4.Політична економія і економічна політика

Економічна політика – це розробка і проведення в життя системи господарських заходів, скерованих на розвиток і підвищення ефективності виробництва.

Щоб бути ефективною, економічна політика повинна спиратися на концепції, рекомендації, які розробляються політекономією.

Економічна політика виступає сполучною ланкою між еко­номічною теорією і правом, забезпечує їх зв'язок. Право, юри­дичні закони взаємодіють з економікою як об'єктом вивчен­ня політичної економії через формування економічної політи­ки держави, що має будуватися на основі принципу верховенства права та інтересів народу, створювати програми стабілізації та економічного зростання .

Схема 1

Місце політекономії в системі управління виробництвом

Право встановлює загальні правила поведінки суб'єктів ринкових відносин, регламентує їх дії за допомогою держав­ного законодавства, яке містить правові норми, що захища­ють інтереси певних груп населення і самої держави. Харак­тер правових норм визначається державною політикою, яка здатна швидше реагувати на зміни в економіці.

Нерівновага між економікою і правом означає, що юри­дичні закони випереджають рівень економіки і намагаються регламентувати відсутні на практиці економічні та правові відносини, що яскраво виявляється в посиленні негативних явищ у суспільстві. Тому в цьому співвідношенні доцільно досягати рівноваги за рахунок ефективного розвитку еконо­міки і права. Це сприятиме формуванню таких правових відносин, які відповідатимуть функціонуючим економічним процесам .

Політичній економії властиві такі функції: теоретико – пізнавальна, практична, критична, методологічна та виховна.

Теоретико-пізнавальна функція пояснює закономірності, процеси та явища економічного життя суспільства. Вона допомагає людині, спеціалістам, керівникам підприємств орієнтуватись в складних економічних процесах, що відбуваються в житті суспільства, мати про них наукове судження.

Практична функція зводиться до того, що є науковою основою економічної політики держави. Як правило, провідниками економічної політики в країнах з розвинутою ринковою економікою є вчені – політекономи. Вони ж є радниками з економічних питань президентів та керівників урядів.

Критична функція полягає в можливості того, хто володіє політ економічними знаннями, оцінити те чи інше економічне явище в суспільстві, зробити певні наукові обґрунтовані висновки.

Роль методологічної функції в тому, що політична економія є теоретичною базою, основою, всіх інших конкретних економічних наук – економіка підприємства, банківська справа, маркетинг, менеджмент тощо.

Змістом виховної функції є формування економічної психології людини, соціальної або професійної групи. Вивчення економічної теорії формує сучасне економічне мислення, орієнтоване на свідому поведінку, зокрема, в умовах ринку.

Контрольні питання:

1.Чому політекономія вважається суспільною наукою?

2.Коли і як виникла політекономія як наука?

3.Проаналізуйте етапи розвитку політекономії і обгрунтуйте необхідність виникнення провідних шкіл політекономії?

4.Як ви розумієте метод політекономії?

5.Що вивчає політекономія?

6.Дайте визначення економічного закону, назвіть основні типи цих законів.

7.Назвіть основні функції політекономії?

8.Поясніть місце політекономії в реальному житті.

9.Чим відрізняється економічна категорія і економічний закон?

10.Яку роль відіграє політекономія у формуванні економічної політики?