7.Інфляція, її суть, види і соціально-економічні наслідки

Інфляція – це процес знецінення грошей внаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою. Зовні вона проявляється у зростанні загального рівня цін та зниженні купівельної спроможності грошей.

Це явище відоме приблизно з 4 –3 ст. до н.е., тобто з моменту, коли грошовим товаром у світі утверджувалося срібло. Причиною знецінення була втрата довіри до монет, в яких при карбуванні закладалося менше металу. Сучасна інфляція має багатофакторний характер.

Причини сучасної інфляції: грошова емісія, не покрита товарною масою; дефіцит державного бюджету; мілітаризація економіки; монополізація підприємств; диспропорції в суспільному виробництві; надмірна кредитна емісія під низький процент; механізм оподаткування.

Основними причинами інфляції є перевищення товарного попиту над пропозицією - "інфляція попиту" та зростання грошових витрат виробництва -"інфляція пропозиції".

Інфляція попиту безпосередньо пов'язана з дією монетарних чинників. Вона обумовлена великою грошовою емісією, що призводить до перевищення попиту на гроші порівняно з реальною пропозицією товарів і послуг. У цьому разі безпосереднім чинником інфляції є зростання грошової маси, що порушує закон грошового обігу — Мs = Мd

Інфляція витрат відбувається внаслідок перевищення пропозиції над попитом, що генерує процес зростання витрат виробництва, а відтак (через підвищення цін на товари) і збільшення грошової маси. Масштаби "накручування" цін залежать від грошового покриття, яке визначає межі того середовища, у рамках якого економічні агенти можуть здійснювати свої витрати. Відбувається завищення попиту на гроші через завищення витрат виробництва.

Ввідповідно до темпів інфляційного процесу виокремлюють три різновиди інфляції: повзучу, галопуючу, гіперінфляцію.

Повзуча інфляція відбувається тоді, коли темпи зростання цін не перевищують 10% на рік.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін сягають до 100% на рік. Вона спричиняє випереджальні темпи зростання споживчого попиту порівняно з товарною пропозицією, що призводить до зростання цін.

МВФ вважає, що інфляція переходить у гіперінфляцію, коли темпи приросту цін зростають більше 100% на рік. Гіперінфляція часто пов'язана з політичним хаосом, наслідками війн та соціальних революцій.

Наслідки інфляції: наносить серйозний економічний ущерб як крупним корпораціям, так і малому бізнесу; ускладнює проведення макроекономічної політики; проходить відтік капіталу в торгівлю; підриває стимули до грошового нагромадження; курс національної валюти падає; знижується життєвий рівень населення; падає виробництво в силу зниження стимулів до праці і розширення виробництва.

Між інфляцією та безробіттям в економіці існує обернений зв’язок.

У 1958 р. вийшла у світ стаття англійського економіста А. Філіпса, який, спираючись на дані про розвиток економіки Великобританії в період від 1861 до 1957 рр., доводив існування оберненого зв'язку між рівнем безробіття та темпом інфляції. За спостереженням А.Філіпса, у розвитку економіки періоди низького рівня безробіття супроводжувались високими темпами інфляції, і навпаки. У 1960 р., П. Самюельсон та Р. Солоу підтвердили на фактичних даних наявність такого зв'язку і для економіки США.

Крива Філіпса — це графічне зображення оберненої залежності між рівнем безробіття та рівнем інфляції. Відрізок кривої Філіпса зліва від точки N характеризує інфляцію попиту, яка може виникнути внаслідок спроб держави встановити штучно високу зайнятість.

Т емп РС