед неповнолітніх;

7) організовує і проводить розшук громадян у випадках, передбачених законодавством;

8) організовує інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, формує довідково-інформаційні фонди, оперативно-розшуковий та криміналістичний обліки, у межах своєї компетенції веде державну статистику;

9) проводить криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності та експертизи у кримінальних справах, забезпечує у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях;

10) забезпечує в межах своєї компетенції виконання прийнятих в установленому законом порядку рішень судів, прокурорів, слідчих, а також охорону конвоювання та утримання затриманих і взятих під варту осіб;

11) організовує роботу спеціальних підрозділів міліції із забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, з охорони установ судово-психіатричної експертизи;

12) забезпечує відповідно до законодавства адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, та проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання з особами, засудженими до кримінальних покарань, не пов’язаних із позбавленням волі;

13) організує в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства про громадянство, паспорт, в’їзд в Україну – виїзд з України громадян, перебування на території іноземних громадян та осіб без громадянства;

14) забезпечує функціонування дозвільної системи і здійснення контролю за придбанням, зберіганням, носінням і перевезенням зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших, предметів і речовин, щодо зберігання й використання яких встановлено спеціальні правила, а також за відкриттям та функціонуванням об’єктів, де вони використовуються;

15) організовує роботу Державної автомобільної інспекції, забезпечує реєстрацію і облік автомототранспортних засобів, видачу, облік та обмін посвідчень водія, свідоцтв про допуск водіїв до перевезення небезпечних вантажів, забезпечує організацію навчання водіїв-перевізників небезпечних вантажів, разом з іншими державними органами вживає заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, контролює проведення державними органами і транспортними організаціями роботи, спрямованої на запобігання дорожньо-транспортним пригодам, проводить технічні огляди транспортних засобів, вживає заходів щодо запобігання злочинам та їх припинення на автошляхах, а також спільно з кримінальною міліцією щодо їх розкриття; здійснює контроль за дотриманням правил, норм та стандартів будівництва, реконструкції та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів і об’єктів сервісу;

16) організовує та забезпечує функціонування відомчої системи оперативного зв’язку;

17) організовує на договірних засадах охорону майна всіх видів власності, разом з підприємствами, установами та організаціями вживає заходів до підвищення надійності охорони об’єктів;

18) організовує здійснення заходів, спрямованих на врятування людей, охорону їхньої безпеки, забезпечення громадського порядку, збереження майна у разі стихійного лиха, аварій, пожеж, катастроф, а також на ліквідацію їх наслідків;

вживає заходів до забезпечення високої бойової і мобілізаційної готовності органів внутрішніх справ, бере відповідно до закону участь у забезпеченні режиму воєнного або надзвичайного етану в разі його оголошення на території області або в окремих місцевостях;

організовує забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, що мають особливе народногосподарське значення або потерпіли внаслідок стихійного лиха, екологічної катастрофи, а також участь органів внутрішніх справ у межах їх компетенції у заходах з охорони навколишнього природного середовища;

22) забезпечує сприяння з боку органів внутрішніх справ у межах їх компетенції і у встановленому законодавством порядку державним органам, підприємствам, установам, організаціям та посадовим особам у виконанні покладених на них законом обов’язків;

23) організовує роботу з добору, розстановки, професійної підготовки персоналу, додержання дисципліни та законності в їх діяльності;

вживає відповідно до чинного законодавства заходів щодо забезпечення правового і соціального захисту працівників, пенсіонерів органів внутрішніх справ, членів їх сімей, розробляє пропозиції з цих питань і вносить їх на розгляд відповідних органів;

організовує в установленому порядку матеріально-технічне забезпечення діяльності підпорядкованих органів, підрозділів, установ та організацій, контролює правильність використання ними ресурсів і коштів;

організовує в управлінні і підпорядкованих органах роботу з питань фінансування, праці, заробітної плати, економічного прогнозу бухгалтерського обліку і звітності, контрольно-ревізійної діяльності;

27) вносить до відповідних органів виконавчої влади пропозиції щодо складання планів капітальних вкладень на будівництво об’єктів адміністративного, виробничого, соціально-побутового призначення та житла і організовує їх виконання;

організовує впровадження досягнень науки і техніки, передового досвіду, прогресивних форм і методів у діяльність органів внутрішніх справ;

розглядає пропозиції, заяви і скарги громадян, вживає заходів щодо усунення недоліків у діяльності підпорядкованих органів, підрозділів, установ і організацій;

30) організовує роботу з дотримання режиму секретності та забезпечує контроль за збереженням державної таємниці в підпорядкованих органах та підрозділах;

31) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Організаційними питаннями діяльності Управління МВС України в області займається Оперативний штаб.

Оперативний штаб УМВС України в області створюється з метою координації й управління силами і засобами органів та підрозділів внутрішніх справ, взаємодії з іншими правоохоронними органами, відомствами, громадськістю щодо забезпечення громадського порядку й безпеки за умови виникнення надзвичайних ситуацій (великі аварії, катастрофи, стихійне лихо тощо) та при інших обставинах, що можуть загрожувати життю чи здоров’ю громадян, дезорганізувати роботу органів влади й управління, підприємств і організацій, спричинити істотні матеріальні збитки, а також при важливих державних подіях та проведенні масових заходів.

Оперативний штаб очолює начальник УМВС в області, його першими заступниками призначаються перший заступник начальника Управління – начальник кримінальної міліції, начальник Управління по боротьбі з організованою злочинністю, заступниками – заступники начальника Управління.

Основними завданнями Оперативного штабу є:

– постійне стеження за оперативною обстановкою в області чи окремих її районах;

– розробка необхідних пропозицій і заходів реагування, підготовка відповідних управлінських рішень, розпорядчих та інформаційних документів;

– прийняття рішень про використання наявних сил і засобів, визначення і постановка їм завдань;

– координація дій структурних підрозділів Управління, забезпечення взаємодії зі Службою безпеки, прокуратурою області, військовими частинами Міністерства оборони, підрозділами Міністерства з надзвичайних ситуацій, Держкомкордон, Держмиткому, іншими державними установами та відомствами області;

– підготовка інформації до органів державної влади й управління.

Кожна галузева служба УМВС України в області має свою внутрішню досить розгалужену і складну структуру, яка формується відповідно до виконуваних апаратом служби завдань і функцій. На практиці склалась і затверджена МВС України така внутрішня структура основних служб УМВС.

Управління карного розшуку (УКР):

– Відділ оперативної роботи;

– Відділ боротьби з груповими та організованими злочин­ними проявами;

– Відділ боротьби зі злочинністю проти особи та розшуку злочинців і осіб, які зникли без вісти;

– Відділ боротьби з майновими злочинами;

– Відділ боротьби з проституцією, розповсюдженням СНІДу та правопорушеннями, пов’язаними з іноземними громадянами;

– Відділ по організації боротьби із злочинністю серед неповнолітніх.

Управління державної служби по боротьбі з економічною злочинністю (УДСБЕЗ):

– Відділ зонального контролю, організаційної роботи, аналізу, прогнозування та інформації;

– Відділ боротьби зі злочинністю в паливно-енергетич­ному комплексі, інших базових галузях економіки та держбюджетних установах;

– Відділ боротьби зі злочинністю на споживчому ринку та в аграрному секторі економіки;

– Відділ боротьби зі злочинністю в процесі приватизації, економічної реформи та оподаткування.

Управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ):

– Відділ узагальнення оперативної інформації, аналізу і прогнозування криміногенних процесів та зонального контролю;

– Чергова частина;

– Відділ обробки інформації АІПС «Скорпіон»;

– Відділ оперативно-технічного забезпечення і проведення спеціальних заходів;

– Відділ кримінальної розвідки;

– Відділ тактичної розвідки і оперативних розробок у сфері кредитно-фінансової і банківської системи;

– Відділ тактичної розвідки і оперативних розробок у комерційних структурах та сфері зовнішньоекономічної діяльності;

– Відділ тактичної розвідки і оперативних розробок щодо кваліфікованих видів вимагань, бандитизму та незаконного обігу зброї;

– Відділ тактичної розвідки і оперативних розробок у боротьбі з міжнародною злочинністю;

– Відділення тактичної розвідки і оперативних розробок в установах виконання покарань, ВТУ та СІЗО;

– Фінансова група;

– Адміністративно-господарча група;

– Канцелярія;

– Управління по роботі з персоналом;

– Слідче управління;

– Відділ швидкого реагування «Сокіл».

Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр:

– Відділ криміналістичних експертиз та обліку;

– Відділ спеціальних досліджень та техніко-криміналісти­чного розкриття злочинів;

– Фотолабораторія;

– Криміналістичний полігон;

– Спеціальна лабораторія ядерно-фізичних досліджень.

Управління державної служби охорони (ДСО):

– Відділ організаційної роботи;

– Відділ служби охорони;

– Відділ технічної служби;

– Відділ фінансово-економічний;

– Відділ матеріально-технічного забезпечення;

– Відділ по роботі з персоналом.

Управління державної автоінспекції (УДАІ):

– Відділення організації дорожнього руху та нагляду за станом автомобільних шляхів та вулиць;

– Відділ організації профілактичної роботи серед населення і взаємодії із засобами масової інформації;

– Відділ дорожньо-патрульної служби;

– Відділ технічного нагляду та контролю за роботою реє­страційно-іспитових підрозділів;

– Відділ по роботі з персоналом;

– Відділ керівництва дорожньою міліцією;

– Відділення технічного забезпечення;

– Управління дорожньої міліції.

Штаб:

– Відділ аналізу, інформації, планування, контролю та правового забезпечення;

– Інспекція службової діяльності;

– Оперативний відділ;

– Відділ організації та контролю за роботою чергових час­тин, обліково-реєстраційною дисципліною.

Управління оперативної інформації (УОІ):

– Відділ статистики;

– Оперативно-довідковий відділ;

– Відділ оперативно-розшукової роботи;

– Відділ обробки інформації;

– Відділ технічного обслуговування;

– Відділ прийому, підготовки і випуску інформації;

– Група спецфондів;

– Архів.

Система органів внутрішніх справ на транспорті побудована з урахуванням специфіки забезпечення охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю на залізничному, повітряному, морському і річковому транспорті. На Північно-Західній, Південній, Придніпровській, Одеській, Донецькій і Львівській залізницях діють Управління МВС центрального підпорядкування, на великих залізничних станціях – лінійні відділи УМВС, на інших – відділення і пункти міліції. У великих аеропортах, морських і річкових портах функціонують відділи внутрішніх справ, які підпорядковано територіальним УМВС областей, міст. Система органів внутрішніх справ на залізничному транспорті очолюється Управлінням внутрі­шніх справ на транспорті МВС України (УВСТ МВС України).

До складу транспортних органів внутрішніх справ входять всі основні служби, за винятком Державтоінспекції, паспортної, деяких інших підрозділів.

У селищах міського типу, в мікрорайонах і віддалених населених пунктах можуть створюватись відділи (на правах райвідділів) і відділення міліції, які входять до складу територіальних органів внутрішніх справ.

На окремих промислових підприємствах, в установах і організаціях, діяльність котрих пов’язана з особливим режимом роботи (оборонний характер, особливо висока технічна небезпека виробництва і ряд інших) створюються відділи внутрішніх справ для роботи на закритих об’єктах.

«Для забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватись спеціальні підрозділи міліції»³⁷.

У великих, за чисельністю особового складу, органах внутрішніх справ можуть створюватись функціональні відділи карного розшуку, дільничних інспекторів, слідчої роботи, інші відділи при чисельності працівників не менше п’ятдесяти. Стройові підрозділи (патрульно-постової, дорожньо-патрульної служби, комендантської служби) організуються у відділення, взводи, роти, батальйони, полки. При міськрайорганах можуть функціонувати відділи (відділення) державної служби охорони, місцевим органам внутрішніх справ можуть придаватись тимчасово підрозділи підпорядкування УМВС, наприклад, дорожньої міліції, загонів спеціального призначення.

Розбудова правової держави, економічні зміни і реформування національного законодавства України не можливі без урахування сьогоднішніх реалій. У зв’язку з гострими соціальними і окремими міжетнічними конфліктами, економічними труднощами, політичною боротьбою за владу багато проблем злочинності загострилися. Тому магістральний шлях боротьби зі злочинністю бачиться у створенні такої «траєкторії розвитку», при якій виключається саме «зіткнення» зі злочинністю. Але змінювати закономірності розвитку суспільства – завдання досить складне. Впливати ж на динаміку і структуру злочинності можливо. Особливо актуалізується це завдання в перехідний період, в якому знаходиться сьогодні Україна. МВС намагається оперативно реагувати на появу нових видів злочинності у зв’язку з науково-технічним прогресом. Так, наприклад, використання з протиправними намірами новітніх інформаційних технологій породило новий тип кримінальних дій – комп’ютерну злочинність. У зв’язку з цим в Департаменті Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України створено новий підрозділ: управління боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій.

Вирішення зазначених проблем вимагає створення сучасної ефективної системи управління персоналом органів внутрішніх справ. Саме йому належить працювати над розв’язанням нелегких проблем подальшого реформування ОВС, переходу до сервісно-поліцейського обслуговування населення. На часі й підготовка працівників за абсолютно новою спеціальністю, яку можна назвати «іміджмейкерством поліції». Вживається і така назва цієї галузі як «паблік рілейшнз». Окремі функції цього роду діяльності сьогодні виконують Центри громадських зв’язків МВС та місцевих органів, однак в умовах правової держави і громадського суспільства набуває нової ваги завдання налагодження співпраці на засадах партнерства органів внутрішніх справ і громадськості, усього населення.

Безсумнівно, сама система органів внутрішніх справ, а також завдання, що ставляться перед нею, потребують докорінного реформування, тому організаційна структура ОВС буде постійно змінюватися і удосконалюватися.