6. Лірика та її жанри. Класифікація за різними жанровими ознаками.

Лірика як літ-рний рід сформувалася у Стародавній Греції, високого рівня розвитку досягла у Стародавньому Римі. Відомими античними поетами були Піндар, Сапфо, Анакреонт, Горацій, Овідій. В епоху Відродження з'являються твори Петрарки, Шекспіра. XVIII—XIX ст. дало світові поезію Ґете, Байрона, Шеллі, Шевченка, Пушкіна, Франка, Лесі Українки.

Види і жанри лірики

1. Рід — лірика. 2. Вид —віршована, або ж поезія; драматизована, або рольова; прозова 3. Жанр (пісня, ода, елегія, епіграма тощо).

Традиційно виконуються наступні жанри лірики поета:

1. Ода - жанр оспівує, урочисте ліричний вірша, що оспівує героїчний подвиг. Сходить до традицій класицизму.Наприклад ода «Вільність». 2. Елегія - жанр романтичної поезії, вірш, пронизане сумом, сумним роздумом про життя, долю, свою мрію. 3. Послання - звернення до іншої особи. Жанр, незв'язаний з певною традицією. У Пушкіна в основі послань лежить з'єднання почала особистого з початком громадським, цивільним. За своєю проблематикою ширше, ніж конкретна життєва ситуація. 4. Епіграма - сатиричний вірш, адресований певній особі. 5. Пісня - Жанр сходить до традицій усної народної творчості. 6. Романс . 7. Сонет 8. Сатира

7. Епос та епічні жанри. Принцип жанротворення. Е́пос — різновид літ-рного (поряд з лірикою і драмою) роду, що оповідає про події, котрі нібито відбувалися у минулому. види епосу, як казка, билина, народна дума, легенда, переказ. Казка — епічний твір, у якому розповідається про фантастичні події і пригоди героїв. Є казки, героїчні, соціально-побутові, фантастичні, сатиричні, гумористичні, казки про тварин тощо. Билина — епічна речитативна пісня, яку в княжі часи виконували народні співці-музиканти. Персонажі билин — народні герої — богатир Ілля Муромець, Добриня Нікітич. Легенда - фольклорний або літ-рний твір, у якому є розповідь на фантастичну тему. Легенди мають різний зміст. До легенд відносять поширені у середні віки "житія" перших християн, "святих" подвижників і князів. їх читали в церквах, монастирях у дні свят на честь святих. Згодом з'явилися апокрифічні легенди з атеїстичними мотивами. Міфи з'явилися у той час, коли в людей було наївне безпосереднє уявлення про навколишній світ.

8. Драма: генезис та основні жанри

Драма — 1) літ-рний рід, оснований на імітації, моделюванні дії, призначеної для розігрування персонажами на сцені; 2) твір, оснований на гострому життєвому конфлікті, що зумовлює напруженість дії, відображає складні переживання персонажів.

Слово генезис означає походження, виникнення, процес утворення і первісного становлення того чи іншого предмета, здатного до розвитку. Стосовно літ-ри як цілому цей термін фіксує історичне походження худ. словесності, звертаючи нас до епох архаїчним і, зокрема, до становлення родів літератури.

Генезисом окремого твору з його текстовими властивостями називають щось зовсім інше, а саме - шлях від худ. задуму до його здійснення. Цей аспект літ-рної творчості багато років вивчав Н.К. Піксанов.

Види і жанри драми

Драма як літ-рний рід поділяється на три види: трагедію, комедію і власне драму.

Трагедія виникла з ігр сумного характеру в честь бога Діоніса восени, коли греки проводжали його на зимову сплячку. Виникнення трагедії пов'язане з міфом про смерть бога Діоніса. Його смерть оплакували в дифірамбах. Основоположником трагедії був Есхіл, він увів у трагедію другого актора, а Софокл — третього. Антична трагедія мала міфологічний характер. Важливу роль у давній грецькій трагедії відігравав хор. Він виконував ліричні та епічні функції. Ліричні — оплакування загибелі героїв, висловлення співчуття, жаху, гніву, епічні — розповіді про події і обставини. Хор був учасником трагічного дійства. У трагедії Есхіла "Перси" хор виражав позицію суспільства, яка була протилежною до позиції героїв, у трагедії "Агамемнон" хор представляв психологію народу. Хор міг вступати в діалог з героями трагедії.

Антична трагедія включає шість обов'язкових елементів:

1) розповідь (міф);

2) характери;

3) думка (вміння говорити про доречне та істотне);

4) мова (метрична або прозова);

5) музика;

6) видовище.

На думку Арістотеля, основне у трагедії — дія, трагедія може обійтися без характерів. Трагедія захоплює душу перипетіями та впізнаванням. Третя складова трагедії — страждання.

Арістотель торкається композиції трагедії. Вона включає пролог, епісодії, ексод, хорову частину. В хорову частину входять парод і стасим. Пролог — частина трагедії перед виходом хору, епісодій — частина трагедії поміж хоровими співами, ексод — частина трагедії, після якої немає хору. Парод — перший виступ хору, ексод — останній. Арістотель вважав, що композиція трагедії повинна бути заплутаною, "відтворювати жахливе і гідне співчуття".

9. Трагедія і трагічне. Трагічне — естетична категорія, яка характеризує ту грань освоєння світу, що викликається сприйняттям глибоких страждань і навіть загибелі людей, котрі втілюють у собі суспільний естетичний ідеал. Трагічне становить основу жанрових різновидів трагедії. Трагічні ситуації і колізії художньо досліджуються і в епічних творах («Людина і зброя» О. Гончара, трилогія «Озі» Ул. Самчука). Трагічним пафосом пройнято чимало ліричних творів Є. Маланюка, Є. Плужника, поетів «розстріляного відродження», шістдесятників-дисидентів. Трагічне по-своєму виявлялося у вершинних творах класицизму, романтизму, реалізму, екзистенціалізму. Траге́дія — драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції, з об'єктивною неможливістю їх реалізації.

10. Комедія і комічне.Коме́дія  — драматичний твір, у якому засобами гумору та  сатири  викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині. Комічне — категорія естетики, що характеризує той аспект естетичного  освоєння світу, який супроводжується  сміхом без співчуття, страху і  пригнічення. У комічній ситуації людина інтуїтивно осягає невідповідність між неповноцінним, недосконалим змістом явища і його формою, яка претендує на повноцінність і значущість, між високою метою і негідними засобами її досягнення.