35. Романтизм у літ-рі

       Один із провідних напрямів у літ-рі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літ-рі Європи й Америки в 1 пол. XIX ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень. Як новий тип свідомості й ідеології, що охопив різні напрями людської діяльності, романтизм був пов'язаний із зміною всієї системи світоглядних opієнтацій і цінностей.                Визначальні риси романтизму:         - заперечення раціоналізму доби Просвітництва;         - ідеалізм у філософії;         - вільна побудова творів;         - апологія особистості;         - неприйняття буденності;         - культ почуттів;         - ліричні та ліро-епічні форми;         - захоплення фольклором;         - інтерес до фантастики, екзотичних картин природи. 

засобом романтичного пізнання Всесвіту стає гротеск, поряд з яким використовуються й інші форми умовної образності. Митець-романтик не відтворює дійсність, а перетворює її.               Укр. романтизм охоплює період 20—60-х років XIX століття. Виникнення цього літературного напряму в Україні пов'язане з публікацією творів П. Гулака-Артемовського, М. Максимовича, І. Срезневського.

36. Реалізм у літературі. Класичний реалізм. Явище соцреалізму (дискусія навколо нього).

Реалізм-літ-рний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літ-рах. основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літ-рі висувається пізнавально-аналітичне начало. Першим теоретиком реалізму вважається художник Ж.-Д.-Г. Курбе.

Класичний реалізм. воно зображувало людину і природу, не нехтуючи реальними пропорціями, було зосередженим саме на тілесному зображенні людини. говорити про певний напрямок в мистецтві можна тільки тоді, коли він усвідомлює себе як напрямок, тобто має альтернативу. Альтернатива з’явилася за часи Ренесансу, попередні прояви мистецтва її не знали. Тому більшість дослідників вважає часом появи реалізму все ж таки ренесансну епоху.

Соцреалізм. Наприкінці XIX ст. виникла літ-ра соціалістичного реалізму. Вона проповідувала ідеї соціалістичної революції, ідеали справедливості та рівноправності, ідеї миру і дружби між народами. Найвизначніші її представники — М. Горький, Б. Брехт.

Соціалістичний реалізм вимагає від художника правдивого та історично-конкретного зображення дійсності в її революційному розвитку. При цьому правдивість та історична конкретність художнього зображення дійсності повинні поєднуватися із завданнями ідейної переробки та виховання трудящих в дусі соціалізму.

37. Натуралізм у літ-рі.

Натуралізм - пізня стадія розвитку реалізму в літ-рі кінця XIX-початку XX століття. використовувався ще на межі XVIII-XIX ст, як позначення стильової тенденції, характерної для багатьох зразків так званої «міщанської драми», що одержала широке поширення в II пол. XVIII ст.. Людина та її вчинки розумілися як обумовлені фізіологічною природою, спадковістю і середовищем - соціальними умовами, побутовим та матеріальним оточенням. Натуралізм виник під впливом бурхливого розвитку природничих наук і може розглядатися як перенесення наукових методів спостереження та аналізу в область худ. творчості. Письменники-натуралісти у створенні своїх творів спиралися на ретельне вивчення побуту, умов праці та самої роботи своїх героїв, технологій та інструментів, клінічних звітів, медичних праць. Ключова відмінність натуралізму від класичного реалізму у тому, що герої натуралістичних творів не несуть відповідальності за своє життя, у них просто немає вибору. Багато персонажів натуралістів - безпорадні продукти навколишнього середовища і поганої спадковості, яких рухають по життю тваринні інстинкти, задоволенню ж цих інстинктів заважають непереборні соціально-економічні реалії. Література Е. Золя Ж. К. Гюїсман А. Доле. Натуралістичні елементи можна також спостерігати у авторів: Ф. Кафка Дж. Джойс

38. Модернізм і його три стадії розвитку (декаданс, власне модернізм, авангардизм). Модернізм — складний комплекс літ-рно-мистецьких тенденцій, що виникли наприкінці XIX ст. як заперечення ілюзіоністсько-натуралістичної практики в худ. дійсності, як спростування заангажованості митця; і проіснували до 2 пол. XX ст.

Декаданс — загальна назва кризових явищ у мистецтві і культурі кінця 19 — початку 20 століть.Період декадансу позначений настроями безнадії, розчарування, занепадом життєвих сил, естетизмом.

Авангардизм — термін на означення т. зв. лівих течій у мистецтві. виникає у кризові періоди історії мистецтва, коли певний напрям або стиль переживає вичерпаність своїх зображально-виражальних можливостей, існує за рахунок інерції, тиражуючи свої вчорашні творчі здобутки, перетворені на кліше, замикаючись на своїх канонічних зразках.

А. - Комплекс явищ у мистецтві 1-ої третини XX ст., якому притаманне прагнення до радикального оновлення змістовних та формальних принципів творчості, і як наслідок, відмова від канонів мистецтва епох, що передували йому. Авангардизм проявився у цілій низці течій та шкіл (фовізм, кубізм, футуризм, абстракціонізм, дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм, конструктивізм, імажизм)

39. Модернізм і його стильові течії . Багатством літ-рних течій відзначається кінець XIX - початок XX ст. Вони об´єднані спільною назвою "модернізм". Як конкретно-історичне явище модернізм з´явився у Франції, згодом поширився в інших європейських літ-рах. У XX ст. він став визначальною особливістю мистецтва. Модерністи виявляють більше зацікавлення універсальним, культурно-історично далеким, ніж реальним. Вони прагнуть створити свій неповторний світ. Провідними стильовими прийомами модернізму є потік свідомості, монтаж, використання умовних форм. Модернізм має багато різновидів. Серед них — символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм, сюрреалізм, акмеїзм.

Символізм — з´явився у 70—80-х р. XIX століття у Франції, згодом поширився в Австрії, Англії, Німеччині, Бельгії, Норвегії, Росії. Символісти виступали проти реалізму, який, за словами В. Брюсова, перетворив мистецтво на просте відображення життя, і натуралізму з його фактографією, соціальним та біологічним детермінізмом. Символічний образ — багатозначний. У творах символістів пейзаж, дія, герої, кольори, звуки мають подвійне значення. Серед поетів символістів виділялися Д. Загул, Я. Савченко, П. Тичина, О. Слісаренко.

Імпресіонізм — з´явився спершу у французькому малярстві у II пол. XIX ст. (Е. Моне, Кл. Моне, О. Ренуар, Е. Дега, К. Піссарро). Основоположниками імпресіонізму в худ. літ-рі вважають братів Едмона і Жуля Ґонкурів. Образ у імпресіоністів виникає при безпосередньому погляді на предмет не всебічно, а фрагментарно, етюдно, незавершено. Імпресіоніст є свого роду колекціонером вражень. Вершиною імпресіоністичного письма М. Коцюбинського є новела "Intermezzo".

У творах імпресіоністів змінюється концепція людини. Натомість у літ-ру входить герой стражденний і бунтівний, з рефлексіями і комплексами, втомлений і водночас агресивний. Творам, що написані в імпресіоністичній манері, притаманні заглибленість у внутрішній психодуховний світ індивідуума, лірична сугестивність, яка справляє особливий вплив на читачів, тонкий естетизм".