3. Ринок кредитних ресурсів його механізми та інструменти

Ринок кредитних ресурсів. Суть кредиту і його види.

Кредитна система - це, по-перше, сукупність кредитно-розрахункових відносин, форм і методів кредитування; по-друге, сукупністьфінансовихінститутів. Кредит - це система економічних відносин, яка виражається в формуванні позичкового фонду товариства і наданні його ресурсів юридичним і фізичним особам у тимчасове користування на умовах повернення. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останніми позики, а й під час розміщення ними заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Кредит виконує дві функції: - перерозподільну; - регулюючу. Розглянемо спочатку перерозподільну функцію. За допомогою кредиту вільні грошові капітали та доходи підприємств, домогосподарств, держави акумулюються та перетворюються в позичковий капітал, який за плату надається в користування. Через кредитний механізм позичковий капітал перерозподіляється на основні повернення між галузями, переходячи в ті сфери, які забезпечують одержання більшого прибутку або яким надається перевага відповідно до національних програм розвитку економіки. Що стосується регулюючої функції, то регулювання економіки також здійснюється проведенням відповідної кредитної політики на державному рівні. Держава змінює обсяг і динаміку кредитів з метою впливу на господарські процеси, бере участь у процесі руху позичкового капіталу від джерел до сфер застосування, регулює доступ позичальників на ринок позичкових капіталів, полегшуючи або ускладнюючи отримання позик. Кредит виступає як інструмент регулювання економіки.

Розрізняють такі форми кредиту: - комерційний; - банківський; - споживчий; - державний; - міжнародний Комерційний кредит має товарну форму і надається одним суб'єктом господарювання іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Комерційний кредит оформлюється векселем. Мета комерційного кредиту - прискорити реалізацію товарів. Банківський кредит надається володарем грошових коштів позичальникам у вигляді грошових позик. Об'єкт банківського кредиту - грошовий капітал. Позичальником може бути підприємець, держава, сектор домогосподарства, кредитором - володар грошових коштів, насамперед банк. Споживчий кредит надається приватним особам. Його об'єктом є товари довгострокового користування, різноманітні послуги. Споживчий кредит виступає у формі комерційного і банківського. Різновидом споживчого кредиту є довгострокові позики приватним особам на купівлю або будівництво житла. Державний кредит - це сукупність кредитних відносин в яких позичальником або кредитором є держава чи місцеві органи влади. Вони позичають кошти на ринку позичкових капіталів шляхом випуску позик через фінансово-кредитні установи. Цей кредит може виступати у вигляді натуральних позик, облігацій внутрішньої позики і інших документів кредиту. Міжнародний кредит - це рух і функціонування позичкового капіталу між країнами, одна із форм міжнародного руху капіталу. Необхідність сплачувати відсотки спонукає вишукувати якомога ефективніші засоби використання одержаної позики, вдосконалювати методи господарювання, підвищувати рентабельність виробництва, оскільки джерелом сплачування боргу є прибуток. За користування кредитом сплачується відповідний відсоток. Відсоток за кредит - це самостійна економічна категорія, що виникає на основі кредитних відносин. Розрізняють такі види відсотків: депозитний, обліковий та дисконтний

Депозитний відсоток - це плата банку за зберігання грошових коштів на рахунках за депозитними (вкладними) операціями клієнта. Як кредитори виступають клієнти банку, позичальником є банк.

Терміни:

• Фінансові ресурси — це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.

• Фiнансовi резерви — це особлива група фондів грошових коштів, в яких нагромаджуються кошти, що на деякий час вилучаються з обороту, а використовуються у випадках збоїв у процесi суспільного виробництва.

• Фіна́нсовий ри́нок — це сукупність обмінно-перероз­подільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Відносини обміну пов'язані з переданням одним суб'єктом іншому за відповідну плату права на тимчасове чи постійне використання фінансових ресурсів.

• Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях, основними з яких є:

1) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу,

державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих

грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

2) реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація

процесу доведення фінансових активів до споживачів.

3) перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із

метою їх ефективнішого використання;

4) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та

фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення

виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних

напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

5) вплив на грошовий обіг та прискорення оборогу капіталу, що сприяє

активізації економічних процесів;

• Валю́тний ри́нок — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.

• Валю́та — грошова одиниця, що використовується як засіб розрахунку в торгових операціях. У якості валюти, як правило, виступають монети та банкноти певної держави, які є фізичним аспектом національної грошової маси.

• Курс валют – вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародною угодою.

• Конвертованість валют — законодавчо закріплена оборотність національної грошової одиниці, можливість її обмінювати на іноземні валюти для всіх охочих. Ступінь конвертованості обернено пропорційний обсягу і жорсткості введених державними органами валютних обмежень.

• Кредитний ринок - це специфічна сфера економічних відносин, де об'єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал.

• Кредитні ресурси - кошти, передбачені у державному бюджеті та місцевих бюджетах для надання кредитів; кошти, що надходять від погашення кредитів та сплати відсотків за користування ними; кошти забудовників, громадських організацій, кредитних спілок і банків; позабюджетні кошти; благодійні внески фізичних і юридичних осіб; кошти від проведення аукціонів, конкурсів, лотерей, тендерів і виставок; інвестиції, в тому числі кредити іноземних та вітчизняних юридичних і фізичних осіб; централізовані відрахування регіональних відділень Фонду;

• Ри́нок ці́нних папе́рів — сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів. Вторинний ринок цінних паперів — місце основної купівлі-продажу раніше випущених активів. Саме з вторинним ринком краще всього знайомий інвестор, оскільки біржі відносяться до вторинного ринку. Вторинний ринок складається з біржового і позабіржового обігу цінних паперів.

• Ці́нні папе́ри — грошові документи, що визначають взаємовідносини між особою, компанія яка їх випустила (емітувала, відтак називається емітентом), та їх власником: засвідчують право володіння корпоративними правами (як акції) чи відносини позики (як облігації), і здебільшого передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

• Біржовий ринок - організація біржової торгівлі, яка регламентована правилами та положеннями Біржі.

• Позабіржовий ринок - ринок з необмеженою кількістю учасників, на якому правила здійснення договорів з купівлі (продажу) цінних паперів та вирішення спірних питань регулюються законодавством.

• Ринок фінансових послуг — сукупність економічних відносин, які виникають між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на послуги, пов'язані зі здійсненням операцій із фінансовими активами.

• Лізинг — це довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат. Лізинг дозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів.

• Факто́ринг — (від англ. Factoring - посередник) фінансова комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою:

миттєвого отримання більшої частини платежу;

гарантії повного погашення заборгованості;

зниження витрат по веденню рахунків.