4.Сучасні методи державного регулювання економіки

Методи державного регулювання ринкової економіки – це способи впливу держави за допомогою законодавчих актів і виконавчих органів на підприємницьку діяльність, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою забезпечення їх ефективної діяльності відповідно до інтересів суспільства.

Економічні методи державного регулювання економіки передбачають формування державою матеріальних та фінансових стимулів для ефективної підприємницької діяльності шляхом впливу на економічні інтереси суб’єктів господарювання, що визначає поведінку останніх. Ці методи передбачають використання ставки оподаткування, зміну облікової ставки центральним банком країни, регулювання цін і тарифів, валютне регулювання, норми амортизації.

Адміністративні методи грунтуються на застосуванні сили державної влади шляхом прикусу, заборони або дозволу. Ці методи охоп­люють і правові, якими визначаються “правила гри” суб'єктів госпо­дарювання. Вони включають закони, укази, декрети, ліцензування, квотування, фіксування рівня цін, різноманітні стандарти і нормативи, контроль за дотриманням законодавства, санкції за їх пору­шення.

Методи державного регулювання ринкової економіки, які мають орієн­товний, рекомендаційний характер належать до індикативних. Індикативними є економічні методи, які можна зарахувати до опосередкованих засобів державного впливу на функціонування і розвиток ринкової еконо­міки .

У практиці регулювання ринкової економіки широко використо­вуються прямі методи регулювання. Це відбувається тоді, коли держава безпосередньо втручається у протікання економічних процесів. Для цього використовуються такі інструменти, як державні контракти, замовлення, субсидії, субвенції, дотацій прямі витрати уряду.

5.Державний перерозподіл доходів і ресурсів

Ринок ресурсів

Ресурси

Ресурси

Доходи

Витрати

Підприємства

Податки

Податки

Витрати

Доходи

Товари

Уряд

Домогосподарства

Ринок продуктів

Товари

Уряд ( держава ) купує на ринку продуктів товари і послуги, а на ринку ресурсів - ресурси, здійснюючи за це відповідні видатки.

Уряд ( держава ) збирає податки з підприємницького сектору -підприємств і домогосподарств, а також забезпечує ці сектори відповідними суспільними товарами та послугами.

Схема відображає чисті податки, тобто це податки, які сплачують державі підприємства і домогосподарства із врахуванням "податків навпаки", тобто трансфертних платежів населення та субсидій, дотацій підприємствам.

Таким чином, в процесі кругообігу держава виконує свої функції перерозподілу доходу і ресурсів, розподілу ресурсів і стабілізації економіки.

Держава бере на себе завдання зменшити нерівність доходів суспільства. Це вона намагається зробити шляхом податкової політики; виплати трансфертних платежів (пенсії, допомоги по безробіттю, хворим та інвалідам ); коригування цін та заробітної плати тощо.

Одночасно вона бере на себе вирішення так званих проблем, пов'язаних з витратами переливу, або побічними ефектами. Перелив (побічні ефекти) виникають тоді, коли деяка вигода або витрати, пов'язані з виробництвом або споживанням товару, переміщаються до третіх осіб, тобто тих, хто не є безпосередніми покупцями і продавцями даного товару, тобто не є учасниками ринкової угоди. Найбільш поширеними витратами переливу є витрати, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища.

Суспільні блага є неподільними тому, що вони складаються з таких крупних одиниць, які не можуть бути продані індивідуальним покупцям ( маяк в порту, національна оборона, регулювання повеней, тощо). Щоб суспільство могло користуватись такими благами і послугами, їх повинна забезпечувати держава, а фінансування їх виробництва досягається завдяки примусовим стягнень в формі податків.

Рішення про направлення ресурсів на користь суспільних благ приймаються політичними методами, тобто голосуванням в парламенті, уряді, чи на сесіях відповідної ради-сільської, селищної, міської тощо, тобто органами державної влади в центрі чи на місцях.