СФонди підприємства хема 1

Виробничі

Невиробничого призначення

Продуктивні

Фонди обігу

Основні невиробничі

Оборотні невиробничі

Основні виробничі фонди

Оборотні фонди

Оборотні фонди підприємства представляють собою ту частину засобів виробництва, що функціонують в процесі виробництва як предмети праці, приймають участь в процесі виробництва один раз, переносять повністю свою вартість на новостворену продукцію, стають частиною собівартості цієї продукції

Витрати підприємства – це сукупність матеріальних витрат і живої праці, що виступають у формі собівартості.

Витрати виробництва є: зовнішні і внутрішні; змінні і постійні.

Змінні витрати - це ті види витрат, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням.

Постійні - це витрати, абсолютна величина яких зі збільшен­ням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється .

Сума змінних і постійних витрат становить собівартість про­дукції (робіт, послуг). Собівартість – це сукупність витрат, виражена в грошовій формі.

Прибуток –це грошовий вираз різниці між вартістю реалізованої продукції і витратами на її виробництво.

Бухгалтерський прибуток являє собою загальну виручку фір­ми за мінусом зовнішніх витрат або витрат на залучення ресурсів. Економічний прибуток — це загальна виручка за мінусом вало­вих витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і нор­мальний прибуток підприємця) по залученню ресурсів з ураху­ванням їх альтернативної вартості. Якщо сума грошових надходжень перевищує економічні витрати фірми, то будь-який залишок нагромаджується в руках господарюючого суб'єкта. Цей залишок і є економічним, або чистим, прибутком, який може бу­ти або позитивним, або негативним.

7.Підприємництво: суть, принципи, умови, функції, організаційні форми

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.

Це особливий вид господарської діяльності, яка ґрунтується на організаційно – господарському новаторстві на основі використання нових можливостей. Невід’ємним компонентом підприємництва є персональна економічна, а не колективна адміністративна відповідальність за результати роботи.

Підприємництво не сумісне з втратами, некомпетентністю, розгільдяйством, крадіжками на робочому місці, які притаманні колективному господарюванню.

Підприємництво в усіх формах власності – це в сучасних умовах найефективніший шлях відходу від моновласності держави, її роздержавленні, подолання відчуження людини від власності.

Країна досягає значних успіхів в економіці тоді, коли в ній достатнього розвитку набуває підприємництво.

Підприємництво передбачає широкий простір для прояву ініціативи, спритності, вміння і в той же час забезпечує певну особисту свободу, незалежність підприємця від будь яких вертикальних чи горизонтальних економічних і політичних структур.

Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) є громадяни України та інших держав, необмежені законом у правоздатності та дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, передбачених законом.

Основними умовами підприємницької діяльності є:

стабільність державної економічної та соціальної політики, спрямованої на підтримку підприємництва;

позитивна суспільна думка по відношенню до підприємців і підприємництва;

пільговий податковий режим, який забезпечує дійовий стимул для підприємництва;

наявність розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва (інноваційні центри, консалтингові служби з питань управління, маркетингу);

існування ефективної системи захисту інтелектуальної власності;

дебюрократизація процедур регулювання господарської діяльності;

підприємницька етика;

достатнє інформаційне забезпечення про становище на різних ринках.

Основними принципами підприємницької діяльності є:

1. Вільний вибір видів діяльності.

2. Залучення на добровільних засадах майна та коштів юридичних осіб і громадян.

3. Самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів.

4. Вільний найм працівників.

5.Вільне розпорядження прибутком після внесення платежів, встановлених законодавством.

6.Самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності, використання належної підприємцю валютної виручки на власний розсуд.

За правовим станом усі фірми можна поді­лити на такі види:

1. одноосібне володіння;

2. товариство(партнерство);

3. об'єднання підприємств.

Одноосібне володіння (індивідуальна приватна фірма) - це фірма, яка належить одній особі. У ній можуть працювати наймані працівники.

Переваги одноосібного володіння:

0. легкість заснування та ліквідації;

1. особистий контроль за фірмою, повна свобода дій та рішень;

2. можливість одержувати задоволення, працюючи на самого себе;

3. податкові пільги;

4. конфіденційність (плани, звіти, стратегії, клієнтура, ноу-хау);

5. можливість індивідуально присвоювати увесь прибуток.

Недоліки:

0. необмежена відповідальність власника;

1. обмеженість фінансових ресурсів;

2. недостатність менеджерських здібностей, кваліфікації, практичних навичок;

3. ускладнення при спробі одержати кредит під низькі відсотки;

4. строк функціонування одноосібного володіння залежить від волі, рішення однієї особи (власника) або тривалості його життя.

Якщо один підприємець боїться почати справу самостійно, то він може розділити з будь-ким і ризик, і прибуток завдяки веденню бізнесу разом з партнером. У цьому випадку можна організувати товариство.

Товариство (партнерство) — це узаконене добровільне об'єднання двох або більше осіб, які виступають як співвласники фірми та здійсню­ють управління нею з метою одержання прибутку.

Товариство має такі переваги:

0. простота створення, право юридичної особи;

1. можливість об'єднати практичні навички і здібності, матеріальні ресурси для ведення спільного бізнесу;

2. розширення джерел фінансування і кредитування;

• податкові пільги, можливість розгорнути більш перспективну справу;

0. продовження бізнесу незалежно від власників.

Недоліки:

0. необмежена відповідальність головних партнерів (засновників);

1. імовірність особистих конфліктів між партнерами (членами фірми);

2. недостатньо чітке розмежування відповідальності партнерів в управлінні;

3. потенційна загроза конкуренції між найманими робітниками за статус партнера.

Корпорація – це зареєстрована у встановленому порядку юридична особа, власниками якої с акціонери, які несуть обмежену відпові­дальність по її боргах залежно від їхнього внеску в акції.

Переваги корпорації :

0. право участі в управлінні справами корпорації;

1. обмежена відповідальність власників (акціонерів);

2. легкість залучення необхідного капіталу шляхом продажу акцій;

3. можливість одержання акціонерами дивідендів ;

4. ліквідність фінансових ресурсів, залучених в акції;

5. необмежена "тривалість життя'' корпорації (вона не припиняє свого існування у зв'язку зі зміною власників);

6. швидкість формування статутного фонду для корпорації відкри­того типу.

Недоліки корпорації :

0. великі витрати на створення корпорації;

1. високі ставки податків (подвійне оподаткування власників кор­порації) ;

2. вимога гласності;

3. відокремлення акціонерів від поточного управління корпорацією;

4. більш суворе регулювання корпоративної діяльності порівняно з індивідуальним бізнесом або партнерством (дії корпорацій обмежені місцевими та національними законами).

Є такі основні типи корпорацій: комерційна і некомерційна, приватна відкритого і закритого типу, державна.

Комерційна корпорація — компанія, призначенням якої є отримання прибутку в інтересах її власників. Некомерційна корпорація — організація корпоративного типу, чиї власники мають обмежену відповідальність та призначення якої - на­дання громадських послуг, а не одержання прибутку.

Приватна корпорація — компанія, якою володіють приватні особи або інші компанії. Корпорація відкритого типу — корпорація, яка продає акції на відкритих торгах. Корпорація закритого типу — корпорація, яка не продає свої акції на відкритих торгах, а надає перевагу фінансуванню свого розвитку з власних доходів або одержує фінансову допомогу за рахунок будь-яко­го іншого джерела. Державна корпорація — корпорація, яка є власністю держави та ство­рена для спеціальних державних цілей.

Залежно від сфери діяльності можуть бути такі організаційні фор­ми бізнесу: міжнародна фірма; транснаціональна компанія; офшорна компанія.

Малий бізнес - це особливий сектор еконо­міки, утворений сукупністю малих підприємств , що виступає у якості специфічної соціально-економічної форми дрібного виробництва в умовах ринку.

В Україні суб'єктами малого бізнесу вважаються:

- індивідуальні підприємці, тобто фізичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і що займаються нею без створення юридичної особи;

- підприємницькі організації зі статусом юридичної особи, будь-якої організаційно-правової форми і форми власності (крім довірчих товариств, банків, страхових компаній, інших фінансово-кредитних і небанківських фінансових установ), а також суб'єкти підприємництва, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам і засновникам даних суб'єктів, що не є суб'єктами малого підприємництва, не перевищують 25%.

Малі підприємства мають ряд пе­реваг в управлінні: відсутність твердої ієрархії, простота комуні­кації, можливість швидкого коректування цілей. Тому, собівартість виробництва продукції в малому бізнесі найчастіше нижча, ніж у великому при високій якості виробленої продукції і послуг.

Частка зайнятих на малих підприємствах промисло­во розвинутих країн становить 50-70%, а частка виробленої ними продукції у ВВП країн-50-60%

Недоліки малого бізнесу: відносно коротка тривалість життя, неве­лика вартість підприємства, обмежений матеріально-технічний потенціал, малі обсяги виробництва, слабка фінансова база, силь­на залежність від ринку і держави, поганий менеджмент і т.д.