3.Доходи населення , їх види і джерела формування

В результаті перерозподілу національного доходу формуються доходи домогосподарств, які є основою особистого споживання населення.

Доходи населення поділяються на економічні та соціальні. Економічні-такі, які отримуються на основі права власності на певний фактор виробництва: робочу силу, засоби виробництва, землю, грошовий капітал, інтелект. Згідно теорії Ж.Б. Сея - трьох факторів виробництва - (праця, земля, капітал), кожному з названих факторів відповідає своя форма доходу: праці - заробітна плата, капіталу - прибуток, землі - рента.

Соціальні доходи - ті, які надходять від держави через суспільні фонди споживання, трансфертні платежі тощо, незалежно від трудового внеску або участі у підприємницькій діяльності.

Суспільні фони споживання - це форма розподілу національного доходу, яка зумовлена, по-перше, необхідністю соціального захисту населення, особливо малозабезпечених верств, по-друге, необхідністю задоволення тих потреб, які суспільство розглядає як найбільш суспільно значимі й тому прагне забезпечити відносно однаковий доступ до них усіх його членів. Суспільні фонди споживання за своїм функціональним призначенням поділяються на дві групи: а) фонди суспільного задоволення потреб (безоплатні послуги); б) фонди непрацездатних.

До перших відносять: освіту, службу охорони здоров'я, житлово-комунальне господарство, культурно-освітні заклади. Завдяки їм передбачається створення приблизно рівних умов для всіх членів суспільства в задоволенні особливо значимих потреб.

Фонди непрацездатних - це пенсійне забезпечення, допомога тимчасово непрацюючим, допомога безробітним, допомога на дітей, інвалідам, малозабезпеченим. Ці фонди розподіляються в грошовій формі, в значній мірі залежать від трудового вкладу громадян (трудовий стаж та зарплата при нарахуванні пенсій) і переходять в особисту власність.

В розвинутих країнах Заходу суспільні фонди споживання існують у вигляді таких блоків, як: а) соціальне страхування; б) державна допомога; в) система "універсального" забезпечення. Вони функціонують головним чином за рахунок різного роду податків і виплат із заробітної плати. Частину цих коштів вносять підприємці, включаючи їх до витрат виробництва.

"Універсальна" система соціального забезпечення (найбільш поширена в Швеції, Фінляндії, Норвегії, Канаді, Ісландії) передбачає, наприклад, право на пенсію всіх громадян, які досягли пенсійного віку, стали інвалідами або такі, які втратили годувальника. Пенсії виплачують в однаково для всіх твердо фіксованих розмірах. Кошти для цих виплат одержуються в результаті стягнення спеціального податку з усіх громадян з 16 - 18 років до пенсійного віку.

Також доходи поділяють на: трудові - одержані від участі в праці та підприємницькій діяльності; нетрудові – які не залежать від трудових зусиль (дивіденди, проценти, доходи від власності та ін.).

Доходи населення також поділяють на грошові, натуральні та сукупні. Грошові - у формі грошей, натуральні - у вигляді продуктів, сукупні - в грошовій та натуральній, а також у вигляді пільг з суспільних фондів.

Також розрізняють номінальні і реальні доходи. Номінальні - вся сума доходів у грошовій формі, одержаних з різних джерел.

Реальні - кількість матеріальних і духовних благ та послуг, яку реально можна придбати за отримані грошові доходи. Розміри ( рівень ) реальних доходів населення залежать від рівня оплати праці, роздрібних цін на товари народного споживання й тарифів на послуги, насичення ними ринку, можливості їх придбати, а також від податків і обов'язкових платежів.

Доходи населення після сплати податків використовуються на споживання і заощадження.

Під споживанням розуміють витрати населення на купівлю предметів особистого споживання та оплату особистих послуг. Під заощадженням, відповідно, ту частину доходу населення, яка не споживається.